Ця стаття у Politico вже викликала заперечення Києва. На реальному порядку денному немає сценаріїв "заморожування" конфлікту в Україні, – заявив радник голови Офісу президента Михайло Подоляк. "Усі гравці чудово розуміють обмеженість ресурсу та часу в рф і путінської еліти. Шлях незмінний. Будемо дотискати", – додав він.
Втім, в Офісі президента тактовно не зауважили, що стаття грає на користь саме росії. Тож має сенс вивчити, як темники кремля потрапляють на стіл читача американської преси.
Відразу ж розпочнемо з персоналії авторки статті – Нахаль Тусі. Вона почасти відвідує подкасти проросійського аналітичного центру Carnegie Council й особливо дружить і залюбки дискутує із зовсім неросіянами Ніколасом Гвоздьовим і Татьяною Серафін. У вересні 2022 року Нахаль Тусі у Politico опублікувала неоднозначну статтю про те, як далеко США готові зайти в допомозі Україні, щоб не опинитися у прямому зіткненні з росією.
Тож і тут Нахаль Тусі з першого абзацу своєї нинішньої статті переходить на "програмування" і стверджує, що американські неназвані чиновники планують, що російсько-українська війна перетвориться на заморожений конфлікт, який триватиме багато років – можливо, десятиліть – і приєднається до подібних тривалих протистоянь, як на Корейському півострові.
Без офіційного джерела і твердих фактів авторка стверджує, що в адміністрації Байдена обговорюють варіант довгострокового "заморожування" війни та потенційних ліній, які Україна і росія погодилися б не перетинати, але які не обов'язково мають бути офіційними кордонами. Нібито такі обговорення поки що попередні, і відбуваються в різних американських відомствах і у Білому домі.
Виходячи з цих пліток і без жодного аргументу Нахаль Тусі робить висновок, що цей сценарій може виявитися найбільш реалістичним у довгостроковій перспективі, оскільки ані Київ, ані москва не схильні визнавати поразку. Це нібито стає все більш імовірним сценарієм на тлі зростаючого відчуття в адміністрації, що майбутній український контрнаступ не завдасть смертельного удару по росії. Стаття з подібними тезами вже нещодавно виходила у Politico. Схоже, у виданні хтось дуже старанно і наполегливо просуває цю лінію.
Нахаль Тусі (мабуть, разом із проросійським лобі у Вашингтоні) мріє, що за таких умов кількість військових зіткнень зменшиться, витрати на підтримку Києва, ймовірно, також знизяться, а увага громадськості до війни ослабне.
І хоча у цитаті неназваного посадовця йдеться, що "адміністрація планує на довгострокову перспективу незалежно від того, чи війна буде у гарячій фазі чи стане замороженим конфліктом" та що "раніше йшлося про терміновість і короткострокові періоди, а тепер аналізується довгострокова перспектива", авторці цікавий лише один варіант – заморожування конфлікту, який вона просуває скрізь весь текст як "найреалістичніший".
Для аргументації своїх тез Нахаль Тусі стверджує, що двоє інших неназваних американських посадовців та колишній теж неназваний чиновник адміністрації Байдена (яке відношення колишній чиновник має до нинішнього планування?) підтвердили, що тривале замороження бойових дій є однією з можливостей, до якої готуються США. Але на підставі чого авторка виокремлює це як один сценарій, роблячи його "наймовірнішим" і "тим, що планують реалізувати – незрозуміло. Адже будь яка аналітична група розглядає різні сценарії, і це логічно.
Традиційно, для надання своїй маніпуляції правдивості, авторка додала й цілком реальні факти, що американські урядовці також обмірковують довгострокові безпекові зв'язки, які Вашингтон матиме з Києвом, а також відносини України з військовим альянсом НАТО.
Авторка цитує нібито посадовця, який каже, що є когорта осіб, які стверджують, що Україна має повернути Маріуполь і доступ до Азовського моря (тут, мабуть, натякаючи на таких військових та експертів як генерал Бен Ходжес, науковець Еліот Коен чи Ендрю Міхта). У той час як інші менш зациклені на розташуванні лінії розмежування за умови, що Україна буде в безпеці в майбутньому (чим не просування тези Кіссінджера: приймаємо Україну в НАТО, щоб вона відмовилася від своїх територій і отримала мир?).
Для "зглагджування" відвертої маніпуляції Нахаль Тусі зазначила, що такі дискусії перебувають на ранній стадії, при цьому американські посадовці підкреслюють, що війна залишатиметься у гарячій фазі ще досить довго, і що адміністрація Байдена має намір надати Україні зброю і підтримку, необхідну їй для витіснення росіян з якомога більшої території.
