путін оголосив про готовність відновити переговори з Україною у Стамбульському форматі. Ця заява збіглася в часі з відновленням зусиль України та США щодо забезпечення тимчасового припинення вогню, ініціативи, яку москва зараз фактично відкинула.
Хоча це може здатися сигналом дипломатичного руху, але це не так. Це маневр, покликаний зруйнувати західний консенсус (те, що залишилося), відтермінувати значущі дії і перевтілити росію в розумного гравця, який прагне миру. Але основна реальність не змінилася: немає жодних базових умов для миру. Це не означає, що Україна може і буде воювати вічно, незважаючи ні на що. Скоріше, умови для миру, який не є капітуляцією (а Україна надто сильна, щоб погодитися на це), все ще потрібно створити.
Ба більше, навіть якби путін прагнув миру, далеко не факт, що російська держава, економіка чи соціальна структура зможуть його витримати.
За останні два роки російська економіка стала мілітаризованою і санкціоновано потрапила в залежність від війни. Військове виробництво тепер є рушійною силою ВВП. Зайнятість в оборонному секторі, прямі бюджетні субсидії та паралельні ринки, що перебувають під санкціями, залежать від продовження конфлікту. Припинення військових витрат може призвести до масового безробіття, інфляційного колапсу та оголення довго приховуваних структурних вразливостей у банківській сфері, логістиці та промислових ланцюгах поставок.
Розлогий російський апарат безпеки не матиме надійної ролі в мирний час. Сотні тисяч демобілізованих солдатів – багато з них травмовані, інші радикально налаштовані – повернуться у суспільство, яке їх не цінує і не приймає. Суспільство, яке з усіх сил намагається ігнорувати жах війни, що ведеться від їхнього імені та за їхньої мовчазної згоди, не ставиться до ветеранів як до героїв. Для багатьох російських солдатів продовження війни дало б більше сенсу, стабільності та доходу, ніж будь-яке майбутнє в мирний час.
Коротко кажучи, росія не готова до миру ні економічно, ні політично, ні психологічно. Будь-яке припинення вогню буде використано не для припинення війни, а для відновлення засобів для її продовження.
Західна політика повинна зосередитися на формуванні умов, а не на гонитві за сигналами.
З огляду на відсутність структурних умов для миру, політика союзників України має бути спрямована на зміну базового балансу сил. Це означає позбавлення росії інструментів, які вона використовує для створення важелів впливу, особливо в повітрі.
Нинішня стратегія росії ґрунтується на трьох стовпах:
- постійні піхотні атаки з великими втратами, але стратегічним тиском;
- планерні бомби, які спустошують прифронтові міста й мережі окопів;
- атаки з використанням ракет і БПЛА далекого радіусу дії на об'єкти цивільної інфраструктури для створення гуманітарних криз і тиску на міграцію.
Третій компонент – це те, де Захід може втрутитися найбільш безпосередньо й ефективно, не переходячи до ескалації або наступальних бойових дій. Створення коаліцією безпечного прихистку за допомогою "Небесного щита" над українським повітряним простором пропонує спосіб нейтралізувати перевагу росії у завданні ударів на великі відстані й зменшити подальші наслідки деградації інфраструктури, переміщення біженців і ядерного ризику.
Що забезпечить "Небесний щит"
1. Стабілізація інфраструктури та захист цивільного населення
Перехоплюючи крилаті ракети й БПЛА над заходом і центром України, "Небесний щит" збереже енергетичні, водопровідні й транспортні системи, які є критично важливими для виживання й управління. Це дозволить запобігти додатковим відключенням електроенергії та зменшити тиск, який спричиняє вимушене переміщення.
2. Ядерна безпека
Три діючі АЕС України виробляють близько половини електроенергії в країні. Кілька з них зазнали нападу з боку росії. Це зменшило б ризик радіологічної катастрофи – не лише для України, але й для європейського континенту.
3. Зменшення тиску біженців
За поточними прогнозами, у 2025-2026 роках очікується щонайменше на сотні тисяч більше біженців, якщо російська повітряна кампанія не буде зупинена. "Небесний щит" для створення безпечного прихистку дозволив би мільйонам залишитися на місці, зменшивши як гуманітарні витрати, так і політичний тиск на прифронтові країни ЄС.
4. Відновлення балансу військових ресурсів України
Українські повітряні сили наразі перенаправляють свої обмежені можливості на виконання оборонних місій. Наявність безпечної гавані дозволила би їм переорієнтуватися на протидію російським планерним бомбардувальникам, підтримку піхоти та посилення тактичної гнучкості.
5. Стратегічний сигнал без ескалації
Проводячи всі операції з території НАТО, використовуючи оборонні правила ведення бойових дій і діючи у неконфронтаційному повітряному просторі України, ініціатива дозволяє уникнути прямої конфронтації з російськими військами. Прецеденти в Сирії і країнах Балтії показують, що такі домовленості є стійкими та стабілізуючими.
Немає миру, який потрібно зберігати, але є війна, яку потрібно стримувати
Шукаючи шляхи вирішення 11-річної війни, такої багатогранної, як війна росії проти України, з багатовіковою жорстокою імперською історією окупації та завоювань, ми не можемо припускати, що мир настане за замовчуванням, а військова підтримка відтермінує його прихід. Насправді не існує миру, який можна було б відтермінувати. Бездіяльність Заходу зберігає не стабільність, а стратегічну перевагу для росії.
Безпечна гавань не припиняє війну. Вона не змушує росію до переговорів. Але вона змінює розрахунок: зменшує вразливість України, зберігає її територіальну стійкість і сигналізує про те, що повітряний простір, а отже, і держава, не є цілковито підвладною знищенню. Інакше кажучи, вона створює умови та ландшафт, в якому можуть виникнути змістовні переговори.
Умов для миру немає, тому що росія не має ні стимулів, ні можливостей, ні структурної готовності до миру. Вона побудувала економіку війни, суспільство війни та систему виправдання війни.
"Небесний щит" не є максималістським рішенням. Це прагматична відповідь на цю реальність. Він зберігає те, що можна врятувати, захищає те, що є критично важливим, і створює простір – фізичний, стратегічний і психологічний – для України, щоб вижити й врешті-решт сформувати свої власні умови.
Ми ще не можемо закінчити цю війну. Але ми можемо обмежити її найбільш руйнівні інструменти. І ми можемо підготуватися до часу, коли тривала пауза (якщо не повне припинення) у війні стане реалістичною. Розмовами цього не досягти, доки не зміняться факти на місцях. Коли факти зміняться, путін може змінити свою думку. Але не раніше.
