"Популісти в Європі та США балотуються на платформі припинення фінансування України. Це наближає перемогу росії як ніколи раніше", – пише Пол Мейсон у виданні The New European.
Автор намагається пояснити проблему через призму своєї розмови з 66-річним українцем Петром Тулеєм, який під час спілкування займався координацією дій рятувальників, котрі намагалися дістатися до заблокованих під землею 17 шахтарів. Їхню вугільну шахту в Мирнограді, за 50 км на захід від лінії фронту, 5 січня обстріляли дві російські ракети, одна з яких перетворила машинне відділення на руїни.
Петро Тулей сказав автору, що світ стоїть на початку третьої світової війни. І Європа повинна зрозуміти, що Україна – це все, що стоїть на шляху варварської армії, яка хоче домінувати у світі. Її наступна мета – Європа, а Україна – це щит, який сьогодні Європу захищає.
Щоб додати авторитетності словам Петра Тулея, Пол Мейсон згадує, що той 26 років служив у радянському флоті – командував атомним підводним човном на Тихоокеанському флоті. На думку автора, пан Тулей точно знає, чого саме потребує Україна від Заходу: засобів протиповітряної оборони, засобів радіоелектронної боротьби, далекобійних артилерійських систем і ракет, безпілотників, літаків F-16, гелікоптерів Apache і, звичайно ж, боєприпасів.
Тобто, все те, що зараз блокують республіканці у Вашингтоні та Угорщина Віктора Орбана в Брюсселі, а також в колективній західній уяві – страх перед тим, що може статися, якщо Україна насправді переможе.
Як зазначає автор, хоча рік розпочався зі шквалу зобов'язань Заходу щодо України, вирішальне слово пролунало з вуст Джозефа Байдена 23 грудня. Він сказав Володимиру Зеленському: "Ми продовжуватимемо постачати Україні критично важливу зброю та обладнання стільки, скільки зможемо.., але без додаткового фінансування ми швидко наближаємося до кінця нашої здатності допомагати Україні". Тобто зникло навіть таке формулювання як "стільки, скільки буде потрібно".
Пол Мейсон наголошує, що відвертий саботаж Орбаном пакету європейської допомоги Україні на суму 50 млрд євро частково зумовлений його ідеологічною близькістю до путіна, частково – реальною політикою. Хоча він послідовно намагається послабити санкції Євросоюзу проти росії, його кінцевим мотивом є спроба виторгувати фінансування з боку ЄС на суму до 30 млрд євро, яке наразі призупинено через його власні порушення європейських правил.
Автор нагадує обіцянку Орбана піти на парламентські вибори в ЄС у червні цього року з жорсткою кампанією проти подальшої допомоги Україні. Якщо інші праві популісти підхоплять цей заклик, це може створити взаємопідсилюючий трансатлантичний рух "кліщів", який паралізує Захід.
І хоча основні постачальники зброї – США, Велика Британія і Німеччина – пообіцяли продовжувати надавати допомогу, масштаби і умови, на яких вона надається, просто не відповідають потребам України, щоб протистояти загрозі.
Інша можлива загроза – перемога Трампа в листопаді, а відтак серйозне обмеження майбутньої допомоги Україні. І, як він погрожував у 2018 році, США відмовляться від зобов'язань щодо захисту самої Європи, аби надати пріоритет боротьбі з Китаєм. Якщо це так, переконаний Пол Мейсон, то Захід має лише близько 10 місяців, щоб врятувати Україну.
Він нагадує, що путін збільшив свій військовий бюджет до 6% і готує повномасштабну мобілізацію – як економіки, так і робочої сили, після свого неминучого переобрання в березні.
"2 січня ми отримали попереднє уявлення про те, як це може виглядати: росія завдала найбільшого ракетного удару за всю війну. Він тривав шість годин і за допомогою суміші безпілотників, крилатих, балістичних і гіперзвукових ракет – вдарив по українській протиповітряній обороні. З Іраном, який виробляє безпілотники, і Північною Кореєю, яка постачає балістичні ракети, росія використовує не лише власну оборонну промисловість, але й промисловість своїх тоталітарних союзників", – констатує Пол Мейсон.
Тим часом російська армія продовжує кидати ледь навчені війська в "м'ясорубку" наступальних дій. Але через велику кількість американських боєприпасів, виділених Ізраїлю, і блокування республіканцями в Конгресі подальшої допомоги, українські захисники втратили можливість досягти локальної артилерійської переваги, що дозволило росії досягти певних успіхів.
Як наслідок, більшість брифінгів, що надходять із західних столиць, наголошують на тому, що протягом 2024 року Україна перебуватиме в стані оборони. Але наукова співробітниця Королівського коледжу Лондона Джейд Макглінн, яка вивчала війну зблизька, попереджає, що існує набагато більш негативний сценарій: росія може перемогти.
"Ми постійно думаємо про війну так, ніби це буде ще один заморожений конфлікт. Але якщо ми продовжимо не постачати Україні зброю, вона не переможе. І ніхто, здається, не врахував, наскільки сильнішою буде росія, якщо вона захопить Україну, як з точки зору ресурсів, так і з точки зору геополітичної ваги", – цитує її Пол Мейсон.
"Хоча росія контролює частини лише чотирьох українських областей, вони мають поклади вугілля, нафти і газу вартістю $12,4 трлн – це половина довоєнних запасів країни. Якщо росія переможе Україну, нав'язавши Києву геополітичний нейтралітет і статус економічного клієнта, вона отримає набагато більше, ніж викопне паливо. Україна має найбільші невикористані родовища літію в Європі. Вона виробляє 7% світового титану, є шостим найбільшим виробником залізної руди і сьомим найбільшим виробником марганцю. Якщо додати українську пшеницю (7% світового виробництва) до російської (18%), то вийде, що москва критично контролюватиме світове постачання продовольства", – попереджає експертка.