Але далі знов цитується неназваний чиновник, мовляв, розглядається низка запасних планів, але ситуація є мінливою, і єдиним безпечним прогнозом є те, що росія не завоює Україну. Це нагадує заяву голови Об'єднаного комітету начальників штабів генерала Марка Міллі, що війна завершиться переговорами, а не військовою перемогою якоїсь зі сторін. На наше щастя Марк Міллі скоро покидає свій пост, а його замінить командувач ВПС США, який виступав за навчання українців на F-16.
Ще один беззмістовний аргумент Нахаль Тусі – це те, що останні військові пакети допомоги свідчать, що адміністрація Байдена перейшла до більш довгострокової стратегії: менше допомоги із запасів і більше закупівель нових озброєнь у промисловості, які можуть тривати місяцями і роками.
Авторка зазначає, що американські офіційні особи очікують, що бойові дії триватимуть навіть після контрнаступу (звучить так, ніби Україна про це не заявляла). І далі без посилань (хоча військових експертів у її зоні досяжності дуже багато) стверджує, що у середньостроковій перспективі багато хто очікує патову ситуацію, коли бойові дії триватимуть, але жодна зі сторін не здобуде значних успіхів, або війну на виснаження, коли обидві сторони намагатимуться завдати одна одній масових втрат особового складу і техніки в надії, що противник зазнає краху.
І для підкріплення свого твердження, вона наводить цитату співробітника Центру стратегічних і міжнародних досліджень Бенджаміна Дженсена: "Коли минає кілька місяців або рік, війни, як правило, тривають роками. Навіть за найуспішнішого контрнаступу України можна припустити, що у цей час наступного року бої триватимуть.
"Чим довше триватиме війна, тим імовірніше, що росія і Україна відчуватимуть міжнародний і внутрішній тиск, щоб домовитися про припинення вогню, перемир'я або інший правовий механізм для припинення, якщо не офіційного завершення війни", – пише Нахаль Тусі, немовби знаходячись в інформаційному вакуумі – ігноруючи масові воєнні злочини росії, рішення Міжнародного кримінального суду на арешт путіна тощо. Погодьтеся, така позиція здебільшого не притаманна західним ЗМІ. Окрім випадків, коли вони ретранслюють замовлення кремля.
Після чого авторка знову вдається до твердження з посиланням на чергового неназваного посадовця, що адміністрація розглядає варіант завершення війни по корейському сценарію. Активні бойові дії в цьому конфлікті завершилися перемир'ям у 1953-му, але навіть через 70 років війна офіційно не була оголошена завершеною. Серед інших релевантних прикладів заморожених конфліктів вона називає конфлікт між росією та Грузією щодо Абхазії та Південної Осетії та суперечки щодо Кашміру між Індією та Пакистаном.
І це не все. Далі Нахаль Тусі видає старі меседжі кремля під новим "соусом". Про вартість допомоги США: "Дешевше озброїти країну, яка не витрачає зброю щодня", – цитує вона ексчиновника з адміністрації Байдена. Про нібито тиск на західні уряди, втомленість Заходу та втрату його уваги: "Якщо перемир'я або інший вид зупинки бойових дій триватиме досить довго, увага громадськості до війни, ймовірно, також ослабне. Це може послабити політичний тиск на західні столиці з боку критиків зусиль, спрямованих на допомогу Києву. Але це також може означати, що ці столиці менше прагнутимуть вирішити конфлікт раз і назавжди".
І завершує статтю авторка у кращих традиціях кремлівських пропагандонів, даючи інформацію урізаною. Дійсно багато хто стверджує (і не лише американські та європейські чиновники, але й авторитетні експерти), що було б нерозумно вважати, що загроза з боку росії для України зникне найближчим часом – навіть якщо бойові дії припиняться на тривалий період або путін зійде зі сцени. "Конфлікт і потенціал для нового нападу не зникнуть, можливо, через десятиліття", – цитує Нахаль Тусі неназваного європейського посадовця, "знайомого з дискусіями, пов'язаними з Україною". Але при цьому вона ігнорує ключовий меседж набагато авторитетніших ніж неназваний чиновник людей – таких як Тімоті Снайдер, Ендрю Міхта чи військових експертів: щоб росія ще 100 років не змогла повернутися, дайте Україні багато зброї, яку вона просить – далекобійну, винищувачі, ППО. Дайте Україні можливість знищити росію, аби та не мала змоги повернутися.
