Пане Вікторе, чи дивилися Ви "Гру престолів"?
Ви не перші ставите мені це запитання. Я дивився лише п’ять серій і мені цього вистачило, аби далі не марнувати час, бо відчуття чогось важливого і цінного в тому не побачив, не знайшов там переживань, які би могли бути цінними і важливими, заради яких я міг би витрачати свій час. Тому, певною мірою, наповнився розчаруванням та палітрою мало приємних переживань після перегляду перших двох серій.
Як Ви взагалі можете охарактеризувати людей, які люблять серіали, та ще й жанр фентезі. Адже ми звикли, що є серіали для підлітків і домогосподарок… А тут ситуація інша?
Будь-яке переглядання фільмів, перечитування романів, споглядання театральний дійств, концертів і всього іншого, це своєрідний штучно створений спосіб відходу від реальності, яка є тут і тепер.
Я ніколи не поділяв людей на тих, хто дивиться фентезі, і хто не дивиться. Будь-яке переглядання фільмів, перечитування романів, споглядання театральний дійств, концертів і всього іншого, це своєрідний штучно створений спосіб відходу від реальності, яка є тут і тепер. Колись люди ходили до театру, щоб отримати певні враження переживання, глядач чуттєво переживав ситуацію, були негативні герої і позитивні, між ними зав’язувалась боротьба і глядач отримував емоційну прив’язку до якогось з героїв та відчував певну трагедію чи радість, коли з його обранцем відбувались певні події. Про це ще Арістотель писав, що перегляд трагедї призводить до очищення душі, звичайно ж, у найвищому сенсі слова і називалося це катарсис, інші "великі" вважали метою трагедії, як і комедії, цікавість, розвагу і задоволення…
Проте особливість "Гри престолів" і полягає у тому, що немає позитивних чи негативних героїв. І навіть герой, до якого прив’язуєшся, може раптово померти.
Якраз це мене і дуже розізлило (злість, як почуття, для мене, це маркер незадоволеної потреби) в цьому серіалі,тому що в цьому вбачаю якийсь задум, чи прихований зміст, який насторожує. Фільм має ознаки мультисюжетності, нагадуючи цим величезний гіпермаркет, де важко зробити вибір; недосказанності; герої та сюжетні лінії з’являються нізвідки, без своєї історії, контекстів… Це внесення дуже сильного хаотизму, нейтрального ставлення і руйнування базових потреб людини: прив’язаності, безпеки і визнання. Цей фільм, на мою думку, не можна показувати дітям.
Мова йде про сцени насилля?
Є три базові метапотреби людини: безпека, прив’язаність(потреба в близькості) і потреба в досягненнях та визнанні. І цей серіал руйнує формування більшості з цих потреб в процесі перегляду.
Не тільки. Є три базові метапотреби людини: безпека, прив’язаність(потреба в близькості) і потреба в досягненнях та визнанні. І цей серіал руйнує формування більшості з цих потреб в процесі перегляду. Тобто, у глядача не формується відчуття безпеки (в будь-який момент герой гине), прив’язаність (дружба, вірність, честь), і ніхто не визнаний (не володіє "престолом"). Окрім того немає критичного відношення до чого-небудь і немає особливого переживання до насичення сексуальними, кривавими сценами та сценами вбивства. Таке враження, що все, що знімалося досі, вже настільки приїлося, що тільки таким чином можна зацікавити глядача. Тому, на мою думку, якщо фільми будуть зніматися у схожому стилі, то ми матимемо дуже сумні наслідки.
Якщо три базові метапотреби руйнуються при спогляданні фільму, то чому стільки людей його дивиться? Цей серіал зібрав 12 премій Еммі… І в цьому серіалі немає прив’язаності до акторів, якого прагне людина. Це якийсь масових психоз?
Я досить багато навколо цього розмірковував. Для чого деякі люди, до прикладу, приймають наркотики? Можливо, для того, щоб відчути ілюзію свободи, виразити своє відношення до соціальних норм, щоб позбутись власних кордонів, втратити контроль, змінити стан свідомості і не бути тут і тепер.
Але ж є багато книжок і фільмів… , до прикладу про Гаррі Поттера, які теж можна віднести до жанру фентезі. Він теж свого часу був дуже популярним, але мені здається, що не настільки і не серед дорослого населення.
Я думаю, що кожен сам би мав поставити собі запитання: "а кому цей фільм може бути потрібен"? Я припускаю, що цей фільм у такому жанрі був певною технологією. Мабуть усі чули про технології психологічного впливу, і якщо цей серіал є технологією, то він передує якимсь дуже серйозним речам у дуже глобальних масштабах.
Я думаю, що кожен сам би мав поставити собі запитання: "а кому цей фільм може бути потрібен"? Я припускаю, що цей фільм у такому жанрі був певною технологією. Мабуть усі чули про технології психологічного впливу, і якщо цей серіал є технологією, то він передує якимсь дуже серйозним речам у дуже глобальних масштабах.
Багато психологів вважають, що цей серіал, є свого роду соціальним експериментом…
Я теж схильний до такої думки. І якщо це так, то цей експеримент є дуже небезпечним і довготривалим. До прикладу, в Україні ми переживаємо складні часи: революцію, війну… ми побачили дуже багато смертей. Якщо ми пригадаємо перші смерті на Майдані, то вони викликали шок, а зараз навіть щоденні зведення мало хто читає. Люди стали толерантними до смерті, як би страшно це звучало. І цей серіал робить щось подібне, його неофіційним гаслом можна назвати вислів "Ми народжені щоб померти". І найгірше, що в серіалі влада, як на мене, належить ситуації, тобто, комусь, хто є за кадром.
