Перевтілення українського президента часто викликають здивування. Але талант колишнього коміка розкривати суть справи робить його переконливим політичним лідером.
Політичний гумор часто не буває смішним, навіть коли викликає сміх. Під час спільної пресконференції президента Байдена із президентом України Зеленським журналістка українського телеканалу "1+1" поставила запитання про логіку американської військової допомоги її країні. "Коли почалося повномасштабне вторгнення, – сказала вона, – американські офіційні особи говорили, що Україна не може отримати ракети Patriot, тому що це може бути непотрібною ескалацією". Але саме того дня – через триста днів війни – Адміністрація оголосила, що батарея Patriot буде відправлена в Україну в рамках останнього пакету допомоги. Однак, багато з того, про що просила Україна, в тому числі ракети дальнього радіусу дії, залишається поза межами можливого. "Можливо, я зараз говорю наївно, – сказала репортерка, – але чи можемо ми скоротити довгу історію та надати Україні всі можливості, яких вона потребує, і звільнити всі території якнайшвидше?"
"Його відповідь – так", – відповів Байден, вказуючи на Зеленського. Аудиторія, кілька десятків журналістів, які сиділи у золотих кріслах Chiavari – засміялася.
Фото: Офіс президента України
Зеленський засміявся, жестом показуючи на Байдена. "Я згоден", – сказав він. Аудиторія засміялася ще гучніше.
"Дозвольте мені бути відвертим", – сказав Байден. Сполучені Штати надали Україні "те, що їй потрібно", витративши на це понад двадцять мільярдів доларів, але рішення щодо видів озброєнь, які надаються, мають прийматися спільно з партнерами з НАТО та Європейського Союзу. "Ми збираємося дати Україні те, що їй потрібно для того, щоб вона могла захистити себе та досягти успіху в тому числі на полі бою", – сказав американський президент. Але європейські союзники "не шукають війни з росією. Вони не шукають Третьої світової війни. Я думаю, що всього цього можна уникнути, переконавшись, що Україна здатна досягти успіху на полі бою". У залі запанувала тиша.
Всіх розсмішило те, що перші відповіді президентів, і власне, саме запитання журналістки були непристойними: вони викрили те, що зазвичай приховується. Сполучені Штати та їхні союзники не зробили достатньо, щоб зупинити війну в Україні. Вони могли, але не зробили, і тому протягом десяти місяців російські війська катували та страчували українців, стирали з лиця землі цілі міста і цілеспрямовано атакували цивільну інфраструктуру, щоб позбавити мирне населення тепла, світла та води взимку. У своїй відповіді Байден прикрив цю непристойність, говорячи про гігантські суми грошей, складну міжнародну політику та надію США на остаточну перемогу України. Зеленський промовчав.
Пізніше того ж дня, у своїй промові в Конгресі, Зеленський повернувся до непристойності. Він сказав, що в ніч перед своїм візитом до Вашингтона він поїхав до Бахмута, міста на Сході України, яке його війська з усіх сил намагаються утримати. "У нас є артилерія, так, – сказав Зеленський. – Спасибі вам. Вона у нас є. Чи достатньо її? Чесно кажучи, не дуже. Для того, щоб захистити Бахмут – це не просто опорний пункт, який стримує російську армію, а для того, щоб російська армія повністю відійшла, потрібно більше гармат і снарядів". Щоб не виглядати невдячним, він сформулював це питання як таке, що стосується лише Бахмута. Та насправді він говорив про те, що Сполучені Штати могли б допомогти Україні досягти повної перемоги, але допомога була повільною і неповною, і навіть нинішній консенсус, що лежить в основі допомоги, є крихким – саме тому Зеленський звертався до Конгресу в першу чергу.
Перевтілення Зеленського від коміка до медіаменеджера, від президента до президента воєнного часу, часто сприймається як дивовижне, але те, що робить його переконливим політичним лідером, – це талант коміка викривати суть справи. Виступаючи на Капітолійському пагорбі, Зеленський подбав про те, щоб не змусити членів Конгресу оборонятися – він є виконавцем, який завжди гостро відчуває свою аудиторію, і цього разу він говорив з людьми, які мають владу врятувати його країну або приректи її на загибель, відмовивши у допомозі. Але для тих, хто дійсно слухав, він все одно викривав приховані непристойності.
