Сергій Тігіпко
Незважаючи на те, що Сергій Тігіпко не зміг стати офіційним кандидатом від Партії Регіонів, в Луганській області він має шанси зібрати велику кількість голосів. Саме до нього може перейти поміркований електорат Партії Регіонів, адже за колишню правлячу партію голосували не тільки пенсіонери, малоосвічені верстви населення та проросійсько налаштовані виборці, а й велика кількість представників місцевого середнього класу та інтелігенції, яка бачила у ПР захисника інтересів Донбасу. Цій електоральній групі імпонує поміркованість Тігіпко, його імідж "інтелігентної людини", фахівця з економіки.
Під час президентських виборів 2010 року Сергій Тігіпко посів другу позицію на Луганщині у першому турі, фактично зосередивши навколо себе голоси виборців, які не сприймали обох кандидатів-фаворитів (Януковича та Тимошенко), такий собі донбаський варіант "противсіхства" (9,46% голосів). Під час виборів до місцевих органів влади в жовтні 2010 його партія "Сильна Україна" провела депутатів до обласної та міської ради.
Сергій Тігіпко. Фото: facebook.com
"Шкода, що Тігіпко поспішив згорнути свою партію, повіривши обіцянкам регіоналів, зараз "Сильна Україна" би змогла стати альтернативою ПР, відстоюючи інтереси Сходу, але знаходячи шлях до порозуміння з Києвом", - каже бізнесмен Володимир, що голосував за Тігіпка у 2010 році.
"Луганчани підтримають Тігіпка тому, що він вже не пов'язаний з ПР, у якій розчарувалися, не був помічений у великих скандалах, і водночас не презентує нову київську владу", - говорить методист одного з луганських вишів Марина Мінкіна. У той же час луганський журналіст Олександр Бєлокобильський відзначає: "Сергію Тігіпко не вибачать пенсійну реформу".
Так чи інакше, але за даними соцопитування провідних агенцій України у Сергія Тігіпко в Донбасі процент підтримки сягає 18,8% та він є фаворитом "східняків" серед претендентів на посаду Президента.
Михайло Добкін
Офіційний кандидат Партії Регіонів екс-губернатор Харківщини Михайло Добкін може розраховувати на Луганщині на підтримку місцевих органів влади, більшість з яких контролює ПР, зокрема Луганські обласну та міську ради. Партія Регіонів була фаворитом політичних симпатій для луганчан протягом 2004-2012 року, що сприяло кар’єрі лідера луганських регіоналів Олександра Єфремова, який став керівником фракції ПР у парламенті. Але вже в 2012 році рейтинг регіоналів почав суттєво падати – з 74% голосів відданих за ПР у 2006 році до 57% у 2012 році. Луганчани вважають, що регіонали не виконували своїх обіцянок – ні в політичній площині (російський мові не було надано статусу другої державної), ні в економічній (суттєвих зрушень в економічному житті не відбулось, посилився податковий тягар та рівень тиску на бізнес). Після втечі Януковича та його ближчого оточення з країни регіоналів до того ж вважають зрадниками своїх виборців, слабкими та боягузливими політиками. Вибір Михайла Добкіна, як офіційного кандидата ПР, саме й продиктований тим, щоби партію представляв брутальний та агресивний кандидат, аби повернути довіру до неї.
За Михайла Добкіна прагнуть голосувати пенсіонери, дезорієнтовані робітники та бюджетники, представники проросійських кругів. В умовах падіння старої влади, багато хто в Донбасі відчуває себе незахищеним, підозрює нову владу в майбутніх утисках, а тому прагнуть "порядку та стабільності", які асоціюються із путінською Росією. Регіоналів, якщо й сприймають, то лише як "руку Москви" (на жаль, для багатьох мешканців Луганщини – це позитивна коннотація).
