"Ми не мали ніякого сценарію. Ми просто йшли вперед, бо зупинятися було страшно. У мене навіть не було завдання кудись вести людей. Я просто намагалася виконувати свою функцію. Ми не моделювали ситуацію", - наголошує Руслана. Згадує, як одного разу до неї підійшов Славко Вакарчук і запитав, яке вона має бачення розвитку подій і чому досі стоїть, а вона тоді відповіла, що не ставить собі ніяких запитань. "Будь-яку дію можна пояснити трьома речами – прагматизмом, емоціями і логікою, а у мене було четверте – стан, коли нічого не піддається осмисленню", - описує свої переживання співачка.
Руслана каже, що до останнього не хотіла розпускати Майдан, знаючи, як тяжко буде після паузи знову зібрати людей. Вона просила не згортати музичну техніку і не йти навіть після того, як екс-президент Янукович не підписав угоду про асоціацію з ЄС, і всі надії на результат студентських мітингів розвіялися. ЇЇ тішило те, що тієї ночі у Києві біля Стели залишилося близько 500 людей. За словами співачки, перед відходом з Майдану вона публічно звернулася до студентів за порадою, щоб це не скидалося на втечу – залишатися разом з ними чи йти до лікаря, а у відповідь їй скандували "До лікаря!".
"Вже о 4.00 ранку мені надходили sms-ки "нас б'ють", "нас женуть", а одна мене сильно вразила, мені від неї дуже боляче: "Дякуємо за танці і кийки!". Я швидко підірвалася з чоловіком і поїхала їх рятувати. Частину ми відвезли в лікарню, частину завели пересидіти в Михайлівському соборі", - згадує Руслана.
Зауважує, що після пережитого переосмислила ситуацію. Тепер займаючись громадською діяльністю, усвідомлює, що найдорожчого не можна покидати ні за яких обставин.
"Сміттєві люстрації" не для держави, яка прямує до Європи
З нагоди річниці Революції Гідності Руслана планує знову зібрати студентський Майдан, тільки вже не для мітингів, а спільних спогадів, перегляду хроніки минулорічних подій. Для цього вона закликає студентів різних вишів приїхати на вихідні (29-30 листопада) до Києва.
"Майдан – це єдиний практичний інструмент в суспільстві. Він "шугає" політиків, бо вони іншої мови не розуміють", - каже активістка.
Водночас є певні форми вираження народної позиції, які їй не до вподоби. До прикладу, поширену практику "сміттєвих люстрацій" вона називає певною формою гіперактивності українського суспільства. "Для країни, яка прагне в Європу – це не годиться, хоча я розумію емоції людей", - заявила Руслана.
Вона радіє з того, що до нової Верховної Ради потрапило близько 40-50 молодих впевнених і небайдужих людей. Але себе там не бачить. Крапку на політичній кар’єрі вона поставила ще 19 червня 2007 року, склавши депутатські повноваження в парламенті за президентства Віктора Ющенка. За словами Руслани, до її законотворчих ініціатив ніхто не прислухався.
"Разом із татом ми розробляли закон про відновлювальну енергетику разом з Володимиром Лановим (ред. – тоді був представником Президента України в Кабміні). Але екс-президент Віктор Ющенко проігнорував, і законопроект пролетів, як "фанера над Парижем". Потім я пішла в комітет Євроінтеграції. Якби не перешкоди від Януковича, досі весь схід України знав би, що таке НАТО і ЄС. Це була помилка Ющенка, коли він поставив Януковича прем’єром", - згадує свій негативний досвід у парламенті Лижичко.
Каже, що тоді у політиці була страшенно мерзотна атмосфера, у якій вона почувалася некомфортно.
Попри те, що зараз ситуація змінилася, Руслана більше бачить себе в ролі громадського діяча аніж політика. Вона каже, що буде співпрацювати із Семеном Семенченком, Мустафою Наємом, Анною Гопко, які активні і вирішили стати частиною Верховної Ради.
"У мене дуже хороші стосунки із Віталієм Шабуніним. Мені дуже шкода, що "Демальянс" не пройшов. Думаю, наступні вибори будуть їхніми. Як буде в одному парламенті себе відчувати Парасюк і Ківалов – важко сказати. Я залишуся там, де моє місце. Я прекрасно себе почуваю в ролі громадського діяча. Політика – це не моє", - підсумовує Руслана.
ЧИТАЙТЕ: Тільки після війни
Свого часу вона покладала великі надії на співпрацю української влади із екс-міністром економіки Грузії, реформатором Кахою Бендукідзе, смерть якого назвала відкатом української економіки на років десять назад. Під час зустрічі з Русланою за десять днів до своєї смерті він її запитав: "Чи знайдеться у вашому уряді камікадзе?". Так він, зі слів співачки, характеризував політиків, які б не побоялися взяти на себе непопулярні рішення і просувати їх в парламенті.
