Розділ 3 Чотирнадцятої поправки Конституції США забороняє заколотникам, які порушили присягу, обіймати посади. Верховний суд штату Колорадо постановив, що ім'я Трампа не повинно з'являтися у виборчих бюлетенях на праймеріз у цьому штаті. У справі "Трамп проти Андерсон" Верховний суд розгляне, чи помилився Колорадо. Усні дебати розпочнуться у четвер.
Відповідно до розділу 3 Чотирнадцятої поправки, Трамп дискваліфікував себе з посади щонайпізніше 6 січня 2021 року, коли він порушив присягу і взяв участь у заколоті. Залишається лише з'ясувати, чи не знайде Верховний суд спосіб перекваліфікувати його.
Мета Розділу 3 – зупинити катастрофу починаючи від повстання, що порушує присягу, і закінчуючи громадянською війною. Ці норми фактично діють, коли виникає заколот, пов'язаний з порушенням присяги, щоб у нас ніколи не було нової громадянської війни (або подібної трагічної події). Конкретне покарання, передбачене розділом 3 (позбавлення права обіймати посади), запобігає використанню певним класом людей (заколотниками, які порушили присягу) влади виборних посад для завдання шкоди республіці.
Як згадують правознавці Ахіл Рід Амар та Вікрам Девід Амар у своїй записці, заколот проти Сполучених Штатів почався наприкінці 1860 року, після обрання Авраама Лінкольна, коли деякі федеральні офіцери та законодавці порушили присягу і підтримали те, що згодом стало конфедерацією. Ми датуємо Громадянську війну падінням форту Самтер у квітні 1861 року; це змушує нас нехтувати більш ранніми подіями. Однак ті, хто обговорював Розділ 3 1866 року і ратифікував його 1868-го, пам'ятали про них. І тому вони написали Розділ 3, щоб зупинити майбутню катастрофу десь між порушенням присяги заколотниками і громадянською війною.
Адвокати Трампа стверджуватимуть, що Розділ 3 мав застосовуватися лише до подій масштабу Громадянської війни. Трамп заперечував результати президентських виборів; намагався залякати членів виборчої комісії; заохочував своїх прихильників повалити наш конституційний лад; заохочував своїх прихильників нападати на визначених ним ворогів; а тепер погрожує "бедламом", якщо він програє цю справу. Оскільки все це ще не призвело до другої громадянської війни, його захисники стверджуватимуть, що розділ 3 до нього не застосовується.
Оскільки історична обстановка 1866-1868 років була наслідком Громадянської війни, то люди, які створювали Розділ 3, напевно, думали про Громадянську війну. І вони, звичайно, думали. Вони хотіли не допустити до влади у Сполучених Штатах живих заколотників, які порушили присягу. І, засвоївши урок, що наша республіка є вразливою, вони також хотіли стримати майбутніх бунтівників-зрадників присяги. Вони мислили дуже розумно. Коли ви зіткнулися з екзистенційним викликом, ви думаєте про те, як запобігти такому лиху в майбутньому.
Законодавці 1868 року пам'ятали не лише про Громадянську війну (в нашому розумінні), але й про попередні зради федеральних офіцерів і законодавців наприкінці 1860-го і на початку 1861-го. Після обрання Лінкольна, але до його інавгурації, наприклад, чинний військовий міністр Джон Б. Флойд (John B. Floyd) вжив заходів, спрямованих на допомогу майбутній конфедерації. Пізніше він став генералом конфедерації.
Хоча ми можемо винести за дужки Громадянську війну через дії федеральних офіцерів і законодавців, які порушили присягу наприкінці 1860-го і на початку 1861-го, люди в 1860-х роках не стали б цього робити. Для тих, хто обговорював Розділ 3 у 1866 році, заколот з порушенням присяги було обурливим початком ще більш катастрофічних подій. Акхіл Рід Амар і Вікрам Девід Амар у своїй роботі припускають, що порушення присяги чинними федеральними офіцерами наприкінці 1860 – на початку 1861 року вплинуло на визначення тих, проти кого мав бути спрямований Розділ 3: не всіх порушників присяги, не всіх заколотників, а саме заколотників, які порушили присягу.
Це Трамп: заколотник, який порушив присягу. Причому в найбільш екстремальному сенсі, оскільки він порушив присягу, перебуваючи на посаді, та у такий спосіб, що перекреслив мету посади, яка є найважливішою в державі.
Звідси логіка Розділу 3: він дозволяє Конституції захистити себе, зупинивши заколотника, який порушив присягу, в потрібний момент, між зловмисними діями окремої особи і крахом інституцій.
Це, безумовно, було і залишається центральним моментом.
P.S. Президент вважався посадовою особою в розумінні формулювання розділу 3 на той час; і, так, люди тоді вважали, що це положення стосується кандидатів у президенти. Такі питання роз'яснюються у двох amicus briefs від провідних істориків щодо цього періоду, Brief of 25 and Brief of 5, які я підсумував в іншому дописі.
P.P.S. Маю згадати, що я підписав ще одне звернення, підготовлене експертами з питань демократії, на загальну тему, чому сучасні демократії зазнають невдач, і як події у Сполучених Штатах відповідають небезпечним закономірностям.
P.P.S: Незабаром я повернуся до написання матеріалу про Україну. А також буде довша стаття про те, що я думаю про війну в Газі. Прошу вибачення у всіх моїх міжнародних читачів, я зосередився на справі Трампа у Верховному суді, тому що є важливі аргументи, які заслуговують на увагу в питанні, де, за відсутності певної серйозності намірів, ми будемо як сновида приймати погані рішення і непотрібні трагедії.