Михайло Добкін. Фото: День
"Я буду голосувати за Добкіна, тому що він за Росію", - коротко описує своє політичне кредо пенсіонер Іван Іванович. "Не хочу жити під владою бандерівців", - додає його сусідка Алла Петрівна. "Голосувати за регіоналів зараз тактична мета, ми цім зрадникам не віримо, але зараз за їх допомогою ми зможемо досягнути нашої мети - федералізації", - неофіційно повідомляє проросійський активіст Андрій, учасник мітингів під триколорами в центрі Луганська. Місцевий активіст Євромайдану Олександр Антонів також вважає, що лідером перегонів на Луганщині буде Добкін. "Я гадаю, що Добкін все ж буде фаворитом, бо вивітритися нинішні настрої луганчан так просто не зможуть. Але це не буде майже одностайна підтримка, як за Януковича, ця вся історія з російською агресію у Криму трохи протверезіла людей, не всіх, але все ж".
Луганська журналістка Яна Осадча, що за часів Януковича працювала в опозиційних виданнях, вважає, що результатом Добкіна на Луганщині буде опікуватись лідер луганських регіоналів Єфремов: "Вони обидва можуть потрапити за грати, тому й вимушені будуть підтримувати одне одного. Саме Єфремов був серед тих, хто проштовхував кандидатуру Добкіна за з’їзді ПР. Єфремов також зацікавлений у так званій федералізації, яка допоможе законсервувати його владу над регіоном".
Характерно, що кандидатура Добкіна не викликала захоплення навіть у деяких партійних осередках ПР на Луганщині, організації регіоналів з промислових міст Лисичанська та Стаханова виступили проти рішення з’їзду партії.
Поки що велике соцопитування,яке провели провідні українські агенції, фіксує рейтинг Добкіна на Сході в межах 11,7%.
Петро Симоненко
Головним конкурентом кандидата регіоналів може стати лідер Компартії Петро Симоненко. Луганщина до 2004 року входила до так званого "червоного поясу" України, тут дуже сильна ностальгія за СРСР, коли Донбас був центром великого виробництва та місцеві мешканці відчували себе захищено. Саме цю ностальгію нещадно експлуатували комуністи, будучи беззаперечними лідерами політичних змагань 90-х – початку нульових на Луганщині.
Петро Симоненко. Фото: dt.ua
Під час "помаранчевої революції" та різкої поляризації суспільства електорат КПУ відійшов до регіоналів, але згодом комуністи почали відвойовувати симпатії виборців. У 2010 лідер місцевих комуністів Спірідон Кілінкаров ледь не виграв вибори мера Луганська (розрив між ним та переможцем регіоналом Кравченко в підсумку склав 21 голос). Якщо у 2006 за КПУ луганчанами було віддано лише 4,43% голосів, то в 2012 комуністи набрали вже 25,14%
Працівник Микола Петрович сумує за радянськими часами: "За часів СРСР "Луганськтепловоз" був провідним підприємством союзного значення, зараз постійні скорочення, відсутність заказів, у країні бардак. Може хоч комуністи зможуть навести лад". Лікар Ганна Володимирівна віддасть перевагу силі, яка буде спрямована проти олігархів: "Усі роки незалежності олігархи грабували Україну, соціальна сфера занедбана, усе покрали та роздерибанили". Журналіст Олександр Бєлокобильський вважає, що попит на "антиолігархічну риторику на Луганщині неабиякий. Думаю, що спустілу електоральну нішу ПР поділять між собою комуністи та ляшковці".
Керівник луганської соціологічної агенції SocioLab Ігор Акімов впевнений, що КПУ перехопить в ПР прапор виразника інтересів Сходу. "Фаворитом президентських виборів на Луганщині стане Петро Симоненко, вже зараз в нього рейтинг 25%. Включення КПУ до звичної для наших виборців двухполюсної політичної системи протистояння Сходу та Заходу може дати непередбачувані наслідки – на кону 35% голосів тих, хто ще не визначився. Це люди, яким нема куди подітись після виходу з гри Віктора Януковича".
За даними опитування чотирьох провідних українських соціологічних служб у Петра Симоненко зараз рейтинг сягає 10,3%.
