Сьогодні я хотів би відповісти на деякі з ваших запитань, що виникли у відповідь на мою статтю "Мінус один А-50", опубліковану десять днів тому. Перш ніж я продовжу, майте на увазі, що більшість наступних "технічних" описів є надто спрощеними: не лише з метою зробити інформацію, про яку йдеться, корисною для "всіх", в тому числі для людей, які не дуже цікавляться "технічними" питаннями чи як працює зброя, а "скоріше взагалі", але й тому, що я не дуже добре вмію пояснювати теми такого роду.
Чи використовували українці зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) МІМ-104 Patriot для збиття російського літака А-50 СРДЛО (тобто літака ППО)?...,"але росіяни не перестають стверджувати, що це був їхній власний ЗРК, який стріляв по їхніх власних літаках".
Це (все ще) незрозуміло, але я вважаю, що це "ймовірно". Дійсно, я... "думаю", що ситуація дуже схожа на ту, коли українці розгорнули свої ЗРК МІМ-104, щоб влаштувати засідку на пару російських винищувачів-бомбардувальників і два гелікоптери радіоелектронної боротьби в травні 2023 року. Виходячи з того, що я знаю про українські ВПС і ППО та їхнє оснащення, я... "теоретизував" про це у своїй статті "Штурмовий режим, частина 6".
Як відомо, через кілька тижнів з'явилося наступне фото, яке підтвердило мої... "теорії":
Майте на увазі, що в залежності від версії (а їх існує декілька) MIM-104 має максимальну дальність дії 160 км, як добре пояснюється тут (навіть якщо назва і більшість пояснень українською мовою, суть повідомлення про "160 км дальності" має бути очевидною):
На наведеній нижче схемі показано лише три варіанти, які, найімовірніше, були доставлені в Україну (насправді, деякі з них були ідентифіковані і, таким чином, підтверджені як доставлені на основі фотографій, на яких зображені їхні уламки). Зверніть увагу: кожна з версій має різне призначення, а отже, різну дальність польоту і льотні характеристики:
російський А-50 був збитий на відстані близько 90-100 км від найближчих українських позицій. Таким чином, він знаходився в межах досяжності системи МІМ-104 – за умови, що ППО розмістили принаймні одну пускову установку МІМ-104, принаймні одну установку управління вогнем і необхідне джерело живлення досить близько.
На цій схемі показані найважливіші елементи повної "вогневої одиниці PAC-2". Майте на увазі, що це не означає, що ви завжди "повинні" розгортати їх саме так. У штурмовому режимі можна розгорнути лише, наприклад, один радар, одну машину управління і одну пускову установку (плюс відповідні системи живлення).
Тим не менш, і зараз я все ще не впевнений на 100%, що саме український PAC-2 або PAC-3 збивали російський А-50. Адже, цілком можливо, що українці насправді розгорнули для цієї мети один зі своїх комплексів С-300. Вони все ще перебувають на озброєнні і часто беруть участь у захисті України від російських атак:
Справа ось у чому: гаразд, МІМ-104 перебуває на озброєнні з початку 1980-х років. Теоретично, російська військова розвідка (ГРУ) мала достатньо часу, щоб вивідати всі можливі деталі про нього (особливо враховуючи, що протягом більшої частини останніх 30 років росіяни вважалися "друзями" європейських партнерів по НАТО, особливо німців... або те, як недбало деякі американські офіцери і цивільні чиновники, в тому числі один колишній президент США, ставляться до різних своїх головних секретів).
Однак з того, що відбувається в Україні протягом останнього року – відколи МІМ-104 були поставлені на озброєння ГШ ЗСУ – очевидно, що росіяни або не розуміють системи та її характеристик, або знають про неї не все, або деякі її новітні варіанти залишаються для них таємницею.
Чому це очевидно?
Тому що знову і знову, як було "проілюстровано" вище і раніше, MIM-104 застає їх зненацька, а потім завдає їм великих втрат.
