Оскільки ми з Миколою Бєлєсковим нещодавно опублікували подкаст, і він був присвячений питанням тижня, включно з питанням про те, коли/чи спробує президент Зеленський усунути генерала Залужного від командування армією, я подумав, що використаю цей огляд, щоб трохи заглибитися в деякі інші питання, які обговорюються зараз. Я надам оновлену інформацію щодо питання командування в кінці, але не хочу повторювати те, про що ми з Миколою вже говорили тут.
Проблемою завжди було українське питання. Не кордон, не скорочення витрат
Спікер Джонсон скинув усі маски. Понад усі інші питання, республіканське керівництво в Палаті представників відчайдушно прагне зупинити будь-яку американську допомогу Україні. Після того, як стало очевидно, що Сенат збирається незабаром ухвалити законопроєкт, який передбачає допомогу Україні та Ізраїлю, і деякі поступки республіканцям, щоб документ запрацював, Джонсон пішов у "ядерну атаку", щоб спробувати вилучити допомогу Україні з будь-якого законопроєкту. Джонсон надіслав листа республіканцям у Палаті представників, в якому повідомив, що законопроєкт, який передбачатиме допомогу Ізраїлю, але без скорочення видатків, яких він вимагав раніше, незабаром буде винесений на голосування. Однак про допомогу Україні в ньому не згадувалося.
Це нещиро у багатьох аспектах. Палата представників була найбільш обструктивною щодо законопроєктів про фінансування для України, спочатку прив'язавши їх до того, що Байден має піти на серйозний компроміс у питанні кордону, що президент і зробив. Однак, як тільки Байден просунувся в питанні кордону, Джонсон і керівництво Палати представників вирішили, що цього недостатньо, і відмовилися від будь-якого законопроєкту, який передбачав би допомогу Україні. Спікер на той момент назвав будь-який компромісний законопроєкт "мертвим".
Зараз ми маємо панічну реакцію Джонсона на реальну перспективу того, що Сенат у найближчі кілька днів схвалить компромісний законопроєкт про допомогу Україні. Він намагається випередити цей законопроєкт, ухваливши допомогу Ізраїлю без жодних попередніх умов. Після усіх його вигуків і пихкань, тепер не потрібен жоден компроміс щодо кордону або скорочення витрат. Він навіть погрожує Сенату обструкцією, якщо той ухвалить законопроєкт про допомогу Україні. Отже, коли пил вляжеться, стане зрозуміло, що республіканське керівництво в Палаті представників насправді не хоче скорочення витрат, не хоче законопроєкту про кордон, і за жодних обставин не хоче допомоги Україні.
Пріоритет республіканців тепер беззаперечний і безсоромний.
Як це спрацює? Я починаю втрачати надію (хоча ще не все втрачено). Я завжди вважав, що шанси допомоги Україні кращі, ніж 50 на 50, тому що в обох палатах Конгресу є явна більшість "за", і тому що Джонсон, ставши спікером, фактично пом'якшив свою риторику щодо допомоги Україні – чітко сказавши, що вона може бути надана, якщо буде досягнута угода щодо кордону.
Тепер компромісних формулювань більше немає. Однак ситуація не безнадійна. Сенат майже напевно ухвалить законопроєкт про допомогу Україні. Після цього відбудуться переговори між Палатою представників і Сенатом. Сенату потрібно буде відступити, прийнявши допомогу Ізраїлю без допомоги Україні, щоб повністю кинути Київ під автобус. Я не знаю достатньо про настрої в Сенаті, щоб сказати, чи будуть вони залишатися твердими щодо України. Інший варіант полягає в тому, що проукраїнські республіканці в Палаті представників можуть поставити під загрозу позицію Джонсона, але вони вже неодноразово демонстрували свою слабкість. Важко уявити, що вони можуть зайняти тверду позицію в цьому питанні.
Єдине, за чим варто спостерігати, – чи продовжить рейтинг Трампа падати в опитуваннях. Цей крок Джонсона, очевидно, продиктований прихильниками Трампа (або трампістами) в Палаті представників. Оскільки експрезидент майже напевно стане номінантом, Джонсон, очевидно, боїться його засмутити. Однак, якщо Трамп буде виглядати невдахою, це може допомогти. Знову ж таки, я б не надто на це сподівався, але це можливо.
Зрештою, я перейшов від 60:40, що допомога Україні буде надана, до 60:40, що ні. путін фактично захопив крило Республіканської партії і впливає на їхній політичний вибір.
Європі та Україні краще підготуватися (більше про це наступного тижня).
Польща стає сильнішою. І вона може змусити Європу стати активнішою щодо підтримки України
У всіх розмовах про перемогу популістів на виборах важливо визнати, що популісти втратили владу на найважливіших європейських виборах 2023 року – виборах у Польщі. Повернення до влади Дональда Туска та його коаліції, без сумніву, є найбільш позитивною політичною подією в Європі, як для континенту, так і для України. Попередній уряд Польщі підтримував Україну, але із застереженнями. Вони не були зацікавлені у співпраці з іншими європейцями (популісти люблять робити з ЄС страшилку) і були досить слабкими, коли справа доходила до спроб вирішити проблеми з Україною під час суперечок між фермерами та далекобійниками.
Туск під час засідання Європейської Ради цього тижня.
Тепер, коли Туск повернувся, стає дедалі зрозуміліше, наскільки впливовою може бути Польща. Цього тижня був важливий момент, коли зміни стали очевидними. ЄС, який місяцями хотів затвердити 50 мільярдів євро допомоги для України, був заблокований популістом Орбаном з Угорщини. Цього тижня, однак, Орбан отримав фактичну загрозу економічної війни з боку Євросоюзу і (як він часто робить, коли йому погрожують) відступив.
