"Розшукується досвідчений політик, який очолить найуспішніший військовий альянс в історії. Звертайтесь конфіденційно за адресою: бульвар Леопольда ІІІ, B-1110 Харен, Брюссель, Бельгія. НАТО є роботодавцем з рівними можливостями, хоча деякі країни є більш рівними, ніж інші".
Таке оголошення про вакансію може бути химерним (зокрема й тому, що останнє твердження в ньому є правдою). Але конкурс на посаду наступного генерального секретаря НАТО триває. Головним фаворитом є прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте (56 років), який йде у відставку. Головною суперницею є його естонська колега Кая Каллас (46 років). Також у боротьбу вступив Кріш'яніс Каріньш з Латвії (58 років) – колишній глава уряду, який зараз обіймає посаду міністра закордонних справ своєї країни.
Три генеральних секретаря НАТО були британцями, три – нідерландцями, два – бельгійцями і по одному – з Італії, Німеччини, Іспанії, Данії і Норвегії. Усі вони були чоловіками. З 2014-го всі країни-члени мали час, щоб збільшити свої витрати на оборону до 2%, як це було визначено на саміті Альянсу в Кардіффі того ж року. Тоді лише три країни досягли цієї мети. Навіть зараз лише сім із 31 виконують обіцянку. Серед них Естонія, яка наближається до 3%, і Латвія. Нідерланди, з показником 1,58%, не досягли цього рівня.
Це повинно мати велике значення. Генеральний секретар, який на попередній посаді прем'єр-міністра ухвалював болючі рішення щодо податків і видатків, необхідні для досягнення контрольних показників Альянсу, має сильну позицію, щоб вимагати від інших урядів робити те саме. Той, хто віддає перевагу політичній популярності, – ні. Той, хто дотримується правил, матиме набагато кращі відносини з адміністрацією США. Єдине найбільше питання для європейської безпеки в найближчі роки полягає в тому, чи будуть Сполучені Штати продовжувати нести витрати і ризики, пов'язані з їхньою участю в трансатлантичному альянсі. З іншого боку, політик, який уособлює дух "безкоштовного проїзду" з минулого, навряд чи може справити враження на тих, хто приймає рішення у Вашингтоні, і на виборців, яким вони підзвітні.
Ще важливішою є правильна позиція щодо росії. Каллас не просто відверта критикиня режиму путіна. Вона походить з країни, яка вже 30 років попереджає Захід про російський імперіалізм (згадайте промову покійного президента Леннарта Мері в Гамбурзі у 1994 році). Прізвисько іншого претендента Марка Рютте – "Тефлон": бо до нього ніколи не чіпляються скандали. Зараз він умовно яструбиний, але в минулі роки уособлював собою меркантильний підхід, закладений у нідерландську зовнішню політику.
Каллас не є тефлоновою кандидаткою. Вона більш популярна за кордоном, ніж в Естонії, де її рейтинги постраждали від скандалу (полювання на відьом, за її словами), пов'язаного з діловими відносинами фірми її чоловіка з росією (насправді чоловік був просто міноритарним акціонером транспортної компанії, яка займалася перевезеннями до росії для естонської компанії – iPress). Поза тим, вона є видатною кандидаткою на цю посаду. Важко уявити собі іншого кандидата зі східної половини Європи, який би мав кращі показники, навіть серед чоловіків.
Але за лаштунками діють інші критерії. Колишній віцепрезидент Європейської комісії Франс Тіммерманс, який зараз повернувся у нідерландську політику як лідер лейбористсько-зелено-лівої коаліції, проговорився в телевізійному інтерв'ю, що кордон Естонії з росією є "потенційною проблемою" для кандидатури Каї Каллас. Дивно, але кордон Норвегії з росією не заважає Єнсу Столтенбергу обіймати посаду генерального секретаря з 2014 року. Правда полягає в тому, що особи, які приймають рішення на "старому Заході", все ще здебільшого розглядають "східні" країни Європи як такі, що не заслуговують на повну довіру.
Каллас знає чому чи кому вона протистоїть. "Новий лідер НАТО має походити з нової країни-члена, яка виділяє щонайменше два відсотки свого бюджету на оборону, і в ідеалі це має бути жінка. Тож логічно, що це має бути Марк Рютте", – зі сарказмом зауважила вона. Її нідерландський суперник, звісно, не відповідає жодному з цих критеріїв.
Почуття гумору в естонців чудове, але деякі країни НАТО більш рівні, ніж інші, і це не привід для сміху.
Джерело: CEPA