Не виключено також, що США (і Німеччина, і інші донори систем MIM-104 для України), впроваджували різні модифікації. Слід пам'ятати, що вже під час першого бойового застосування ЗРК МІМ-104 – під час Другої війни в Перській затоці (США та союзники проти Іраку) у 1991 році його здатність вражати балістичні ракети полягала в "оновленні програмного забезпечення". Система і її ракети мали теоретичну можливість вражати балістичні ракети, але потребували програмного забезпечення, яке пояснювало б їм, як це робити.
Сьогодні, коли система MIM-104 оснащена набагато більш досконалим обладнанням, застосовувати оновлення програмного забезпечення також набагато простіше. І майте на увазі, що маса таких модифікацій, швидше за все, залишиться зовсім невідомою для ГРУ. Принаймні, поки що...
Приклад однієї з останніх модернізацій MIM-104: PAC-3MSE
Для порівняння: С-300 базується на старіших технологіях і повністю відома росіянам. Зрештою, це їхній власний продукт. Навіть якщо його модифікували в Україні: згадайте, скільки українців виявилося на службі у ГРУ чи ФСБ. Тобто Україна в цьому плані є щонайменше такою ж "дірявою", як і всі країни НАТО (включно зі США). Це означає, що секрети українських С-300 не можна назвати "безпечними": вони мають набагато менше шансів застати росіян зненацька, ніж МІМ-104.
Це, своєю чергою, є однією з причин, чому я вважаю, що українські ЗРК МІМ-104 можуть або з більшою ймовірністю можуть знову і знову застати росіян зненацька, і чому я вважаю, що це була засідка, влаштована ЗРК МІМ-104, розгорнутому в такому штурмовому режимі.
Чи потрібно ЗРК Patriot постійно підсвічувати ціль (своїм радаром) до тих пір, поки його ракета не влучить в ціль або не промахнеться повз неї? Іншими словами: чи повинен MIM-104 постійно тримати свій радар увімкненим?
Це дуже важливе питання!
Відповідь така: залежить від того, чи це PAC-2, чи PAC-3, а потім від варіанту ракети.
Центральним елементом ЗРК MIM-104 є радар управління вогнем AN/MPQ-65. У PAC-2 він слугує для безперервного відстеження цілі і, таким чином, за допомогою випромінювання від цілі, наводить на неї ракети. На військовому жаргоні цей метод наведення називається "напівактивне радіолокаційне самонаведення": ракета не має власного радара, але має головку самонаведення, здатну відстежувати радіолокаційне відлуння цілі.
Однак останні ракети MIM-104 PAC-3 (наприклад, MIM-104D і MIM-104E) мають власну радіолокаційну систему, встановлену всередині. Це означає, що ракета випускається на основі даних, зібраних AN/MPQ-65, пролітає близько до цілі, а потім активує власну радіолокаційну систему, щоб знайти ціль; потім вона відстежує і вражає (або не вражає) її. Це називається "активне радіолокаційне самонаведення".
Як відрізнити PAC-2 від PAC-3?
Варіанти ракет PAC-2 більші за PAC-3. На одній пусковій установці можна розмістити "лише" чотири, як тут:
Ракети PAC-3 менші за розміром: на одній пусковій установці можна розмістити до 16 ракет.
.... і, що ще складніше: на одній пусковій установці можна комбінувати ракети PAC-2 і PAC-3 (і, звичайно, різні варіанти ракет PAC-2 або 3), залежно від типу дій, на які розраховують оператори.
Тепер, чому це питання про напівактивне радіолокаційне самонаведення або активне радіолокаційне самонаведення ракет PAC-2 або PAC-3 є таким важливим?
Тому що у випадку PAC-2 і його ракет з напівактивним радіолокаційним самонаведенням, вогнева частина повинна тримати РЛС управління вогнем AN/MPQ-65, по суті, увімкненою весь час під час польоту ракети. Якщо радар управління вогнем не увімкнений і не "підсвічує" ціль, головка самонаведення ракети не матиме жодних радіолокаційних відлунь для самонаведення.
