Ми достатньо далеко просунулися, і вже зовсім скоро будемо готові публічно представимо своє бачення. Найближчим часом я намагатимуся докладно і доступно пояснювати, що ми робимо, як саме, які у нас підходи, а головне - навіщо це потрібно. Я переконаний, що Закон про статус окупованих територій за правом історичним і він повинен дати відповіді на чотири головних питання:
ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ СТАТУС ТЕРИТОРІЙ
Ми вважаємо, що в рамках правового поля України ми повинні чітко визначити, що Російська Федерація здійснює ефективний контроль (окупація) над територіями Автономною Республікою Крим, містом Севастополь та окремими районами і адміністративно-територіальними одиницями Донецької і Луганської областей. Зокрема, наш закон повинен позначити точну дату окупації кожної з цих територій і покласти на Кабінет міністрів відповідальність визначити перелік і межі цих адміністративно-територіальних одиниць.
Ухвалення цього закону в подальшому може стати серйозною підтримкою при розгляді наших позовів в Міжнародному суді ООН і ЄСПЛ. Крім цього, він може стати частиною правової бази, яка в подальшому зобов'яже Російську Федерацію нести відповідальність за порушення норм Женевських Конвенцій.
ПРАВА ГРОМАДЯН
Це одне з найбільш чутливих питань, оскільки, згідно з міжнародним законодавством, навіть якщо ефективний контроль над окупованою здійснює країна-окупант, і, відповідно, несе всю відповідальність за порушення прав громадян на цих територіях, це НЕ знімає зобов'язань щодо дотримання прав людини із країни, територію якої окупували.
Іншими словами, не дивлячись на те, що відповідальність за порушення прав людини в Криму, і ОРДЛО несе Російська Федерація, в України все ще залишаються зобов'язання перед своїми громадянами, які проживають на цих територіях. Це т.зв. позитивні зобов'язання, в які, крім іншого, входять також соціальне забезпечення і забезпечення товарами, необхідними для виживання, право на свободу пересування і т.п.
ВИБОРИ
Законом буде встановлена заборона на проведення будь-яких виборів на тимчасово окупованих територіях. При цьому особам, які зберегли за собою громадянство України, забезпечується виборче право в разі їх офіційної реєстрації на підконтрольній території. У цьому випадку вони підпадають під дію окремого Закону про відновлення виборчого права перселенцев, розробкою якого ми зараз займаємося спільно з Ольгою Айвазовською, IFES, ГО "свідома Україна". При цьому ми вважаємо, що деоккупація не є єдиною умовою проведення виборів на вищевказаних територіях - закон передбачить чіткий перелік умов і обставин, при настанні яких можна буде провести вибори. (Про те як ми бачимо цей аспект - в наступних постах)
ТОРГІВЛЯ
Нам здається правильним розділити імпорт і експорт з окупованих територій, оскільки ставлення до цих двох категорій має бути різним.
У групі товарів, що експортуються ми повинні чітко відокремити постачання товарів т. зв. першої необхідності (essential supplies) від комерційної діяльності. Справа в тому, що в рамках наших міжнародних зобов'язань ми не можемо припинити постачання товарів, необхідних для виживання. Їх обсяг і категорії повинні бути чітко визначені.
Що стосується імпорту, то до цього питання треба підійти холодно і без спекуляцій. В ідеалі імпорт товарів і послуг з окупованої території повинен бути припинений. Кабінет міністрів повинен розробити план по його мінімізації із зазначенням конкретних термінів і відповідальних. Що стосується експорту на окуповані території, я вважаю (це моя особиста думка, через яку я зараз намагаюся сперечатися з експертами), якщо це не стосується сировини, і є можливість забезпечення прозорих і легальних продажів, то чому б і ні? Це наш ринок, і продаючи свої готові товари, ми забезпечуємо роботою наших громадян, і гроші отримує наш бюджет. Ми можемо припинити поставки.
Це не популізм, чи не фашизм і не бажання піаритися. Ми зараз не будемо говорити про очевидний абсурд торгівлі в період війни, про справедливість, сумління і патріотизм. Давайте прагматично.
Цілком очевидно, що імпорт з окупованих територій прямо або опосередковано підтримує фінансову стабільність режиму по ту сторону барикад. Потрібно бути або наївним, або дурнем, щоб вважати, ніби "ДНР" і "ЛНР" відпускають товари на територію України без будь-якої фінансової вигоди для себе. Крім цього, очевидно, що підприємства, що знаходяться по той бік лінії зіткнення так чи інакше взаємодіють з окупаційним режимом, побічно визнаючи юрисдикцію терористичних організацій, а, значить, і фінансуючи їх діяльність.
Таким чином, перед нами стоїть вибір: фінансувати тероризм (а по факту - підтримувати окупацію) або вжити всіх можливих заходів, щоб звести залежність від імпорту з окупованих територій до нуля. З огляду на, що Україна сама звернулася до Міжнародного суду ООН з позовом проти Росії за фактом фінансування тероризму, вибір очевидний.
Скажу відразу, це найскладніше питання закону, оскільки, очевидно, що за ним стоять реальні інтереси. У мене є побоювання, що саме цей пункт стане найбільшою перешкодою для прийняття закону про окуповані території. Історична справедливість, права громадян і необхідність врегулювання життєво важливих аспектів взаємодії з окупованими територіями можуть бути поставлені в залежність від комерційних інтересів українських чиновників, політиків і фінансово-промислових груп.
І останнє. Сьогодні в парламенті вже зареєстрований один Законопроект про статус окупованих територій авторства моєї колеги Оксани Сироїд ряду інших народних депутатів. У нас немає розбіжностей в загальній оцінці ситуації, самого факту окупації Російською Федерацією і її відповідальності. Протиріччя лежать в області дотримання прав людини, відповідності міжнародним нормам права і політико-правого механізму вирішення ситуації в разі деокупації.
Зараз цей законопроект обговорюється спеціально створеною робочою групою. У разі, якщо ми прийдемо до спільного знаменника, ми готові об'єднати наші команди та ідеї.
Тим часом, поряд з нами цей законопроект аналізували ряд шанованих міжнародних організацій - Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Global Rights Compliance, Право на Захист, Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, Схід-СОС, Крим-СОС, Danish Refugee Council, а також експерти Ради Європи.
Думаю, в нинішньому вигляді у документа вкрай мало шансів бути прийнятим Верховною радою. Я можу помилятися. Але якщо немає, нам потрібна альтернатива, яка об'єднає всіх депутатів і суспільство. Саме над її розробкою ми і працюємо.
Автор: Мустафа Найєм
