Про автора:
Кацудзі Накадзава – старший співробітник і автор редакційних статей у токійській газеті Nikkei. Він провів сім років у Китаї як кореспондент, а згодом як керівник китайського бюро. 2014 року став лауреатом Міжнародної журналістської премії Вон-Уеда.
4 червня People's Daily, рупор Комуністичної партії Китаю, опублікувала на першій шпальті суперечливу статтю. У ній президент КНР Сі Цзіньпін детально розповів про історію королівства Рюкю – сучасної Окінави, найпівденнішої префектури Японії. Його коментарі, зазначає автор Nikkei Asia, викликали "мінірюкюський бум" серед китайських істориків, які почали публікувати коментар за коментарем на цю тему.
Одним своїм дописом він втягнув цілий ланцюг островів у вир геополітичного маневрування.
Стаття у People's Daily розповідає про відвідини Сі Національного архіву публікацій і культури Китаю – установи, створеної торік на околиці Пекіна для збору і збереження китайських публікацій різних епох. Як зазначає автор, під час екскурсії 1 червня Сі зупинився перед ксилографічною книгою про історію королівства Рюкю. У цьому документі йдеться, що нащадки 36 сімей, які емігрували до Рюкю у XIV столітті, повернулися до Фучжоу, щоб поклонитися своїм предкам. Сі Цзіньпін згадав про це в статті.
Куратор архіву сказав Сі, що книга має політичне значення. У ній показано, що острови Дяоюйдао – так китайці називають острови Сенкаку, які належать Японії, – є китайською територією. На це Сі відповів, що коли він мешкав у Фучжоу, то знав, що там є музей Рюкю і гробниця Рюкю, і що Фучжоу має глибокі зв'язки з Рюкю.
Він також розповів, що 36 кланів народу Мін перебралися на острови Рюкю і оселилися там – це відбулося під час правління династії Мін у Китаї. І наголосив на необхідності збирати та сортувати такі історичні документи, щоб успадковувати і розвивати китайську цивілізацію.
Хоча важко зрозуміти, що означають зауваження Сі про Рюкю, їхню важливість не можна заперечувати, переконаний автор матеріалу в Nikkei Asia.
Під час візиту Сі Цзіньпін говорив про Національний архів як про проєкт, який він сам схвалив і якому завжди приділяв увагу. Китайський лідер пропрацював у провінції Фуцзянь майже 17 років, розпочавши роботу, коли йому було близько 30. Дійсно, коли Сі був керівником на Фучжоу, то вітав відвідувачів з Окінави, які, як кажуть, були нащадками перших 36 родин із династії Мін.
Заключна частина зауважень Сі є найважливішою. Він заявив наступне: "Фучжоу має глибокі зв'язки з королівством Рюкю". Це слідує за згадкою куратора про китайський суверенітет і Cенькаку.
Усе це разом узяте дає зрозуміти, наголошує автор Nikkei Asia, що 600 років тому Окінава перебувала під владою китайського світового порядку. Сі твердо переконаний, що знання історії Китаю необхідне для розуміння сьогоднішньої КНР і того, куди країна рухається.
Хоча його зауваження у People's Daily стосуються історії та культури, автор впевнений, що вони пов'язані з геополітикою сьогодення. Лім Чуань-Тіонг, який очолює Центр японських досліджень в Уханьському університеті Китаю, зазначає, що в КНР існує великий інтерес до того, чи відвідає країну губернатор Окінави Денні Тамакі. "Вважається, що зауваження Сі були зроблені з прицілом на поїздку Тамакі до Китаю", – сказав він.
Як повідомляється, Тамакі, який виступає за зменшення концентрації американських баз на Окінаві, розглядає можливість візиту до Китаю наступного місяця. "Зміцнюючи зв'язки з Окінавою, з якою він має глибокі історичні відносини, Китай, можливо, хоче сформулювати нову регіональну стратегію з урахуванням геополітики", – зауважив Лім.
