...Я все ще приголомшений тим, що якісь ідіоти в Угорщині додумалися тягнути 11 українських військовополонених з росії аж до Будапешта... Не секрет, що я вважаю масу політиків ендемічно корумпованими і некомпетентними ("поки не доведено протилежне"). Але такий рівень огидного політичного ідіотизму зазвичай зарезервований для Пудінга і ко: і тим не менш, країна з таким "урядом" є членом ЄС і НАТО...
Єдина "хороша" новина у цій справі: трьох військовополонених передали українському посольству.
Час розповісти про розвиток подій за останні кілька днів.
Повітряна/ракетна війна
18 червня великий арсенал боєприпасів зсрф під Риковим, що на півдні Херсонщини, вирішив покінчити життя самогубством через спонтанну детонацію. Ймовірно, через те, що побачив Storm Shadow.
Вибух був настільки потужним, що не лише склади та залізниця поблизу, але й, скоріш за все, більша частина Рикового була повністю зруйнована. "Вторинні" детонації, спричинені первинним вибухом, тривали близько шести годин. За даними розвідки, навіть станом на ранок наступного дня росіяни все ще були зайняті пошуком частин тіл близько 52 загиблих і такої ж кількості поранених – серед своїх військовослужбовців (цікаво, що я не чув, щоб росіяни скаржилися на будь-які жертви серед цивільного населення, хоча, напевно, вони були....), але мені вже сумно чути, що деякі з тих, хто охороняли цей об'єкт, були кадирівцями...
Раніше Україна також зруйнувала два залізничні мости на шляху з Криму до Рикового та Мелітополя (які "живили" цей та кілька інших складів). Насправді, удар був останнім у цілій серії: раніше українці також били по російських складах у Лазурному, Скадовську, Генічеську та кількох інших місцях (гарну мапу з усіма такими атаками можна знайти тут), а вранці 20 червня щось вибухнуло в Корсунці, що у Каховському районі.
Це свідчить про те, що ПСУ переключили свою увагу з різних російських штабів (які були розгромлені протягом останніх двох тижнів) на склади постачання. Це, ймовірно, позбавило зсрф артилерійських снарядів приблизно на тиждень, а враховуючи проблеми, спричинені вибухами на залізниці, може й трохи більше – і росіянам знадобиться ще більше часу, щоб нашкребти необхідні боєприпаси, а потім створити і заповнити нові склади, які тепер доведеться будувати ще далі від лінії фронту…
З російського боку...
Схоже, що зсрф вичерпали свої запаси балістичних і крилатих ракет під час невдалого "бліцу" по Києву в травні. Протягом останніх двох тижнів вони лише спорадично намагаються завдати удару невеликою кількістю крилатих ракет. Частіше "Шахедами". Балістичні ракети розгортаються лише десь "раз на тиждень".
Протягом 17 і 18 червня українці повідомили про збиті "лише" чотири "Шахеди" (і один "Ланцет").
Близько 02.39 ночі 19 червня зсрф випустили кілька ракет С-300 в балістичному режимі по Запорізькій області, а потім чотири крилаті ракети "Калібр" і чотири "Шахеди". Всі останні були заявлені українцями як збиті.
В ніч з 19 на 20 червня було збито ще 32 з 35 виявлених "Шахедів". Більшість із них (близько 20) в районі Києва. Три з них завдали удару по "об'єкту критичної інфраструктури" у Львові. Одночасно повідомлялося про "широкомасштабний авіаудар" із району Запоріжжя, але майже без подробиць, окрім того, що "пошкоджено об'єкти комунальної та приватної власності". Судячи з усього, обійшлося без жертв.