"Це факт, що наш уряд і парламент проєвропейський. Інша справа, що стоїть за цією декларацією. Як на мене, поки що це вітрина. Я хочу побачити дії, рішучість посадити корупціонерів, підняти оборону країни і національну безпеку. Не тільки Майдан повинен зупиняти агресора", - наголошує Лижичко.
Чому терорист Захарченко почув і зрозумів співачку, а Порошенко - ні?
Її реформаторський дух не вгасає і зараз. Як і під час Майдану, так і нині, багато важливих рішень вона приймає спонтанно.
Визволення із полону терористів 16 українських бійців – одне з таких.
Руслана разом із керівником Центру визволення полонених Володимиром Рубаном, який займається визволенням полонених у вересні поїхала на Донбас на переговори із ватажком ДНР Олександром Захарченком. Каже, що поїхала туди прямо після концерту для військових у Дніпропетровську.
"Я почула, що вони поважають мою перемогу на Євробаченні. Сама запропонувала Рубану поїхати з ним на Донбас. Ми тоді не думали, чим це може закінчитися. Просто робили. Ми відвезли їм вісім їхніх людей, а вони нам віддали 42", - розповідає Руслана.
Саме після цієї поїздки вона зробила гучну заяву для преси: "Порошенко, коли ми прийшли до нього, нас не почув, Захарченко почув і зрозумів". Тепер же називає свої слова недипломатичним кроком і виплеском емоцій.
"Я видала все, що побачила. Потім зрозуміла, що буває, коли кажеш правду. На мене було стільки наїздів, що вдруге я б такого не повторила", - пояснює Руслана.
Вона розповідає, що перед поїздкою дуже скептично і упереджено була налаштована проти терористів, навіть обдумувала, як буде поводитися, якщо її захоплять в полон.
"Я їхала туди побачити звірів з "рогами з копитами, якихось монстрів". Я моделювала ситуацію, що навіть очей на них не підніму і якщо захоплять в полон, то їсти не буду. Я заходжу, а вони мені кажуть, що хочуть зі мною сфотографуватися, а я кажу: "Та ну, куди там?". Далі йду і мені кажуть, що були на моєму концерті у Сімферополі. "Та навіть не згадуйте", - кажу. Їдемо у ліфті охоронець каже до Захарченка: "Знаєте збулася моя мрія – я постояв поряд із Русланою", - описує свій перший досвід спілкування із бойовиками.
За словами активістки, у розмові з Захарченком їй вдалося випросити заручників, а також домовитися, щоб не катували тих, хто залишився.
ЧИТАЙТЕ: Один рік учасника Майдану
Побачивши їхню внутрішню кухню, Лижичко зазначає, що у терористів погана субординація. "Вони не підкоряються одне одному. Це дійсно проект Кремля. Однак оточення Захарченка – це люди із Донецька, серед яких був і мій знайомий", - зауважила активістка.
Вона ще раз прокоментувала свою доленосну фразу про Захарченка і Порошенка. "Захарченко мене почув, бо він мене зустрів, пояснив тільки тому, що йому сподобалася моя перемога на Євробаченні. А в Адміністрації Президента навіть слухати не хотіли. Я стояла там за три дні до Іловайської трагедії, щоб пояснити ситуацію, а замість Порошенка до мене вийшли охоронці і сказали: "Що вам проплатили цю акцію, що ви тут стоїте?", - ділиться своєю образою Руслана.
Вона просить прощення за свої слова і заявляє, що попри це, немає нічого проти українського президента.
"Я з ним від початку Майдану і буду його підтримувати навіть тоді, коли він робитиме багато помилок. Він наш Президент і крапка", - констатує Лижичко.
"Я досі залишаюся чесним"
Вона закликає українців не втрачати оптимізму, незважаючи на те, що розслідування про розгін Майдану та розстріл Небесної сотні, досі незавершені.
"Справу про розгін студентів зараз припинили через відсутність Клюєва. Якщо вірити неофіційним даним, у побитті студентів винен Володимир Сівкович. Мене лише один раз викликали в прокуратуру і я озвучила, що маю відео, свідчення студентів. Однак процес слідства затягнувся, оскільки тоді влада залякувала батьків постраждалих дітей. Багато інформації просто замовчувалося", - вважає Руслана.
За її словами, адвокати та юристи, які погодилися безкоштовно консультувати людей, заявили, що це безнадійна справа саме через залякування та навіяний песимізм.
ЧИТАЙТЕ: Це згусток правди і крові, яку пролили українці
Лижичко не опускає рук і бачить це лише як перерву, тому готова запалювати молодь та мотивувати розчарованих.
"Найсвітліші моменти Майдану – це хвилини молитви і співання гімну. Патріотизм і звернення до Бога – це одне ціле. Це йшло від серця. Цей щит дуже сильно нас тримав. І це треба цінувати", - зауважила Руслана, розповідаючи про важливість духовної мотивації.
Вона наголосила, що для кожного українця зараз принципово застановитися і промовити: "Я світлий, я роблю свою справу, у мене в серці оптимізм і любов і я досі залишився чесним".