Зеленський порівняв війну з битвою на Арденнах – однією з останніх великих битв Другої світової війни. "Тактика росіян примітивна, – сказав Зеленський. – Вони спалюють і знищують все, що бачать. Вони відправили бандитів на передову. Вони відправили на війну зеків. Вони кинули проти нас все, як і інша тиранія, яка була за Арденської битви. Кинула все, що мала, проти вільного світу". Це була навіть та ж сама пора року. Порівняння наштовхує на думку, що так само, як американці та західні європейці виступили спільним, хоробрим і, зрештою, переможним фронтом проти Гітлера у 1944 році, американці та українці сьогодні спільно борються проти путіна. Але в Бельгії 1944-го воювала американська піхота. У грудні цього року в Україні проти росіян воюють лише українці. Припущення, яке лежить в основі західної стратегії щодо України, фундаментальне переконання, що обумовлює звичні застереження про уникнення "непотрібної ескалації" і "залучення НАТО", полягає в тому, що ніщо не може виправдати ризик для життя західноєвропейців і американців, навіть коли українці продовжують гинути. Цю мовчазну частину Зеленський виказав у своїй промові подвійно.
"Україна ніколи не просила американських солдатів воювати на нашій землі замість нас, – сказав він. – Запевняю вас, що українські солдати можуть самі чудово керувати американськими танками та літаками".
Він також пообіцяв аудиторії, що українці перезимують. "Пані та панове – пані та панове, американці, за два дні ми святкуватимемо Різдво", – сказав Зеленський, підкресливши цим синхронність американського та українського свята. (Насправді, святкування Різдва наприкінці грудня, а не на початку січня, як це роблять православні в росії, є одним із багатьох способів, якими Україна в останні роки віддалилася від москви і наблизилася до Західної Європи). "Можливо, при свічках. Не тому, що це романтичніше, ні, а тому що... не буде електрики. Мільйони не матимуть ні опалення, ні води. Все це буде наслідком російських ракетних і безпілотних атак на нашу енергетичну інфраструктуру". Але, запевнив він своїх слухачів, він не ставить під сумнів їхнє право мати тепло, гарячу воду, а також право визначати, як довго триватиме війна в Україні. "Ми не скаржимося. Ми не судимо і не порівнюємо, кому легше живеться. Ваш добробут – це продукт вашої національної безпеки, результат вашої боротьби за незалежність і ваших численних перемог. Ми, українці, також пройдемо через нашу війну за незалежність і свободу з гідністю та успіхом".
Щоразу, коли Зеленський відзначав рішучість свого народу, члени Палати представників і Сенату вставали та аплодували. Це відбувалося часто. Якби Зеленський був досі коміком, він міг би вигукнути своїй аудиторії: "Агов, що за аплодисменти, коли гинуть люди? Чому б вам не припинити аплодувати, сісти і дати нам зброю? Якщо ви думаєте, що воювати з росією – це так круто, то чому б вам не закрити небо або не ступити чоботами на землю?". Але Зеленський тепер політик. Замість того, щоб закликати конгресменів, він апелював до їхніх політичних інтересів, кажучи їм, що, захищаючи Україну, вони захистять американську демократію. "Цю битву, – сказав він, – не можна ігнорувати, сподіваючись, що океан чи щось інше забезпечить захист". Він також звернувся до їхнього економічного інтересу. "Ваші гроші – це не благодійність, – зауважив український президент. – Це інвестиції у глобальну безпеку та демократію, якими ми користуємося найвідповідальнішим чином". Він апелював до їхнього марнославства. "Американський народ, у своїй праведній могутності, боротиметься до абсолютної перемоги, – сказав Зеленський, цитуючи промову Рузвельта "День ганьби". – Український народ теж переможе абсолютно. Я знаю, що все залежить від нас, від українських збройних сил, але від світу теж багато залежить. Дуже багато в світі залежить від вас".
Американські політики відреагували на Зеленського, ославлюючи його, як це зазвичай роблять американці. Зеленський мудро цьому опирається. В інтерв'ю Девіду Леттерману, яке вийшло в ефір на початку цього місяця (воно проводилося цієї осені у київському метро, коли повз проходили поїзди і звучали сирени повітряної тривоги), він спритно збив спроби старшого коміка виставити його героєм. Герої не схожі на звичайних людей, вони можуть пережити все, що завгодно. Зеленський зазначив, що він приймає душ і що любить поїсти. Він міг би додати, що по-людськи всім українцям потрібно їсти, а взимку мати тепло і воду. В руках менш здібного виконавця або того, хто не так охоче сміється, ці відмовки могли б виглядати нещирими або моралізаторськими. Але протягом трьохсот днів нічних звернень до українського народу та регулярних виступів перед західними політичними суб’єктами Зеленський майже безпомилково знаходив правильний тон і правильний час, щоб аудиторія залишалася з ним. Від цього залежить його життя і життя українського народу.
Джерело: The New Yorker