До речі, за даними американського видання Defense News, маса “Шахедів” (не менше 540), збитих між вереснем 2022 і січнем 2023 року, були збиті німецькими самохідними зенітними установками "Гепард":
Як згадувалося у моїх попередніх звітах, протягом останніх двох тижнів росіяни регулярно реагували на українські атаки своїми ударними гвинтокрилами Ка-52 (і рідше Мі-28). Спочатку це були переважно розгорнуті малі керовані ракети:
Максимальна дальність ураження малих керованих ракет становить близько 14 000 м, що доволі потужно. І, схоже, за перші два тижні цього місяця вони вже влучили в українську техніку. Тим часом, росіяни, ймовірно, вичерпали запаси такої зброї (саме тому кількість відповідних відео, опублікованих у Telegram, зменшилася), отже повернулися до використання "Вихорів" з меншою дальністю ураження (10 000 м). Це, в свою чергу, привело їх у зону досяжності української ППО.
Тому було цікаво відстежувати пов'язані з цим заяви ЗСУ:
- 14 червня: 1 Ка-52 заявлений як збитий над південним Запоріжжям (інших подробиць немає);
- 17 червня: 2 Ка-52, як стверджується, були збиті між 22.00 і 23.00 годинами ввечері;
- 18 червня: 1 Ка-52 заявлений як збитий (час і місце не вказані) рано вранці, 1 – у другій половині дня;
- 19 червня: 1 Ка-52 заявлений як збитий "ввечері, близько 23.00".
Наскільки я можу судити, нічого з цього поки що не підтверджено: щонайбільше, росіяни оприлюднили відео, на якому видно, як один із Ка-52 скидає паливні баки і втрачає більшу частину свого оперення... Тим не менш, можливо, деякі з українських заяв пов'язані з розгортанням системи ППО SAMP-T (спільно розробленої Францією та Італією), яку офіційний Париж підтвердив як таку, що перебуває "в Україні". Перший батальйон прибув разом із 700 ракетами Aster-30.
До речі, якщо порахувати, що ВКС отримали близько 150 Ка-52, а потім відняти кількість тих, що були візуально підтверджені як збиті (близько 47), плюс кількість неробочих зразків, які видно на лівому боці світлини... виходить, що загальний російський флот скоротився приблизно до 40-50 гелікоптерів.
Крім того, 20 червня росіяни заявили, що Мі-24 був збитий їхніми перехоплювачами в районі Краматорська, а Мі-8 – наземними засобами протиповітряної оборони в районі Оріхова. Жодних доказів цього не було надано, але, згідно з повідомленнями Генштабу, кількість бойових вильотів, що здійснюються ПС України, скоротилася до 15-20 на день. Це менше, ніж "більше 20 на день" на початку цього місяця, що, ймовірно, свідчить про певне виснаження особового складу.
Битва за Донбас
Куп'янськ-Сватове-Кремінна… 19 червня офіційний Київ повідомив, що зсрф розпочали наступ на північному заході Луганщини:
- один виступ з району Покровського в напрямку Куп'янська, і
- другий – з боку Кремінної в напрямку Торського та Лиману.
Повідомлялося про "сильні обстріли", "запеклі бої" та "складну ситуацію" – переважно від українців. Найсильніші атаки, схоже, здійснює 76-а дивізія ВДВ на півдні, в напрямку Ямполівки і Зарічного. ЗСУ обороняються там силами 23-ї стрілецької, 111-ї і 126-ї бригад ТрО, очевидно, за певної підтримки 95-ї десантно-штурмової бригади. Далі на південь БАРС-12, -16 і -20 наступають через ліс вздовж Сіверського Дінця. ЗСУ мають там 63-ю і 67-ю механізовані бригади.
По суті, це цікава спроба змусити українців зменшити тиск на південні регіони Запорізької області і південно-західну Донеччину та перекинути частину своїх резервів на північ. Цей свербіж у моєму мізинці на нозі говорить: хороший знак.
росіяни мають масивну концентрацію сил, розгорнуту в тилу сектора Сватове-Кремінна-Рубіжне-Лисичанськ. У них була можливість передислокувати їх на південь України або "щось зробити" з ними там, де вони перебувають. Вони обрали останній варіант. Наскільки добре це спрацює – не знаю. Можна лише сказати, що навіть підрозділи ВДВ обмежені операціями вдень, і їм не вистачає зв'язку, підготовки та обладнання, щоб перевершити ЗСУ в бою 1 на 1.