Саме тому, на думку Макглінн, помиляються ті у Вашингтоні, хто стверджує, що Америка повинна шукати компроміс щодо України, щоб зосередитися на протистоянні з Китаєм. Вона зазначила: "Якби у вас була країна, настільки ж багата на ресурси, як Україна, окупована росією, і китайські фахівці прийшли, щоб видобувати ці ресурси у великих масштабах, так, як це не вдалося зробити українцям, республіканці інакше поставилися б до цього".
На додаток до значного збільшення ресурсного багатства російсько-китайського альянсу, каже Макглінн, такий результат рішуче послабить Європу.
На думку експертки, якщо союзники залишать Україну, навіть якщо путін не окупує її повністю, він зробить так, що вона стане по суті державою-невдахою, з купою зброї і безліччю розлючених людей, роздратованих зрадою з боку Заходу. Тим часом в росії ідеологія путінського режиму, яка здається абсурдною, все більше утверджується, і саме росія стає ключовим чинником, який визначає, що відбувається з європейською безпекою.
Те, що ми бачимо, каже МакГлінн, це не просто провал західної уяви, а невідповідність амбіцій. Західні політики уявляють, що вони можуть за замовчуванням повернутися до статус-кво. Але путін, як і раніше, націлений, як і в проєктах договорів, які він пропонував у грудні 2021 року, на повну зміну безпекового порядку в Східній Європі.
Проте, за словами Пола Мейсона, це ще не безвихідь. Ситуацію можна врятувати, й експертних порад, як це зробити, не бракує. Україна, на свою користь, ефективно нейтралізувала Чорноморський флот росії. Але це не може зрівнятися з рішучим наступом на суші, оскільки їй не вистачає домінування в повітрі, навчених складній маневреній війні військ і здатності прориватися через російські мінні поля. Тим часом обмеження на постачання і використання західних ракет дальнього радіусу дії означають, що вона не може завдати удару в саме серце російської військової машини.
Отже, саме на Заході, передусім у Європі, переконує автор матеріалу, мають відбутися критичні політичні зміни.
"Перше рішення полягає в тому, щоб масово посилити підготовку українських військ. По-друге, Захід повинен інвестувати в українські військові інновації: Україна має кілька неперевершених технологій, але вона не може масштабувати їх. По-третє, європейські міністерства оборони повинні зосередити свої зусилля на "готовому" озброєнні і менше на підході "від кутюр". Та, звісно, виробляти більше боєприпасів", – вважає Джейд Макглінн.
На думку Пола Мейсона, питання полягає в тому, чи мають ключові західні політичні еліти політичну волю для цього? Він цитує старшого наукового співробітника Німецької ради з міжнародних відносин Бенджаміна Талліса, який вважає, що битва точиться навколо усвідомлення: йдеться не про благодійність, а про захист Заходу від агресії.
Замість того, щоб просто забезпечити протиповітряну оборону, каже він, Берлін повинен надати крилаті ракети Taurus у великій кількості, з дозволом наносити удари по території росії.
Бенджамін Талліс переконаний, що якби світ побачив, що Німеччина серйозно ставиться до цієї загрози в контексті непевних гарантій США після цьогорічних виборів, то сталося б справжнє переозброєння, а не нинішні удавані зусилля, які навряд чи досягнуть навіть 2% ВВП.
Британія, за словами Пола Мейсона, хоч і позиціонувала себе лідером у проактивній підтримці України за часів прем'єрства Бориса Джонсона, не відповідає цій риториці зараз, коли британський уряд очолює Ріші Сунак. В осінній заяві не було жодної згадки про наступний транш допомоги Україні після того, як закінчаться 2,3 млрд фунтів стерлінгів, виділених на цей фінансовий рік. А обіцянка уряду витрачати 2,5% ВВП на оборону залишається "прагненням".
Якщо Борис Джонсон за підтримки тодішнього міністра оборони Бена Воллеса фактично змусив західних союзників постачати певні категорії озброєнь, наголошує Пол Мейсон, то Сунак поступився лідерством Байдену, а той паралізований як опозицією в Конгресі, так і загрозою Трампа.
Тож ключові зміни, можливо, доведеться ініціювати зсередини Європи, виходячи з власних інтересів. Як зауважує Талліс, без перемоги України не буде стабільного безпекового порядку в Європі. По-перше, це буде сигнал москві, що це нормально – змінювати кордони силою. По-друге, показує решті світу, що європейці не готові захищати цінності та інтереси. По-третє, якщо Європа не може впоратися з морально простою кризою на своєму порозі, це дає дуже мало надії на те, що Європа зможе впоратися з більш складними і численними кризами деінде.
На думку Бенджаміна Талліса, якщо світ не зможе стримати росію зараз, то європейські держави, які намагаються досягти цільового показника НАТО у 2% витрат на оборону, зіткнуться з рівнем витрат часів Холодної війни протягом десятиліть, які були більш ніж удвічі більшими.
"Українець Петро Тулей погоджується з цим: "Моє звернення до Байдена, Сунака і Шольца ґрунтується не на емоціях чи принципі солідарності, а на твердих фінансових фактах. Буде дешевше допомогти Україні зараз, ніж діяти за другим сценарієм, коли війна пошириться на Європу", – завершує статтю Пол Мейсон.
Джерело: The New European
