Вступ Тома Купера до тижневого огляду. "Шахедні" атаки перед ракетним груднем
Як ми вже повідомляли тиждень тому, війна в Україні перебуває у стані "застою": погана погода та багнюка заважають проводити широкомасштабні операції. Крім того, обидві сторони перегруповуються та поповнюють свої сили після тривалих та активних літніх кампаній. Тим не менш, бойові дії залишаються інтенсивними, особливо в районі Авдіївки, що було "підтверджено" 26 листопада, коли ЗСУ заявили про ще 750 загиблих російських військових. Причина: росіяни провели масштабний наступ на промислову зону на північ від Авдіївки і захопили її північно-східний кут.
Винятком із цих "правил" став масований російський удар "Шахедами" в ніч з 24 на 25 листопада: 75 увійшли в повітряний простір України, 74 з яких, як стверджується, були збиті ППО ЗСУ. Через те, що тієї ночі було збито так багато "Шахедів", важко визначити, на що саме росіяни цілились цього разу. Тим не менш, я вважаю, що це була "картографічна" місія. Пам'ятаєте, я пояснював раніше цього року про те, як працює система ППО Сирійської Арабської Республіки, і як росіяни використовують засоби збору електронної розвідки (ELINT), щоб відстежувати цю роботу. Іншими словами: я абсолютно впевнений, що росіяни шукали способи, як би їхні "Шахеди" змусили радари і ЗРК ПСУ увімкнутись і відкрили вогонь по російських БПЛА, щоб вони могли виявити їхні позиції. Я очікую, що вони проведуть ще кілька подібних операцій, перш ніж розпочнуть свій "ракетний наступ" цієї зими, коли значно більше похолоднішає, наприкінці грудня.
Україна відповіла власною безпілотною атакою на росію, яка тривала з 03:30 до 09:20 26 листопада. У ній взяли участь 36 безпілотників, які вразили цілі в москві та московській області, а також у Тульській і Смоленській областях. "Тупоголові командири" з москви стверджують, що збили 24 українських БПЛА, і немає сумнівів: ці удари чинять такий тиск на російську протиповітряну оборону, що з'явилися повідомлення про передислокацію систем С-300/400 з Калінінградської області в напрямку центральних районів західної та південно-західної росії.
Минулої ночі росіяни запустили ще один потік "Шахедів" і цього разу влучили в одну з теплоелектростанцій ДТЕК.
На суходолі, загалом, єдине місце, де Україна намагається просунутися вперед, – це Херсонська область. Навіть у цьому секторі є небагато повідомлень про територіальні зрушення, але я бачив кількох журналістів, які казали, що вони поки що не хочуть нічого говорити. У більшості інших місць тривають постійні російські атаки, оскільки вони намагаються перехопити ініціативу по всій країні. Артилерія, безпілотники та міни є тими чинниками, що стримують росіян.
Звіт Дональда Гілла. Хвилі смертників загородзагонів не потребують
Західна Луганщина. Територіальні здобутки у 100-500 метрів іноді трапляються, але за тиждень ця територія може знову перейти до інших рук. Після стількох втрат, росія реорганізовує свої сили навколо Куп'янська, щоб продовжити там операції.
Під Лиманом безпілотники атакували вантажівки і військових...
російський волонтер, який доставляє воду, опублікував фотографії. Нещодавно виявлений підрозділ протягом кількох днів обстрілювали з артилерії та БПЛА. Україна подякувала волонтеру. Очевидно, що він був недисциплінованим, але якщо джерело не було скомпрометоване, його не мали розкривати...
Бахмут. Україна припинила просування вперед. російські обстріли тривають, як і раніше, і є повідомлення про захоплення залізничної станції на північ від Кліщіївки.
Бригада поліції (штурмова бригада "Лють") зараз захищає (і, за повідомленнями, трохи втратила) позиції на північ і схід від Кліщіївки...
Авдіївка. росія, ймовірно, втратила понад 10 тисяч загиблими в Авдіївці з моменту початку наступу 10 жовтня. Навіть з урахуванням загиблих, а також поранених, їхня чисельність у цьому районі становить близько 40 тисяч. Це означає, що вони укріплюють сектор і зможуть продовжувати штурми ще кілька тижнів, маючи лише ті сили, що є в наявності. Це без подальшого підкріплення.
З'явилися повідомлення, що росіяни активізували застосування сили стосовно військових, які не бажають йти на штурм, і використовують загороджувальні загони для розстрілу тих, хто може відступити. Хоча я не сумніваюся, що це правда, я також не знаю, наскільки поширеною є така поведінка, і вона може стосуватися лише 1-2% їхніх сил. Ті росіяни, які наступають, ведуть запеклі бої як в атаці, так і в обороні. Є й інші повідомлення щодо дисциплінованості росіян у деяких районах: одна російська штурмова група просувається вперед і знищується, а незабаром після цього формується наступна штурмова група, яка просувається вперед. Це може відбуватися десять хвиль поспіль.