Це означає, що радар випромінює весь час під час бойового зіткнення. ...що, в свою чергу, означає, що він, майже напевно, буде виявлений росіянами –за допомогою засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) і то настільки, що росіяни, ймовірно, діятимуть проти нього (наприклад, за допомогою своїх гіперзвукових протирадарних ракет Х-31П, головка самонаведення яких зроблена таким чином, щоб наводитися на випромінювання радарів).
У випадку з PAC-3, ракета має власну радіолокаційну систему. Це означає, що радар управління вогнем AN/MPQ-65 має бути увімкнений "лише на кілька секунд" (залежно від дальності ураження, приблизно 15-30 секунд): достатньо довго, щоб випромінювати сигнали, які мають досягти цілі, повернутися до антени і бути обробленими її системами так, щоб блок управління вогнем "знав" азимут до цілі і її приблизну висоту. Потім радар управління вогнем AN/MPQ-65 вимикається. Бажано ще до того, як росіяни дізнаються про його наявність. Проте, PAC-3 може випустити свою ракету/ракети: вона або вони наближаються до цілі, а потім автономно вмикають свій власний радар. В такому випадку AN/MPQ-65 випромінює не так довго і не так багато випромінювання, і тому її важче виявити російській РЛС.
.... що також пояснює російську плутанину з приводу того, що вони збили свої Су-30/34 і гелікоптери в травні 2023 року, або цей А-50 зараз.
І зауважте: аналогічна ситуація і з російськими ЗРК С-300 і С-400. Тобто, вони також мають різні варіанти і підваріанти ракет, кожен зі своєю дальністю та іншими льотно-технічними характеристиками, а також з різними головками самонаведення.
Що таке режим "Home-on-Jam" (HOJ)? У війні високої інтенсивності, як в Україні, обидві сторони інтенсивно і майже постійно застосовують засоби радіоелектронної протидії (РЕП). На військовому жаргоні це називається "глушіння". Суть глушіння полягає в порушенні роботи ворожих радарів, засобів зв'язку, командних ліній і тому подібних операціях.
Для цього маса систем РЕБ покладається на потужні випромінювачі і, як вже має бути очевидно: тому, що випромінює, можна і протидіяти.
Так, деякі ракети для ЗРК PAC-2 і PAC-3 мають головки самонаведення, призначені для пошуку і знищення випромінювачів РЕБ. На військовому жаргоні це називається "наведення на перешкоди": як протирадіолокаційна ракета має головку самонаведення, яка знаходить і відстежує випромінювання ворожих радарів, таким чином наводячи ракету на ворожі радіолокаційні антени, так і ракети "наведення на перешкоди" мають головки самонаведення, які знаходять і відстежують джерела ворожих випромінювачів РЕБ, і наводяться саме на них.
Чи розгортав хтось ракети в режимі HOJ раніше? Наскільки мені відомо, ні. Теоретично, можливо, що саудівці розгорнули деякі з своїх систем PAC-2/3 проти ECM-систем хуситів протягом восьми років останньої війни в Ємені, але я ніколи не чув про такі повідомлення. Таким чином, якщо будь-який з PAC-2 або PAC-3 був застосований ПСУ для знищення цього російського А-50 і пошкодження супроводжуючого його Іл-22М 13 січня 2024 року в режимі HOJ – принаймні ймовірно, що це було перше бойове застосування будь-якого типу керованої ракети в режимі HOJ за всю історію.
Якщо я щось пропустив, не соромтеся запитувати в розділі "коментарі" нижче.
Звісно, я все ще готую подібні запитання та відповіді щодо "Це радіус дії, дурню", "Ємену" та деяких інших моїх статей. Тож, будь ласка, "залишайтеся з нами": далі буде більше!