Тобто цю толерантність до смерті хтось підсилює?
В підсвідомості людини закладається, що будь-яка боротьба за владу може закінчитись загибеллю людей, що в будь-який момент тебе можуть зрадити і вдарити в спину, що прив’язуватись ні до чого не можна, що цінностей немає, що базові норми дружби і етики можуть бути порушені, і за це соціального покарання не буде.
Це дуже складне запитання… Пригадую, колись мене сильно вразив один з перших психологічних експериментів, котрий проводили ще в давні часи, дослівно це десь так: "На одній галявині прив’язали дві кози. Одна коза була в тій зоні, де завжди було видно вовка, а друга його не бачила. Коза, що бачила вовка через два місяці здохла". Це один з перших в історії занотованих експериментів, що підтвердив вплив стресу на живий організм. Українці живуть в сильному стресі вже другий рік, і почалося все з того, що коли майже всі студенти розійшлися, то їх побили і це викликало хвилю обурення в народу, а подальші події ми вже знаємо. Зараз щомісячні звіти щодо смертності не викликають емоцій. Тобто, організм або гине від стресу, або адаптується. І цей серіал якраз і можна розглядати, як психологічну "вакцину", яка викликає толерантність до смерті. Тобто, в підсвідомості людини закладається, що будь-яка боротьба за владу може закінчитись загибеллю людей, що в будь-який момент тебе можуть зрадити і вдарити в спину, що прив’язуватись ні до чого не можна, що цінностей немає, що базові норми дружби і етики можуть бути порушені, і за це соціального покарання не буде.
Якщо ми говоримо про аудиторію цього серіалу, то вона теж є досить цікавою, зазвичай це соціально активні молоді люди.
Думаю, що Ви розумієте рівень навантаження, інтенсивність зайнятості цих людей… До прикладу в ІТ-компаніх, фінансових установах та великих корпораціях попри візуально бережне та навчально-розвиваюче ставлення до персоналу, з людей витискають максимум з можливого. І все, чого хочеться таким людям, це відключитися. Цей серіал, до речі, набув популярності завдяки інтернету, і Вам це відомо.
Коли цей серіал показував один з українських телеканалів, то він не набув такої популярності.
Не набув. Лише коли він став доступним в інтернет-мережі, то його почали поглинати великі аудиторії. Адже його глядачі більше користуються різними дивайсами, ніж дивляться телевізор.
Уявіть собі, в кожного з нас є триголовий дракон. Одна голова відповідає за безпеку, друга за прив’язаність і близькість у стосунках, і третя за визнання. Завдяки цьому люди є людьми. І коли в одних фільмах були підсунуті одні "перекоси", в інших інші "перекоси", то в цьому фільмі сконцентрувалися всі три "перекоси" в одному часовому відрізку, в неймовірно-хаотичному розмаїтті. В старих добрих казках рубали одну голову, інші дві її компенсували. Цей фільм рубає одразу три наші голови і вчить нас, що якщо ми хочемо влади, то можемо померти в будь-яку мить, якщо хочемо керувати своїм життям, то теж будь-якої миті можемо померти, секс – це розвага…. В цьому фільмі, на мій погляд, сексуальні стосунки пропагуються як спосіб релаксу, як підміна стосунків, переживань, прив’язаності, репродукції собі подібних, та інших людських якостей. Здається, в фільмі пропагується думка, що секс – це не привід для знайомства, і це як на мене дуже страшно.
Дотримуюсь ідеї, що психічні процеси мають феноменологічну природу, тобто змінюється внаслідок вражень… і людина починає з часом сприймати, що вбивство – це нормально, що ріки крові – це теж нормально, що зрада – це нічого страшного.
Дотримуюсь ідеї, що психічні процеси мають феноменологічну природу, тобто змінюється внаслідок вражень… і людина починає з часом сприймати, що вбивство – це нормально, що ріки крові – це теж нормально, що зрада – це нічого страшного. З 2011 по 2015 рік нам показали 5 сезонів, які ми подивилися, і у нас залишились певні враження, що відклалися десь у свідомості чи підсвідомості і тому, це дуже небезпечний проект, як на мене.
А як захиститись від цього впливу?
Ця річ дуже індивідуальна, хтось каже: "в мене немає телевізора уже 5 років, чи він є, але лише для перегляду DVD або "чистих" супутникових каналів, або мої діти дивляться лише те, що проходить мою цензуру". Можливо самому задумуватись над тим, що ми дивимось.
Хтось намагається перебувати в контакті з собою і запитувати себе: "Чому я це дивлюсь, бо це модно, нема чим зайнятись чи просто немає інших бажань?".
Чому людина не створює свою реальність, а підпадає під цей вплив?
Як на мене, набагато смачніше піти в гірський похід, сплав, на лижі, чи в печери, але це важче…набагато легше увімкнути телевізор чи інший пристрій.
Важко відповісти… можливо, в такі часи живемо… зайнята людина, в якої розписаний весь день, не має багато вільного часу чи вміння "спинитися і помітити себе" і набагато легше включитись в цю видуману реальність, ніж потрапити в свою, а потрапивши туди, не завжди знайдеш (з сарказмом в голосі) легкий та безвідповідальний секс, вбивства і боротьбу за владу з ріками крові)))
Як на мене, набагато смачніше піти в гірський похід, сплав, на лижі, чи в печери, але це важче…набагато легше увімкнути телевізор чи інший пристрій. Схоже на новий "опіум для народу" і це мабуть комусь потрібно. Проте, кожен обирає сам.
Розмовляв Максим Детинченко