автор Nikkei Asia нагадує, що це вже другий бум Рюкю за час перебування Сі при владі. Перший виник у 2013 році – одразу після того, як Сі став найвищим лідером Китаю. Той сплеск цікавості також був спровокований статтею в газеті People's Daily.
Статтю було опубліковано на внутрішній сторінці газети 8 травня 2013 року. У ній розповідалося, що королівство Рюкю було залежною від Китаю державою за часів династій Мін і Цин. Далі в статті йшлося про те, що настав час знову обговорити історично "невирішене" питання Рюкю.
Префектура Окінава, раніше відома як Королівство Рюкю, сьогодні знана своїми пляжними курортами.
Це був перший випадок, коли партійний рупор дійшов висновку, що питання Окінави є якимось чином невирішеним, і навіть натякнув на китайський суверенітет над Окінавою, хоча й у витонченій формі.
Публікація статті в People's Daily, наголошує автор, спонукала інші китайські ЗМІ висвітлити у новинах питання статусу Окінави як головну тему. Тоді ж газета Global Times, афілійована з People's Daily, заявила у редакційній статті, що Китай повинен підтримати незалежність Окінави від Японії в рамках міжнародного права.
Але обговорення статусу Окінави суперечить минулій позиції китайського уряду. У 1960-х роках батько-засновник комуністичного Китаю Мао Цзедун визнав Окінаву частиною Японії і підтримав її повернення з-під влади США.
Газета People's Daily також чітко вказала 8 січня 1953 року, що Сенкаку є частиною Окінави, заявивши, що Рюкю на північний схід від Тайваню складаються зі семи груп островів, включаючи Сенкаку, Сакісіма та Окінава.
Коли 2013 року було опубліковано статтю в People's Daily, тодішній головний секретар японського кабінету міністрів Йосіхіде Суга на пресконференції висловив незадоволення з цього приводу, назвавши її "абсолютно бездумною". І підкреслив, що Окінава є частиною японської території, і це не підлягає сумніву.
Лі Гоцян, віцепрезидент Китайської академії історичних досліджень, 10 років тому написав статтю, в якій запропонував "переглянути приналежність островів Рюкю". Японія висловила Китаю рішучий протест щодо цієї публікації. США також дали зрозуміти, що Окінава належить Японії. Лі сказав тоді Nikkei, що в центрі уваги була не Окінава, а питання островів Дяоюйдао, і що він хотів би провести дискусії зі вченими в Японії.
З часу першого буму на тему Рюкю минуло десять років, і Лі став впливовою фігурою – заступником генерального директора Китайської академії історії, яку Сі відвідав 2 червня, наступного дня після екскурсії архівами.
До створення обох бумів на Рюкю були залучені одні й ті ж гравці. Різниця з бумом 2013 року, однак, полягає в тому, що Китай зараз виступає за розвиток дружніх стосунків з Окінавою, в тому числі готується прийняти губернатора Тамакі.
Ву Цзяньгао, новий посол КНР в Японії, наприкінці березня зустрівся з Йошімі Теруя, заступником губернатора Окінави, у китайському посольстві в Токіо. Ця незвичайна зустріч була частиною підготовки до дружніх обмінів.
Окінава не лише є місцем розташування багатьох американських військових баз, але й геополітичним стрижнем зусиль із забезпечення безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні. Якщо США і Китай зіткнуться через Тайвань, Окінаву це також зачепить.
Джерело, знайоме зі ситуацією, каже, що Окінава стає тестовим майданчиком для китайських зусиль, спрямованих на коригування колишньої концепції китаєцентричного порядку, щоб краще узгодити її з сьогоднішньою міжнародною ситуацією. Одним із способів досягнення мети може бути пом'якшення цього порядку, щоб його можна було використовувати для геополітичного маневрування.
Саме Сі спричинив нинішній бум Рюкю. Немає сумнівів, наголошує автор Nikkei Asia, що його вплив на китайсько-японські відносини буде значним.