Для прикладу: останнім часом українці спостерігають зростання кількості російської бронетехніки, покинутої через надто поганий технічний стан – витягнутої з нафталіну і відправленої на фронт без необхідного ремонту (можливо, те саме стосується до третини того, що НАТО надсилає в Україну..., але українці не використовують зламану західну техніку в бою без необхідних перевірок і технічного обслуговування).
Бахмут... 57-а механізована, схоже, була у Берхівці 17-18 червня, але потім потрапила під потужну російську контратаку з трьох боків. Це змусило її повернутися на південно-західні околиці. На південь від Бахмута 3-й штурмовий батальйон все ще просувається в напрямку Кліщіївки…
Авдіївка... ЗСУ просуваються в район на північ від міста, приблизно в двох кілометрах на північний схід від Бревного і на південь від Красногорівки, і, схоже, ще 18 червня досягли певних успіхів у напрямку Новоселівки.
Мар'їнка... росіяни ведуть локальні обстріли Красногорівки (на північ від Мар'їнки), самої Мар'їнки та на південь від неї, але все це "йде в нікуди"...
Південь Запорізької області та південно-західна Донеччина
Василівка… (це східна сторона того, що колись було "Каховським морем", поки російські покидьки не підірвали греблю, що половина "Заходу" досі "не може офіційно підтвердити"... зазвичай тому, що "це складно"...).
16 червня ЗСУ взяли під контроль руїни села Лобкове. 17 червня – атакували П'ятихатки з двох боків, що викликало паніку серед росіян: останні стверджували, що "українці у формі зсрф" проникли на позиції "4-ї військової бази" (підрозділ, який зазвичай дислокується у Південній Осетії), на захід від Лугового (це приблизно 10 км на південь від Кам'янського і 10 км на південний захід від Лобкового), і що вони "спалили" всіх "противників" – доки не з'ясувалося, що це були їхні ж війська. Тоді вони замовкли.
До 18 червня росіяни контратакували, заявляючи про величезні втрати українців. Гадаю, вони й справді завдали чимало клопоту, знищили десь 7-8 одиниць бронетехніки. Однак українці привели підкріплення і знову атакували, ліквідувавши батальйон із 300 осіб чи то "4-ї військової бази", чи то батальйону "Штурм Осетії", включно з його командиром (менше 20 росіян втекло). Дехто стверджує, що справжньою назвою підрозділу була "80-та бригада", але я не впевнений у цьому.
Вцілілі або з 4-ї військової бази, або з батальйону "Штурмова Осетія".
19 червня 128-а гірсько-штурмова бригада атакувала Жереб'янки з двох боків (місце утримується БАРС-32). Незабаром після цього зсрф почали контратаку на П'ятихатки (або кинули туди "підкріплення", бо не знали, що місце втрачено?). Українці відступили на вихідні позиції, а потім відкинули росіян з втратами у бронетехніці назад, одночасно розпочавши нову атаку з П'ятихаток у невеликий ліс на невисокому пагорбі на південний схід від цього місця.
За іронією долі, російські джерела підтвердили факт атаки і присутність 128-ї гірсько-штурмової, але вони більше не жартують про цей підрозділ ЗСУ (128-ма перебувала в Мелітополі і на початку війни провела приголомшливий, але й сумний бій за вихід з цього міста через Токмак і Пологи до Гуляйполя; через це росіяни регулярно знущалися з неї і публікували фантастичні заяви про її втрати).
Станом на 20 червня 128-а бригада повернулася до наступу на Жереб'янки... і мені цікаво: чи спонукатиме це 49-у або 58-у загальновійськові армії (не впевнений, яка з них відповідає за цю ділянку) до ще однієї контратаки "оперативного рівня", чи ні? ...чи вони вже були розбиті артилерією ЗСУ, ще за якихось 10 км на південь від лінії фронту, як дехто стверджує?