Протягом усього цього процесу Туск відігравав особливо наполегливу роль. На початку тижня він заявив, що Європейський Союз знайде спосіб надати допомогу Україні незалежно від Орбана та його позицій. Після того, як угорський прем'єр був нейтралізований, Туск зробив найкращий коментар щодо всієї цієї справи: коли його запитали, чи страждає ЄС через втому від України, він відповів, що ЄС страждає через "втому від Орбана".
Більш впевнена й агресивна Польща може відіграти величезну роль у стимулюванні європейських держав до підтримки України. Польща є однією з найбільш швидкозростаючих економік Європи і модернізує свої збройні сили, витрачаючи більший відсоток своєї економіки на військові потреби. Важливо бачити, що Туск і польський уряд зараз тиснуть на ЄС, щоб він посилив режим санкцій проти росії і дозволив надати заморожені російські активи Києву, щоб допомогти українцям. Як заявив Туск цього тижня, "Польща буде "вимагати найширших санкцій" проти росії, включно з ембарго на ядерне паливо і передачу заморожених російських активів Україні під час обговорення нового пакету санкцій ЄС проти москви".
Якщо США припинять підтримку України, а потім оберуть Трампа (що загрожуватиме самому існуванню НАТО, що б там не говорили безнадійні оптимісти), Польща готова відіграти вирішальну роль в організації відповіді тих європейських держав, для яких будь-яка перемога росії в Україні є екзистенційною проблемою. Якщо Сполучені Штати втратять свій вплив, перерва, яку відіграла американська політика щодо допомоги Україні (хоча Вашингтон підтримував Україну, їхня політика страху перед ескалацією також суворо обмежувала певну підтримку), закінчиться. У цей момент Європа опиниться перед суворим вибором, про що я писав у цій статті в Bulwark:
Якщо Сполучені Штати покинуть Україну і Європу, останній доведеться вирішити, чи зможе вона понести витрати на ремілітаризацію за дуже короткий час. Європа повинна буде надати Україні те, що необхідно для боротьби у короткостроковій перспективі, навіть якщо це буде болісно з політичної і військової точки зору, і вона буде змушена інвестувати багато грошей у відбудову своєї військово-промислової бази. Їй доведеться створити захищені ланцюги постачання, побудувати нові промислові підприємства і координувати зусилля по всьому континенту. Коротко кажучи, Європі доведеться серйозно поставитися до війни.
Польща на чолі з урядом Туска буде життєво важливою для того, щоб допомогти Європі зробити правильний вибір. Я знаю, що польська військова модернізація має пройти довгий шлях, але російська армія зазнала значних втрат і не виконує своїх функцій (див. наступний розділ). Польща має сили, щоб допомогти активізувати ті європейські держави, які заради власного майбутнього хочуть, щоб росія зазнала поразки, і вона має військову міць, щоб кинути виклик значно ослабленій російській армії.
Слава Богу, що Польща має розсудливий уряд. Це все, що я можу сказати.
Де прогрес? росіяни втрачають значно більше
Лінія фронту на полі бою залишається майже повністю статичною, як і рік тому. Це заслуговує на увагу, оскільки росіяни намагалися досягти значних успіхів протягом останніх кількох місяців, а вогонь української артилерії, схоже, значно зменшився, оскільки допомога з боку США скоротилася. Пам'ятайте, що навіть в останні місяці 2023-го американська допомога була значно меншою, ніж на початку року, а тепер вона припинилася.
Різниця у вогневій активності між Україною та росією видається разючою. За одними даними, росіяни випускають 5 снарядів на кожен український, і їм не треба турбуватися про те, що українці мають артилерійські боєприпаси, щоб атакувати їх. Зокрема, вони починають концентрувати свої сили таким чином, що за умов, якби українські сили мали достатню кількість боєприпасів, це було б надто небезпечно для росіян.
Проте, навіть маючи цю передбачувану перевагу, російські сили не можуть просуватися вперед – їхні атаки виглядають розрізненими, і вони зазнають дуже великих втрат. За одними підрахунками втрат навколо Авдіївки, росіяни втрачають техніку з коефіцієнтом більше, ніж 10 до 1.
Якщо росіяни втратили 608 одиниць техніки, для яких є фотодокази, то українці втратили лише 46 (зокрема 20 танків, 22 бронетранспортери/БМП).
Тут є кілька моментів. Підтвердження того, що навіть з великою перевагою у вогневій потужності просування вперед залишається вкрай складним. Це також вказує на те, що росіяни все ще значно менш ефективні, ніж українці, і залишаються дуже недосконалою армією з серйозними недоліками.
Ситуація може погіршитися, якщо Україна не отримає боєприпасів від США, в якийсь момент доведеться чимось поступитися. Однак, навіть на цьому етапі важко уявити, що росіяни зможуть досягти значних успіхів у сфері загальновійськових озброєнь. Інакше кажучи, якщо Європа зможе зібратися з силами, навіть за відсутності підтримки з боку США, широкомасштабний наступ росіян далеко не гарантований.
Щодо зміни командування. Нестабільність заважає
Наразі протистояння Зеленського та Залужного залишається невирішеним. Циркулює дуже багато чуток про те, що зміна відбудеться в найближчі кілька днів або не відбудеться взагалі. Я не маю жодного уявлення. Я просто повторю те, що вже говорив у подкасті та інших публікаціях.
Зеленському потрібно якомога швидше покласти край невизначеності. Йому необхідно або змінити команду і визнати це публічно, або підтвердити, що Залужний залишається головним з усіма повноваженнями. Нестабільність не допомагає нікому – і найменше Україні.
Зміна командування відбувається на війні, але вона має відбуватися відкрито і впевнено. Це важливий момент для лідерства Зеленського.
