У Європі ерготерапія розвивається ще з 30-их років. У 2017 році відповідно до статистики WFOT загальна кількість ерготерапевтів серед країн-членів організації - 527,997. Найбільша кількість цих фахівців у США (141 тис 971), Японії (74 тис 615), Німеччині (59 тис).
Рис.1_кількість ерготерапевтів у країнах-членах WFOT
У Канаді 80% ерготерапевтів працюють у містах, 20% – у сільській місцевості, 46% – в лікарнях, 32% – на рівні громади, 13% – професійна практика і 9% – у закладах тривалого догляду. В Україні ерготерапія з’явилася лише 2 роки тому, коли її внесли до Державного класифікатора професій. Частково роботу ерготерапевтів в Україні виконували фізичні терапевти, але вони не мали достатньо знань.
Розробкою вимог та міжнародних стандартів якості освіти у сфері ерготерапії займається Всесвітня Федерація ерготерапевтів (WFOT), з якою МОЗ України підписало Меморандум про співпрацю, що дозволить використовувати нормативні документи та офіційно долучати іноземних експертів до розвитку нової спеціальності в Україні.
Наразі одну з перших Магістерських програм з фізичної терапії та ерготерапії, яка відповідатиме міжнародним стандартам WFOT і готуватиме дипломованих ерготерапевтів, відкривають у Школі реабілітаційної медицини Українського католицького університету у Львові.
З 9 липня по 26 липня під супроводом Всесвітньої Федерації ерготерапевтів тут відбувся другий модуль Навчальної програми Train the trainers. У ній взяли участь 25 фахівців з 7 областей України, які стануть одними з перших сертифікованих викладачів, тренерів та клінічних супервізорів з ерготерапії. Вони зможуть обмінюватися досвідом з майбутніми українськими спеціалістами і поширювати набуті знання.
Серед викладачів цього курсу віце-президент Всесвітньої Федерації ерготерапевтів Саманта Шанн. Вона розповіла, у чому полягає робота ерготерапевта, як він може допомогти і що може змінити в житті пацієнта після травми.
Ерготерапевти повертають пацієнту незалежність і самостійність
Не варто плутати роботу фізичного терапевта та ерготерапевта. Це різні фахівці, які доповнюють роботу одне одного, зазначає експертка. Фізичний терапевт працює над тим, як відновити функції опорно-рухової системи пацієнта, його рухливість, координацію рухів.
Ерготерапевт спостерігає за емоційним та фізичним станом пацієнта, оцінює його активність після травми – яка діяльність його найбільше цікавить, яким є його хобі і як це можна використати на користь терапії. Наріжним каменем у професії є розуміння зв’язку між особою, заняттям та середовищем, у якому вона перебуває. Кожен фахівець розуміє, що активність підтримує благополуччя пацієнта.
Важливо розуміти, що ерготерапія – це не трудотерапія, яка була в Радянському Союзі. Будь-яку моторику треба розробляти у реальних побутових умовах і при реальних потребах. Тоді людина буде змотивована і така діяльність буде усвідомленою, а не механічною. Тому в ерготерапії кожна заняттєва активність має конкретну ціль.
Якщо людина вчиться спускатися чи підніматися по сходах, то не заради того, щоб безцільно ходити, а щоб розробляти рухові функції і ходити самостійно. Якщо таке ходіння не впливає на розробку потрібних груп м’язів, тоді заняття варто замінити іншим. Крім того, треба враховувати, яка діяльність найбільше зацікавлює пацієнта. До прикладу, якщо потрібно розвивати моторику рук, то дитину можна зацікавити ігровими пазлами, а не давати їй нудне завдання – перебирати горох.
Здебільшого ерготерапевти допомагають полегшити пацієнту такі щоденні процеси, як: вставання з ліжка, догляд за собою, прогулянка до магазину. Усе заради того, щоб повернути пацієнту незалежність і самостійність.
Основою ерготерапії є оцінка активностей пацієнта та план інтервенцій – розробка і виконання індивідуальних програм ерготерапевтичного втручання (занять), до яких варто заохочувати людину з інвалідністю, щоб досягнути максимальної реабілітаційної мети.
Ерготерапевт працює не лише з пацієнтом, а й з його родиною
Фізичний терапевт та ерготерапевт часто працюють разом і допомагають пацієнту досягнути довготермінових цілей. Вони є рівноправними учасниками мультидисциплінарної команди в процесі реабілітації пацієнта. У роботі ерготерапевта дуже важливо постійно комунікувати з медсестрами, соціальним працівником, лікарем та іншими терапевтами, які допомагають хворому.