Новоданилівка... З 16 червня ЗСУ повільно, але впевнено просувалися в південному напрямку. Спочатку "вони" завезли "щось", що почало придушувати ефекти російської радіоелектронної боротьби. Судячи з усього, це придушило і "Ланцети", навіть якщо не Ка-52 або російські ПТРК (вони ще два дні тому продовжували регулярно "вбивати"). Потім було завершено розмінування додаткових проходів через мінні поля. Плюс розмінування навколо власних позицій.
Знадобилося багато артилерійської підтримки, щоб вибити все, що росіяни намагалися використати для перешкоджання цим зусиллям. Це, в свою чергу, забезпечило кращу маневреність військ ЗСУ і безперервний приплив припасів (з підкріпленням це не спрацювало б, тому що перекидання занадто великої кількості військ у занадто малу зону було б занадто небезпечним).
Так чи інакше, до 17 червня ЗСУ досягли північної околиці Роботиного на півдні і почали систематичне (хоча й повільне) знищення російського гарнізону. 18 або 19 червня зсрф відреагували великою контратакою. І стверджують, що відтіснили українців приблизно на 2 км назад. Відтоді там настала "тиша". Далі на схід українці продовжують розширювати своє проникнення через російські мінні поля, розміновувавши додаткові лінії приблизно за 5-6 км на південь від Малої Токмачки.
Гуляйполе… Досі не впевнений, що відбувається між Марфополем і Приютиним, оскільки обидві сторони майже не повідомляють новин, окрім спростування заяв супротивника, і 0+0=0... Судячи з повідомлень про помічених військовослужбовців ЗСУ і MRAP з південних околиць цього району, я припускаю, що українці проводять рейд навколо Пречистівки, хоча…
Старомайорське... (раніше "район Великої Новоселівки" або "Времівська дуга", але я думаю, що немає сенсу визначати цей район за місцем, яке знаходиться далеко від лінії фронту)...
15 червня ЗСУ почали наступ вздовж більшої частини російської лінії фронту між Урожайним і Керменчиком, в результаті чого окремі підрозділи вийшли на підступи до Ключового і... "трохи далі на південний схід" (так, "знову"), що спонукало пудінгівську PR-машину до чергової хвилі повідомлень про "масові українські втрати".
Насправді, цей крок дійсно заскочив росіян зненацька. Не лише тому, що вони все ще зайняті спробами забезпечити зв'язок з "обложеним" гарнізоном Рівнополя і витрачають сили на "контратаку" Макарівки, але й тому, що, схоже, ця атака українських сил була підтримана тим, що "хтось" приніс "щось", пов'язане з радіоелектронною боротьбою, в цей район. І принаймні тимчасово придушив активність комбінації "Орлан+Зола+Ланцет" (такі "штуки" мають тенденцію до перегріву, якщо працюють на повну потужність протягом тривалого часу).
Кінцевий результат: станом на 19 червня ЗСУ перебували "посередині" між Завітним і Керменчиком, просуваючись на південь, але також і в західному напрямку, через річку Мокрі Яли...
Загалом: ЗСУ все ще обережно і методично просуваються через (фактичну) 1-у лінію оборони на півдні. Такий підхід необхідний для того, щоб обмежити власні втрати до мінімуму, водночас забезпечивши максимально можливу підтримку штурмових військ. Це значна зміна в "тактиці", порівняно з початком цього місяця. росіяни, як і раніше, контратакують за кожної нагоди: звичайно, їхні офіцери нижчої та середньої ланки просто жахливі, а більшість підрозділів уздовж 1-ї лінії скоротилася щонайменше на третину. Однак їхня підготовка, зв'язок і планування кращі, ніж очікувалося, і немає сумнівів, що їхнє вище командування намагається використати кожну можливість, щоб завдати ЗСУ втрат.
Іншими словами, вони все ще знають, що роблять, і тримають свої війська під контролем. Однак вони безнадійно відстають у нічному бою, і це те, що ЗСУ використовує по максимуму, так само як і вищу обороноздатність своїх підрозділів: схоже, що сьогодні, завдяки кращій підготовці та вогневій підтримці, один український батальйон може протистояти двом або навіть більше російським аналогам.
