"Усі реформи в Україні не можуть будуватися тільки за принципом подолання корупції. Це має бути обов’язково супровідник, але не єдиний критерій.
Нещодавно мені написав знайомий, який став народним депутатом, що треба терміново поговорити про середній бал атестату. Мовляв, вчителі скаржаться, що це породжує корупцію. Нагадаю, в 2010 році Табачник додав показник середнього балу атестату, який становив 25% від сумарного балу вступника. Цього року ми його зменшили до близько 10%.
Звісно, є проблеми. Але якщо скасуємо цей показник взагалі, що отримаємо в результаті? На сьогодні і так більшість випускників школи вчать три предмети, які складатимуть на ЗНО.
Я переконана, що не можна підпорядковувати всі реформи тільки гаслу боротьби з корупцією. Ця проблема виникає зараз через те, що ЗНО використовується та працює тільки як засіб подолання корупції. Абсолютно мають рацію ті, які кажуть, що натаскування на тести не діє, як хороша стратегія для підготовки наших вступників до вишу, їхній готовності потім навчатися.
ЧИТАЙТЕ: МОН виявило корупційні схеми Табачника
Тому ми повинні чітко розуміти, що боротьба з корупцією – це критично важливо. Проте без системних змін нічого не вийде. Необхідно говорити про ті реформи, які викорінюватимуть не наслідки корупції, а насамперед її передумови.
Моя бабуся з дідусем, якому вже 82 роки, продовжують викладати в сільській школі, бо інакше нікому буде навчати хімію та біологію. Молоді вчителі не підуть працювати за 1200 грн, не маючи житла, іншої матеріальної підтримки. Абсолютно зрозуміло, що для викладача університету в Києві зарплата 2-3 тис. грн не на початку кар’єри – абсолютно неприйнятні гроші.
Зміна еліт сприяє усвідомленню різними учасниками системи, що надалі треба бути обережнішим у виконанні закону
Звичайно, таким чином ми автоматично не вирішимо всі проблеми. Корупція настільки вкорінена в повсякденні практики, що беруть ті, хто не може інакше вижити, та ті, хто раз у рік купують собі нову машину. Корупційні дії залучаються з різних причин. Великою мірою – через культуру населення.
Якщо ми раціоналізуємо видатки на освіту, в нас з’явиться можливість платити вищі зарплати вчителям. Треба говорити про системні зміни, які дозволять покращити управління, більш раціонально використовувати фінансові ресурси.
Рік тому "Центр дослідження суспільства", який я очолювала, почав проект "Рейтинг прозорості національних ВНЗ". Користуючись законом "Про доступ до публічної інформації", ми надіслали у всі 117 національних вишів прохання надати кошторис університету, декларацію ректора, перелік автомобілів, нерухомого майна, які знаходяться на балансі закладу, штатні розписи. Половину університетів відмовилися надавати навіть бюджети. Тобто існує законодавчий механізм, нормативне зобов’язання, але вони його не виконали. Тому очевидно, що законодавчих змін недостатньо. Вочевидь, зміна еліт сприяє усвідомленню різними учасниками системи, що надалі треба бути обережнішим у виконанні закону. Керівництво деяких університетів, коли мене призначили першим заступником міністра, почали дзвонити в ЦДС і з панікою запитували: "А це ми їй не надали відповіді на запити?". Вони розуміли, що прийшли нові люди, які знають про їхні реальні справи.
Треба впроваджувати інші управлінські практики. Сьогодні система побудована так, що більшість людей вважає, що найкращий спосіб вирішити питання – це прийти до керівника міністерства, департаменту та переговорити особисто. Вони не вірять, що формалізовані канали з органами влади спрацюють. Одна з моїх родичок працює в університеті. Коли у нас постало питання про виселення вишів зі Сходу, вона зателефонувала до мене, що треба збільшити ліцензійний обсяг для можливості прийняття у виш переселенців. Я сказала подати документи за формальною процедурою. Ми її максимально спростили, тому що насамперед у наших інтересах допомогти людям, які виїхали з Донбасу, влаштуватися на нових місцях. Ця родичка продовжувала мені телефонувала. Це завершилося великим сімейним скандалом, бо я відмовилася приймати від неї дзвінки. Через два тижні все було зроблено, причому я навіть не слідкувала за процесом. Ректор цього університету викликав до себе викладачку та подякував їй особисто за те, що вона допомогла вирішити питання в МОН з допомогою родички. І це мене розізлило ще більше, тому що коли система спрацювала, люди не повірили.
Треба карати тих людей, які були залучені у великі корупційні схеми. Щоб позбавити ліцензії приватний університет Поплавського, туди мали прийти люди з інших вишів, які б чесно написали, що відбувається. Ми два місяці шукали експертів, причому МОН говорило, що підтримає будь-який чесний висновок. Люди боялися, тому що діє система кругової поруки: "А до нас потім хтось прийде з університету Поплавського та теж щось негативне напише". Для того, щоб розформувати Інститут змісту і методів освіти, який відповідав за великі корупційні схеми попередників в уряді – крали мільйони на підручниках, ми працювали з липня. Це через вкрай складну управлінську систему – кожне рішення треба погодити з багатьма міністерствами. На кожному етапі завжди виникали питання".