Петро Порошенко та Юлія Тимошенко
Безперечні фаворити президентської кампанії 2014 року – Порошенко та Тимошенко на Луганщині зіткнуться з однаковими проблемами. Обидва кандидати асоціюються з Майданом та новою київською владою, які так й не були сприйняті більшістю луганчан. До того ж їм доведеться конкурувати за один й той самий сегмент електорату. Його розмір в Луганський області майже незмінний з часів "помаранчевої революції" – десь в межах 10%. Для прикладу – у 2004 Віктора Ющенко у третьому турі підтримали 6,21% виборців, Юлію Тимошенко у 2010 році – 7,72%, на парламентських виборах 2012 за "Батьківщину", УДАР та "Свободу" - партії Євромайдану, проголосували у сумі 10% луганчан.
Петро Порошенко. Фото: obozrevatel.com
Електорат проукраїнських сил дуже різнобарвний, він включає в себе усіх невдоволених існуючим станом речей в регіоні, серед яких багато представників середнього класу, інтелігенції, студентства. Водночас резервів для його розширення майже немає, оскільки Луганщина знаходиться в полі проросійської пропаганди, яка зображує київських політиків не інакше, як "хунту", "ультраправих", "ворогів Донбасу". Наприклад, уродженку російськомовного Дніпропетровська Юлію Тимошенко, що очолює партію ліберально-демократичного спрямування, багато хто в Луганську сприймає, як лідерку українських націоналістів, що мріє огородити Донбас колючим дротом. Химерно, але це реалії масової свідомості.
Але з організаційного боку у більш вигідному становищі знаходиться саме Юлія Тимошенко – на Луганщині є діюча партійна структура "Батьківщини", її представники вже отримали посади у виконавчий владі. А ось навколо майбутнього штабу Порошенко існує певна невизначеність. Партійні структури УДАРу, на які з огляду на призначення головою штабу Порошенко "ударівця" Ковальчука, має спиратись кампанія цього кандидата, на Луганщині слабкі.
Петро Порошенко імпонує луганчанам,як поміркована постать. Громадський активіст Андрій Кравчук планує підтримувати кандидатуру Порошенко: "Він передбачуваний, проєвропейський, поміркований, досвічений, демократичний, не скандальний. Голосував би за Кличка, але якщо той вирішив підтримати Порошенко, то я також. Бачу у ньому два головних мінуси – він представник старого кучмівського покоління політиків та дуже набожний. Але інші кандидати явно гірші за сумою параметрів". Аспірант Ірина Рєвунова вважає: "Порошенко найреальніша кандидатура, і, сподіваюся, не викличе аж надто різкого негативу на Півдні та Сході".
Юлія Тимошенко навпаки здається взірцем "твердої руки". Працівниця банківської сфери Олена Іващенко говорить: "Зараз Україна знаходиться у кризовому стані – у керівництві потрібні люди, здатні на рішучі дії, Юлія Володимирівна довела своїм життям, що вона саме така особистість. Якби її обрали президентом в 2010, цих жахів зараз не було б й Крим був українським".
Юлія Тимошенко. Фото: batkivshchyna.com.ua
Журналіст Яна Осадча вважає, що з’їзд "Батьківщини" продемонстрував, що Тимошенко буде робити ставку на популізм: "Кампанія Тимошенко буде проводитись зі ставкою на популізм та "народність", отже є шанс, що луганські бабусі зможуть її ще полюбити, згадуючи про підвищення пенсій та "юліну тисячу" з колишніх вкладів Сбербанку СРСР. На тлі вже анонсованого підвищення цін, ці спогади будуть дуже актуальними".
Згідно соцопитування провідних агенцій зараз в Донбасі рейтинг Петра Порошенко становить 5,3%, а Юлії Тимошенко – 2,5%.
І на завершення
Позачергові президентські вибори проводяться в обмежений час, тож на розгортання повноцінної виборчої кампанії у політиків немає часу. Може це й на краще, бо може хоча б цього разу луганчани будуть голосувати виходячи з власного розсуду, а не облуднів політтехнологів.
Костянтин Скоркін для iPress.ua