Авіаудари, атаки безпілотників і обстріли, зображені на цій мапі, зібрані з мап Ендрю Перпетуа. Вони не відображають усі удари, а лише ті, які він зміг зафіксувати. Але вони дають уявлення про місця та інтенсивність обстрілів. Зверніть увагу, що можна відстежити різке збільшення кількості російських авіаударів по району Авідіївки.
На північному фланзі вони більше не проводять атаки за підтримки бронетехніки. БТРи висаджують піхоту в Красногорівці, і вона йде пішки приблизно 3 км до лінії фронту, щоб почати штурм. Ця тактика теж спрацювала. Цього тижня вони зосередилися на розширенні пролому, і їм вдалося просунутися на 500-1200 м по всьому фронту на півночі. Оскільки штурм відбувався на півночі, бійці 47-ї бригади в Степовому застосували артилерію і безпілотники, щоб вдарити по росіянах, які утримували залізницю навпроти них в центрі північного флангу. Деякі росіяни втекли, і українські сили за підтримки "Бредлі" провели штурм, щоб добити решту. Захопивши ділянку залізниці завширшки понад кілометр, вони почали окопуватися, намагаючись утримати лінію і пережити майбутні російські бомбардування та штурми. Українці не могли просто знову зайняти існуючі оборонні споруди, оскільки багато з них були серйозно пошкоджені або зруйновані артилерією з обох сторін. росія також проводила атаки навколо водосховищ на південному боці північного флангу, але немає жодних повідомлень про те, що вони закріпилися тут.
За оцінкою одного з українських захисників, інтенсивність обстрілів на північному та південному флангах зменшилася на 30%, але збільшилася інтенсивність обстрілів у центрі (на південний схід від Авдіївки). Після деяких успіхів у промзоні, росіяни, зазнавши великих втрат, зайняли іншу оборонну позицію. Вони атакували її за допомогою артилерії та безпілотників, але кулеметний вогонь знищив багато піхоти. Коли російські сили закріпилися на позиції, то виявили, що там не було жодного українського захисника, лише кулемет, встановлений з камерою та дистанційним механізмом ведення вогню. Українці навідувалися на позицію лише для того, щоб поповнити боєзапас і замінити батареї...
На південному фланзі танки все ще супроводжують піхотні атаки, але деякі з них загрузли в багнюці, а інші постраждали від мін, артилерії, ПТРК і безпілотників. Так само, як міни є складною проблемою для України, вони є важливою складовою оборони проти росії. Коли російські машини розміновують або підривають міни, Україна замінює їх новими, зазвичай за допомогою артилерії. російські машини розмінування мають настільки високий пріоритет, що для їхнього знищення використовуються ракети М31 з реактивних систем залпового вогню HIMARS/MLRS.
У цьому секторі обидві сторони активно використовують безпілотники, але у росії їх більше. Якби я мав відео, як вони атакують тил українських військ, я б опублікував його. Військові розповідають, що російські БПЛА перекривають їхні логістичні лінії, атакують вантажівки, які привозять припаси і вивозять поранених, і це на додаток до атак на бойові машини і наведення на артилерійські цілі. В одному з повідомлень йдеться про те, що машина швидкої допомоги застрягла в багнюці на ґрунтовій дорозі. На допомогу прибула друга машина швидкої допомоги, але міномети знищили обидві. На щастя, ніхто з медиків не постраждали. На заміну їм придбають повнопривідні автомобілі, щоб вони рідше застрягали в багнюці.
У попередніх дописах я згадував, що росіяни прорили тунелі під полями, щоб не потрапляти під вогонь для штурму лісосмуги. Ось вони виходять з тунелю на південний схід від Авдіївки, щоб атакувати українські позиції безпілотниками, гранатами та вогнем із кулеметів, змушуючи українців відступити...
В Україні не вистачає ПТРК по всій країні, а безпілотники не завжди доступні через перешкоди або інші проблеми. Я не знаю, чому не було артилерії. Однією з причин, чому Україна була витіснена з промислової зони на південний схід від міста, є беззаперечна російська танкова підтримка. (Подія 4 на карті Авдіївки вище)...
Мар'їнка. У Новомихайлівці, що за 8 км на південь від Мар'їнки, росіяни встановлюють на знищену техніку переносні комплекси РЕБ...
У цьому ж районі під обстріл потрапили українські військовослужбовці, які перебували в ізольованому окопі. Вони прибігли на допомогу, як і безпілотник, який не був заглушений цими російськими системами РЕБ. Повідомляється, що згодом українці відійшли з усім своїм особовим складом...
Роботине. росіяни перекинули 56-й десантно-штурмовий полк, щоб не дати Україні розширити плацдарм біля Вербового.
Перевага у повітрі на Херсонщині дає результати. Але потрібен міст та особовий склад
Під час Другої світової війни міномети та артилерія союзників на Західному фронті регулярно обстрілювали лінію фронту, а їхні літаки-спостерігачі виявляли цілі для артилерії на відстані 16 кілометрів у тилу ворога. Винищувачі-бомбардувальники союзників регулярно патрулювали дороги за лінією фронту, що дуже ускладнювало пересування вдень. Схожа (але не ідентична) ситуація склалася на Херсонщині. Україна має перевагу в повітрі над російськими безпілотниками, але вона не має панування в повітрі, і російські БПЛА все ще становлять загрозу. (За оцінками одного російського звіту, на один російський безпілотник припадає три українських). Інша відмінність полягає в тому, що з тепловізійною оптикою не має значення, ніч це чи день.