Ерготерапевт може надавати послуги як дітям, дорослим, так і людям похилого віку, які мають фізичні порушення (інсульт, опіки, ортопедичні травми, ураження кисті, травми хребта), когнітивні порушення (аутизм, навчання осіб з обмеженням життєдіяльності, синдромом дефіциту уваги і гіперактивності, інсульт) й емоційні ураження (посттравматичний стресовий розлад, депресія, тривога, залежності).
До того ж, на відміну від фізичного терапевта, завдання ерготерапевта – працювати не лише з пацієнтом, але й з його родиною як із першим середовищем, куди пацієнт потрапляє після травми і проводить там найбільше часу. Тому дуже важливо, аби сім’я правильно реагувала на його потреби.
До прикладу, коли пацієнт отримав дуже тяжку травму або ж коли йому діагностували важку хворобу, сім’я може проявляти надмірну турботу. Так вони хочуть йому допомогти, але таке надмірне піклування може більше нашкодити процесу реабілітації і сповільнити процес одужання.
Ерготерапевт допомагає пацієнту і його сім’ї віднайти баланс, аби він зміг попіклуватися про себе, відчувши самостійність і незалежність.
Це вселяє віру в те, що все вийде, і бар’єри можна подолати без сторонньої допомоги. Ерготерапевт навчає членів сім’ї і робить їх більш обізнаними в тому, як поводитися, коли потрібно пропонувати свою допомогу, а коли варто не втручатися і дати можливість рідному вирішити проблему самому.
В одній сім’ї чоловік пережив інсульт. Він витрачав багато часу, щоб вдягнутися, оскільки рухливість ніг та рук послабилася. Спочатку йому допомагала дружина, але якби вона це робила постійно, він не навчився би сам. Ерготерапевт порадив зручний одяг і показав варіанти, як можна вдягнутися самому, без сторонньої допомоги. Так, цей чоловік одягався повільно, але робив це самостійно. У цей час жінка нарікала, мовляв, з її допомогою він це зробить набагато швидше. Тоді ерготерапевт починав працювати з нею, пояснюючи, що спонукати пацієнта до більшої рухливості – це також частина терапії, яка утверджує його гідність і віру в свої можливості.
Ерготерапевт працює з пацієнтом доти, доки вони разом досягнуть поставленої цілі. Він може приходити в окремі дні тижня чи кожного дня в певний час. Усе залежить від бажання самого пацієнта.
Навчитися ерготерапії можна тільки від сертифікованих ерготерапевтів
Щоб здобути освіту ерготерапевта, треба завершити магістратуру. Часто запитують, чи може фізичний терапевт стати ерготерапевтом після курсів підвищення кваліфікації чи короткотермінових тренінгів. Ні, цього недостатньо, адже під час навчання важливо не лише засвоїти ерготерапевтичні практики, але і навчитися мислити, пройнятися новою освітньою філософією. Це є фундаментом у майбутній роботі ерготерапевта.
У деяких країнах є 3-річні або 4-річні бакалаврські програми. Але найбільш поширеною формою є 2-річні магістерські програми з ерготерапії, під час яких студенти мають здобути не менше 1000 годин навчальної практики в реабілітаційних центрах, лікарнях.
Навчитися ерготерапії можна тільки від дипломованих ерготерапевтів, а таких в Україні небагато. Бо не всім вдалося вчитися закордоном на програмах, сертифікованих WFOT.
"Цього року ми вирішили провести в Школі реабілітаційної медицини УКУ 3-модульний навчальний курс для викладачів з ерготерапії Train the trainer. Він розроблений для обміну міжнародними стандартами професії і відповідає вимогам Всесвітньої Федерації ерготерапевтів. Ми підготували людей, які зможуть викладати предмети з ерготерапії і передавати свій досвід іншим. Таким чином ми допомагаємо Україні створювати навчальні програми, освітні стандарти яких відповідатимуть вимогам WFOT. Чекаємо того моменту, коли після завершення магістратури в Україні з’являться перші дипломовані фахівці", - розповідає Саманта Шанн.
Головний принцип ерготерапії – пацієнтоцентричність
Ерготерапевти вивчають предмети, пов’язані як з фізичним, так із психічним здоров’ям людини. Серед основних предметів – функціональна анатомія, соціологія, психологія, педагогіка, філософія ерготерапії та інші. На відміну від фізичної терапії, ерготерапія класифікує клієнтів не за нозологіями, а за віком. Тому під час курсу вчать, як працювати з дітьми, дорослими та людьми літнього віку.
У навчальному процесі відводиться час на тренування, під час якого вивчають можливі стани людини з інвалідністю і бар’єри в зовнішньому середовищі, з якими така людина стикається.
