У четвер росія святкуватиме День перемоги над нацистською Німеччиною у 1945 році. Усередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Леонід Брежнєв створив культ перемоги. росія за путіна продовжила цю традицію.
Для закордону це залякування. Ми повинні думати, що росія не може програти.
І занадто багато з нас, під час російської агресії в Україні, повірили в це. У лютому 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні.
Навіть сьогодні, коли Україна тримається вже понад два роки, серед друзів росії в Конгресі та Сенаті переважає думка, що росія повинна врешті-решт перемогти. Успіх москви не на полі бою – він у наших головах.
росія може програти. І вона повинна програти, заради світу і заради себе самої.
Уявлення про непереможну Червону армію – це пропаганда. Червона армія була грізною, але її також можна було перемогти. З трьох найбільш важливих зовнішніх війн Червона армія дві програла.
1920 року вона зазнала поразки від Польщі. Вона перемогла нацистську Німеччину в 1945 році, після майже повного розвалу в 1941-му. (У цьому випадку перемога була здобута в рамках великої коаліції і за вирішальної американської економічної допомоги). Радянські війська потрапили в біду в Афганістані одразу після вторгнення 1979 року і були змушені залишити країну десять років потому.
І сьогоднішня російська армія – це не Червона армія. росія – це не СРСР. Радянська Україна була джерелом ресурсів і солдатів для Червоної армії. У тій перемозі 1945 року українські солдати Червоної армії зазнали величезних втрат – більших, ніж американські, британські та французькі втрати разом узяті. Саме непропорційно велика частка українців пройшла свою війну до Берліна у формі Червоної армії.
Сьогодні росія воює не разом з Україною, а проти України. Вона веде загарбницьку війну на території іншої держави. І їй бракує американської економічної підтримки – ленд-лізу, який був необхідний Червоній армії для перемоги над нацистською Німеччиною. У цьому розкладі немає особливих підстав очікувати, що росія переможе. Натомість можна було б очікувати, що єдиний шанс росії полягає в тому, щоб перешкодити Заходу допомогти Україні – переконати нас у тому, що її перемога неминуча, аби ми не застосовували свою вирішальну економічну силу.
Останні пів року це підтверджують: незначні перемоги росії на полі бою припали на той час, коли Сполучені Штати затримували допомогу Україні, а не надавали її.
Сьогоднішня росія – це нова держава. Вона існує з 1991 року. Як і Брежнєв до нього, російський президент путін керується ностальгією. Він посилається на радянське, а також російське імперське минуле. Але російська імперія також програвала війни. Вона програла Кримську війну 1856 року. Вона програла російсько-японську війну в 1905 році. Вона програла Першу світову війну в 1917-му. У жодному з цих трьох випадків росія не змогла утримати війська на полі бою довше, ніж три роки.
У Сполучених Штатах існує велика нервозність щодо поразки росії. Якщо щось здається неможливим, ми не здатні уявити, що станеться далі. І тому існує тенденція, навіть серед прихильників України, думати, що найкращим рішенням буде нічия.
Таке мислення є нереалістичним. І воно виявляє за нервами дивну американську пиху.
Ніхто не може керувати війною у такий спосіб. І ніщо у наших попередніх спробах вплинути на росію не вказує на те, що ми можемо здійснювати такий вплив. І росія, і Україна воюють, щоб перемогти. Питання в тому, хто переможе і з якими наслідками?
Якщо переможе росія, наслідки будуть жахливими: ризик більшої війни в Європі, вища ймовірність китайської авантюри в Тихому океані, послаблення міжнародного правопорядку в цілому, ймовірне поширення ядерної зброї, втрата віри в демократію.
Для росії нормально програвати війни. І, загалом, це спонукало росіян до роздумів і реформ. Поразка в Криму змусила самодержавство скасувати кріпосне право. Програш росії Японії призвів до експерименту з виборами. Поразка СРСР в Афганістані призвела до реформ Горбачова і, таким чином, до завершення Холодної війни.
За російськими особливостями історія пропонує більш загальний і все ще більш обнадійливий урок про імперії. Сьогодні росія веде імперську війну. Вона заперечує існування української держави і нації та чинить звірства, які нагадують найгірше з європейського імперського минулого.
Мирна Європа сьогодні складається з держав, які програли свої останні імперські війни, а потім обрали демократію. Програти свою останню імперську війну не тільки можливо: це також добре. Не тільки для світу, але й для вас.
росія може програти цю війну, і повинна програти, заради самих росіян. Переможена росія – це не лише кінець безглуздим втратам молодих життів в Україні. Це також єдиний шанс росії стати постімперською країною, країною, де можливі реформи, де самі росіяни будуть захищені законом і матимуть право голосу.
Поразка в Україні – це історичний шанс для росії стати нормальною – так скажуть росіяни, які прагнуть демократії та верховенства права.
Як і Сполучені Штати та Європа, Україна святкує перемогу 1945 року 8-го, а не 9-го травня. Українці мають повне право пам'ятати та інтерпретувати цю перемогу: вони більше, ніж росіяни, постраждали від німецької окупації і загинули на полі бою у величезній кількості.
І українці мають право вважати, що росія сьогодні, як і нацистська Німеччина в 1945 році, є фашистським імперіалістичним режимом, який можна і потрібно перемогти. Минулого разу фашизм був переможений, тому що коаліція трималася непохитно і застосувала свою переважаючу економічну міць. Те ж саме відбувається і зараз.
Джерело: CNN
