Народилася я в потязі між Галичем та Бурштином. Батьки кудись їхали, але не доїхали. Батько військовий, тому ми багато переїжджали: Коломия, Мурманськ, Миколаїв, Вінниця, Київ. Зараз мама працює у Києві, тато – миротворець в Африці. Я ж у Львові, громадською діяльністю займаюсь, – Христина очолює Фундацію Регіональних Ініціатив у Львові (ФРІ+), всеукраїнська молодіжна громадська організація. Дівчина вважає це мінімумом, який вона може зробити, щоб покращити життя в Україні.
Громадські будні дівчини. Фото: Христина Жук
Христина засмагла, бо днями прилетіла з Іспанії, де подорожувала три тижні по країні: "Таке враження, що іспанцям сонце подарувало стільки світла, що вони ходять і всім роздають його. Вони дуже щирі та відкриті. Спілкуючись, люблять торкатися один одного. Спочатку мені було незвично, але потім я зрозуміла, що це їхня особливість".
Іспанія.Фото: Христина Жук
На нашу зустріч дівчина прийшла зі сміттям і тричі перепросила за це: "Приїзджаючи додому, дивуюсь: все сміття в одному пакеті. Намагалась це змінити - ставила різні відра, щоб сортувати відходи. Однак сусідки кажуть: "Нащо вдома розділяти, якщо на вулиці все в один контейнер йде".
Подивившись європейські закони та норми, деякі дівчина хоче перейняти для України: "У Швеції, до прикладу, штрафи нараховуються в залежності від розміру твого доходу. А в нас тисячу гривень платить і мільйонер, і людина з мінімальною зарплатнею. Несправедливо! – обурюється Христина - А маршрутки? Вони є тільки в Україні, і в Молдові. Більше я ніде не бачила. Шведи, напевно, здуріли б, якби проїхались у наших маршрутках".
Заходимо в кафе перекусити. Христина їсть млинець та розповідає, чим її пригощали у Швеції: "Якось ми жили у двох ґеїв і вони готували вечерею для нас. Уяви! Варять вони картоплю в пиві, додають туди варення. Витягають, заправляють квашеними огірками, ще й якоюсь травою посипають. Думала, що гидота якась, але було реально смачно".
Швеція. Екстравагантні кулінари.Фото: Христина Жук
На початках дівчина вирішила подорожувати автостопом через брак коштів. Однак потім автостоп для неї перетворився в філософію. Христина вважає, що ніяка турагенція не забезпечить її емоціями, пригодами та знайомствами, які трапляються під час стопу:
"Якось в Швеції чоловік, в якого ми повинні були ночувати, приїхав нас забрати за сто кілометрів, бо ми заблукали. А після кількох днів гостювання, прощаючись, його мати сказала: "У мене є два сини, а відтепер з’явилась ще й донька", та обійняла мене.
Шведська родина.Фото: Христина Жук
У Копенгагені чоловік, що приймав нас у себе, співав "Love me like you do в своїй студії", - зануруючись в спогади, розповідає Христя та всміхається.
Відео: Claus Beelen
"Про скандинавів читала, що в них найвищий рівень життя. Приїхавши, побачили нещасливих людей, які ходять всі по одному. На зупинці вони стоять на відстані двох метрів, а не як у нас – купкою. Розтягнулись на десятки метрів, і сходяться тільки, коли автобус під’їжджає. Там немає такого, як у нас, щоб десь співали, сміялись, чокались. Це до того, що не в грошах радість. Я щаслива, що я – українка".
розмовляла Наталі Дихно
