В умовах, коли тотальна війна не за горами, країни Балтії прискорюють власні оборонні регіональні заходи. Після реалізації вони стануть важливим елементом передової оборони НАТО.
У січні Литва, Латвія та Естонія домовилися про будівництво спільної Балтійської лінії оборони вздовж своїх кордонів з росією та білоруссю на тлі зростаючого занепокоєння ситуацією з безпекою.
Ця ідея, схоже, використовує уроки високоефективних оборонних систем, які добре зарекомендували себе в Україні.
За словами міністра оборони Литви Арвідаса Анушаускаса, оборонна лінія включатиме комплекс заходів, покликаних перешкоджати пересуванню ворожих сил, що вторгаються в країни Балтії.
Оборонна лінія складатиметься з мережі 600 укріплених бункерів лише в Естонії вартістю $64 млн, а також 18 зон протидії мобільності в Литві, де зберігатимуться такі протипіхотні і протитранспортні засоби, як-от танкові пастки.
Оборонна місцевість включатиме створення природних бар'єрів, таких як обсаджені деревами смуги та поглиблення дренажних канав у прикордонному регіоні. Існуючі паркани з елементами спіральної армованої колючої стрічки вздовж литовського та латвійського кордонів з білоруссю, які були встановлені в контексті міграційної кризи 2021-2022 років, організованої мінськом, будуть включені в систему фортифікаційних споруд.
Ці плани враховують деякі уроки, отримані на полях боїв в Україні. Незважаючи на успішні наступальні операції українців і російських окупантів, глибинна оборона, включно з бункерами та траншеями, виявилася дуже ефективною. Наразі Україна вкладає 500 мільйонів доларів у нові фортифікаційні споруди.
Балтійська оборона посилає сигнал кремлю і допомагає зміцнити довіру до нинішніх регіональних сил стримування й оборони НАТО. З огляду на вразливе геостратегічне розташування країн Балтії, питання фізичної доступності має вирішальне значення як для союзників, так і для супротивників.
Останніми роками Північноатлантичний альянс намагається поліпшити стримування, розміщуючи багатонаціональні боєздатні сили в Литві, Латвії і Естонії. Хоча це, безумовно, кращий варіант, очевидно, що війська НАТО на місцях, навіть якщо вони будуть посилені до бригадного рівня, як було погоджено на Мадридському саміті Альянсу, потребуватимуть значного підкріплення, щоб бути здатними протистояти повномасштабному російському вторгненню.
Проте є питання щодо здатності НАТО забезпечити це підкріплення безперешкодно і вчасно. Оскільки росія зробить усе можливе, щоб не допустити прибуття підкріплень Альянсу, критично важливо, щоб нинішні сили Балтії і НАТО протримались якомога довше.
Для військових підкріплень країни Балтії залежать від єдиного сухопутного шляху до Польщі через вразливий Сувалкський коридор – вузьку ділянку суші між Польщею і Литвою, з одного боку якої знаходиться білорусь, а з іншого – російський ексклав Калінінград. Під час кризи доступ до Балтії для підкріплень НАТО може бути одночасно атакований. Широкомасштабні російські засоби протидії доступу/захисту території (A2/AD), розміщені в Калінінграді, призначені саме для того, щоб перешкоджати військовій мобільності Альянсу в регіоні.
Крім того, залізнична інфраструктура країн Балтії все ще краще пов'язана з росією і білоруссю, ніж з Польщею і рештою континентальної Європи, а залізничні колії все ще переважно мають російську, а не європейську ширину.
Продовження використання широкої колії ставить росію у вигідне становище з точки зору військової логістики, оскільки вона зможе перекидати підкріплення і важку військову техніку залізницею безпосередньо на театр воєнних дій. Цьому дещо зарадить нова залізнична лінія Rail Baltica європейської колії вартістю 6,25 млрд доларів з Варшави до Гельсінкі, яка пролягає через країни Балтії і зараз перебуває на стадії будівництва.
Східні члени НАТО починають більше міркувати не лише про можливість військової агресії з боку росії, але й про те, як ефективніше протистояти їй. Цим вони суттєво зміцнять східний фланг Альянсу.
Джерело: CEPA