Оскільки Україна має перевагу в повітрі на Херсонщині, їй легше виявляти і знищувати засоби протиповітряної оборони і російські команди безпілотників, що ускладнює відновлення повітряного паритету для росії. Проте росіяни також мають сумнозвісну велику петлю СОРД (спостереження, орієнтація, рішення, дія), яка значно затримує їхню реакцію на будь-яку загрозу. Але вони також показали, що в статичній ситуації врешті-решт реагують на загрози і долають їх масованими ударами або зміною тактики. Важко сказати, як довго Україна матиме цю перевагу на Херсонському напрямку, але поки вона є, вона діє як мультиплікатор сили, роблячи обмежену кількість військ на лівому березі більш потужною, ніж вони могли б бути в іншому випадку.
Завдяки своїй місцевій перевазі в повітрі Україна виявляє більше російських підрозділів РЕБ і може атакувати їх за допомогою артилерії і безпілотників. Менша кількість російських підрозділів РЕБ означає, що вони мають менше шансів заглушити українські БПЛА. А це означає, що вони знову ж таки мають більше шансів виявити і визначити географічне розташування більшої кількості підрозділів РЕБ. Ці події призводять до ще більшої переваги України над російською артилерією, яка змушена постійно пересуватися, намагаючись уникнути виявлення. російські переміщення не завжди успішні, і, в будь-якому випадку, це зменшує їхню здатність вести вогонь по українській піхоті. Це, звичайно, не усуває вогонь російської артилерії, але зменшує його.
Ці глибокі бойові повітряні атаки регулярно поширюються на відстань до 50 км від лінії фронту. На цій відстані атакуються системи протиповітряної оборони, командні пункти і місця зосередження військ. Коли дальність зменшується до 25 або 10 км за лінією фронту, частота виявлення зростає, як і частота атак. російські війська і техніка виснажуються ще до того, як досягають лінії фронту. Там, під майже постійним спостереженням, вони піддаються ще більшим атакам.
На Херсонському напрямку щільність військ обох сторін є низькою, тому лінія фронту є більш рухливою, ніж на багатьох інших полях бою. У деяких місцях лінії окопів і захоплені будинки створюють такі ж бойові умови, як і в Авдіївці чи Бахмуті. В інших районах патрулі вступають у бій з ворожими патрулями не обов'язково для того, щоб захопити територію, а для того, щоб забезпечити свободу пересування для однієї сторони, змусивши іншу повернутися на свої статичні оборонні позиції. Під час одного з таких нападів українські патрулі влаштували засідку на російську вантажівку і викрали її вантаж боєприпасів, після чого відступили.
Якби в України було достатньо військ, вони б утримували територію, на яку виходять їхні патрулі. Але додаткові війська означають додаткові потреби у постачанні. Українці регулярно перетинають річку і навіть провели ротацію підрозділів, які зазнали втрат, і замінили їх новими. Крім того, вони продемонстрували, що здатні переправляти значно більше військ через річку, але їжа, вода і боєприпаси на тиждень важать дуже багато, і їх доводиться переносити пішки. Для того, щоб забезпечити велику кількість військ, Україні потрібен міст, з'єднаний з дорогами. Щоб дати понтонному мосту шанс вижити, росіян потрібно відтіснити приблизно на 25 км від Дніпра, щоб артилерія не змогла його обстрілювати. Він все одно буде піддаватися атакам безпілотників і авіаударам, але чим далі теоретичний міст від лінії фронту, тим менше шансів, що його помітять, тим важче буде атакувати його за допомогою безпілотників і авіаударів, і тим легше буде його захищати. Звичайно, було б легше відтіснити російські війська більшою кількістю військ, але зараз ми говоримо про те, що було раніше – курка чи яйце. (Сподіваюся, це добре перекладається: чим більше військ, тим легше відтіснити росію, щоб можна було побудувати міст. Міст потрібен для того, щоб перекинути більше військ). Україна може це зробити, просто це буде нелегко.
Індикатором українського тиску є те, що окупаційна адміністрація "тимчасово" вивела свої сили з Олешок.
Одна особа стверджує, що Україна має 5 бригад морської піхоти, 1 десантно-штурмову бригаду, 1 бронетанкову бригаду, 3-4 бригади територіальної оборони, 3 понтонних полки, 1-2 артилерійські бригади, а також морський десант і спецназ у цьому районі. Для підтримки 5-10 бригад їм знадобиться 10-20 мостів. Ці мости також потребують доступу до доріг, і якщо вони будуть зруйновані, Україна нібито має лише обмежену кількість замінників. На додаток до того, щоб відсунути українську артилерію на достатню відстань, необхідно задіяти далекобійні ракети AIM-120, що встановлені на F-16, проти російської авіації. Після підготовки пілотів і наземного екіпажу, а також налагодження логістичного забезпечення, за оцінками, Україна почне експлуатувати ці винищувачі десь у січні-березні...