До прикладу, під час курсу Train the trainers учасники вивчали, як допомогти людям з порушенням моторики рук, незрячим і людям, які пересуваються на візку. Це робиться для того, щоб допомогти пацієнту з травмою пристосуватися до нових умов життя. Учасники вчаться комунікувати з пацієнтом, аналізують його поведінку і підбирають перелік активностей, які потрібні для його реабілітації.
Окрім, фахової освіти, ерготерапевту важливо мати такі професійні якості, як: навички ефективної комунікації, вміння слухати і мотивувати пацієнта, творчий підхід до вирішення проблем, вміння мислити креативно і адаптуватися та бути гнучким в умовах стресу, а також здатність співчувати.
Емпатія – це одна з найважливіших якостей такого фахівця. Дуже важливо відчувати потреби пацієнта, швидко зорієнтуватися, чого він хоче, а чого не варто пропонувати.
Головний принцип ерготерапії – пацієнтоцентричність. Ерготерапевт надихає пацієнта віднайти у собі силу вирішити проблему самостійно.
Хто і як перевіряє якість освіти з ерготерапії?
Якість ерготерапевтичної освіти залежить не від країни, а від дотримання стандартів
За словами Саманти Шанн, за останні 10 років кількість студентів на магістерських програмах з ерготерапії збільшилася на 28%. Попит на таких фахівців зростає. Тому варто збільшувати кількість навчальних програм, які відповідають міжнародним стандартам якості. Їх встановлює Всесвітня Федерація ерготерапевтів – єдина організація, яка розробляє стратегію розвитку ерготерапії і очолює еволюцію професії у всьому світі.
Найбільша кількість сертифікованих освітніх програм з ерготерапії у США – 235, Японії – 164, Німеччині – 131, Великобританії – 55, Австралії – 55, Індії – 30 та Франції – 24.
Рис. 2_ кількість сертифікованих освітніх програм
Є й зворотня статистика освітніх програм, які поки що не сертифіковані WFOT: Україна – 60, Німеччина – 56, Корейська республіка – 48, Японія – 27, Бразилія – 22.
Рис.3_ кількість несертифікованих освітніх програм
Незалежні світові експерти контролюють якість освітніх програм з ерготерапії на відповідність стандартам, адже їх дотримання є обов’язковим для усіх країн-членів WFOT. Ці стандарти розроблені на засадах поваги до гідності і прав людини, промоції здоров'я та профілактики хвороб і можуть бути адаптовані під особливості місцевої культури.
Одна з ключових міжнародних вимог до навчальних програм – достатня кількість та якість навчальних баз та тривалість навчальних практик (мінімум 1000 годин), а також залучення сертифікованих ерготерапевтів у якості викладачів спеціальних навчальних предметів.
Якщо цих вимог не дотримуються, то випускників такої програми не можна вважати ерготерапевтами. Цікаво, що в Уганді з населенням 60 млн. перший випуск програми становив 15 осіб та забезпечувався чотирма закордонними ерготерапевтами та командою навчальних супервізорів.
"Якість освіти з ерготерапії не залежить від країни і від того, як давно професія там розвивається. Так, у 2017 році Американська асоціація відзначила свій 100-літній ювілей, але це зовсім не означає, що їхня освіта краща за освіту в інших країнах. Такі організації існують лише для того, щоб задавати мінімальні стандарти якості. Якщо навчальний курс відповідає мінімальним стандартам, то він є якісним незалежно від того, де він викладається – в Україні, Великобританії, Філіппінах чи Індії", – наголошує Саманта Шанн.
В окремих країнах відкривають післядипломні курси, зокрема, такі є в США та Великобританії.
Україна зробила великий крок вперед, підписавши Меморандум про співпрацю з Всесвітньою Федерацією ерготерапевтів (WFOT). Повноцінною країною-членом цієї організації вона зможе стати лише після того, як тут запрацює перша навчальна програма з ерготерапії, яка відповідає міжнародним стандартам, і з’являються перші дипломовані фахівці з професійним ерготерапевтичним мисленням. Відтак, на це піде не менше 2 років.
"В Україні вже є багато відділень з ерготерапії, які роблять вагому роботу, хоча і не всі працівники цих установ змогли вчитися закордоном чи побувати на стажуванні. Частина цих працівників навчалися на 3-модульному курсі Train the trainers. Це мотивовані, активні і відкриті фахівці, які прагнуть вчитися новому. Вони вивчили специфічні методики з аналізу та оцінки активностей і зможуть навчати інших. Я впевнена, що їхня енергія, завзяття і професіоналізм змінюватиме Україну", - зазначає Саманта Шанн.
