Мав намір підготувати "чергове коротке" оновлення на вчорашній вечір, але все затягнулося трохи довше, ніж очікувалося...
Куп'янськ-Сватове... За всією істерією про масований наступ росіян на цій ділянці, який мав би дійти аж до Харкова..., що ж, вчора українці відвоювали село Табаївку.
Бахмут... Здається, 98-ма дивізія ВДВ та 11-та бригада ВДВ нарешті видохлися. Після трьох днів запеклих штурмів і, звісно ж, "обіймів" – у російських десантників вичерпався запал. Читай: закінчилися війська та бронетехніка. Поки вони рахують, скільки десятків залишилося живих, ЗСУ зачищають східну частину Іванівського.
Торецьк... Не знаю, хто там точно стоїть... 46-й (окремий) стрілецький батальйон чи 76-й аеромобільний батальйон ЗСУ.., але за останні кілька днів хтось відвоював у росіян дві хороші позиції. Одну в Майорську, іншу на висоті 190. Загалом це небагато, але гарна ілюстрація: ні, росіяни не "наступають і не просуваються по всій лінії фронту".
Авдіївка-Шахтарськ... На мою скромну думку, "головна кризова зона" цих днів.
Але, для початку, мушу зізнатися, я глибоко закоханий. Закоханий у всіх тих мудреців, які скаржаться, що ЗСУ запізнилися з виходом з Авдіївки. Бо тепер стає очевидним, що це мало не лише політичні причини (див.: "Зеленський, Сирський/М'ясник чи Бахмут, або якийсь троюрідний брат того чи іншого... наполягали на тому, щоб тримати це місце до останнього патрона"), але й те, що воно виявилося чудовим плацдармом для російського наступу в західному напрямку. Так, навіть повністю зруйноване. Отже, уявіть собі таку ситуацію: якби ЗСУ не трималися так довго, як могли, росіяни були б далеко на заході вже кілька тижнів тому. Різниця була б лише в тому, що українські війська були б посеред багнистої пори року, з набагато меншим прикриттям і з такою ж кількістю артилерійських боєприпасів, як і завжди...
Тож, можливо, менше читати New York Trash й інші американські сенсації, або мати уявлення про те, як влаштовані війни, могло б мати певну перевагу при обговоренні воєн... хто знає...
Як би там не було... головна проблема зараз полягає в тому, що ґрунт швидко висихає. Дивіться: зима цього року закінчилася дуже рано, багнюка висихає. І тому росіянам трохи легше просуватися вперед.
Ще 26 лютого, після виведення 47-ї мехбригади, росіяни закріпилися у Степовому. Звідти вони почали штурм Бердичів, "північної петлі" нової української лінії оборони в цьому районі. Далі на південь, з Ласточкиного, вони почали штурм Орлівки і Тоненького (утримуваного 53-ю мехбригадою). Досі ситуація була простою: одна російська штурмова група збирається в колону, її розбивають українські безпілотники. Потім збирається інша і починає новий штурм... і росіяни втрачають стільки БМП за останні 5-6-7 днів, що, схоже, хочуть позбутися їх усіх – і це до кінця цього року (плюс майте на увазі: це ті самі росіяни, які підвезли одну зі своїх пускових установок ТОС-1 на відстань близько 1,5 км від передових українських позицій, а потім дивувалися, як це ЗСУ її підірвали...).
Отже, не можу не зробити висновок, що мені багато чого не подобається на цій ділянці фронту.
а) 3-тя штурмова спочатку мала просто зайти в Авдіївку (і то "двома батальйонами, не більше"), вивести звідти 110-ту мехбригаду та інші війська, а потім піти кудись далі. Натомість криза настільки загострилася, що додаткові батальйони були передислоковані в цей сектор, і я не бачу, щоб вони були відведені найближчим часом (тільки 110-та мехбригада, яка повернулася в тил на заслужений відпочинок).
б) Підрозділи ЗСУ потребують неймовірної концентрації, щоб не пропустити черговий збір російської штурмової групи і вчасно вдарити по ній своїми FPV-дронами (зауважте: потрібен час, щоб доставити достатню кількість FPV-дронів до зони ураження: вони не можуть телепортуватися туди... Звичайно, це було б набагато простіше зробити за допомогою артилерії, …але коли у вас є стільки блискучих союзників на Заході, як в України...).
в) І це при тому, що командні пункти ЗСУ весь час перебувають під авіаударами, артилерійськими обстрілами та атаками безпілотників.
г) Орлівка – відносно велике село, безпосередньо перед новою лінією української оборони. Це означає, що якщо воно впаде, росіяни отримають не лише коксохімічний завод в Авдіївці як чудовий плацдарм для своїх атак, але й широке прикриття для наступу далі на захід.
д) Єдині "хороші" речі тут – це щось на кшталт: є вузьке озеро, що тягнеться від Бердичів на півночі, майже до Уманського на південному заході.
е) Місцевість на західній стороні цього озера вища, ніж на східній. Тож українці повинні мати можливість бачити все, що до них наближається. Однак, і ще раз,
є) як тільки росіяни захоплять Орлівку, вони знайдуть достатньо укриття на підступах до озера, а потім і в його найвужчому місці.
Загалом: не схоже на те, що росіянам доведеться шукати спосіб ходити по воді. Кількох понтонних мостів може бути цілком достатньо, особливо враховуючи їхню значну артилерійську перевагу...
Це повертає мене до розмов про нову лінію оборони ЗСУ: дехто вже гірко нарікає, що її будівництво почалося надто пізно і ведеться надто повільно. Можливо, той самий хтось хотів би перевірити стан усіх інженерних підрозділів українських сил. У кожній бригаді є інженерний батальйон, але всі вони перебувають у поганому стані, недофінансовані, недостатньо підготовлені, їм бракує обладнання. Що тут дивного, більшість із них служать як піхота... Крім того, і ЗСУ, і цивільні компанії працюють на цій лінії вже майже два місяці: не те, щоб її не було. Проблема та сама, що й завжди: замало ресурсів, щоб її зробити. Тож, можливо, персонажам, які скаржаться, варто було б поїхати туди самим, взяти в руки лопату і простягнути руку допомоги.
З моєї точки зору, набагато більшою причиною для занепокоєння є інформація про те, що, як і 110-й мехбригаді, деяким підрозділам (йдеться про 21-шу мехбригаду, 53-тю мехбригаду та 61-шу бригаду) не вистачає не лише інженерного обладнання, але й підготовки з будівництва польових фортифікаційних споруд.., тобто, що однією з причин їх відходу є їхня власна нездатність належним чином окопатися. Що нагадує мені історію, яку ми неодноразово чули минулого літа: бачте, бригади навчені славним НАТО – але тільки тому, як штурмувати, а не як утримувати нові позиції... хм... вибачте, мабуть, я кашляю, бо викурив сьогодні лише 20 Camels...
Далі на південь... Два дні тому я забув згадати про російську "банзай-атаку" на східній стороні Красногорівки. Село розташоване на північ від контрольованої росією Мар'їнки. Тим часом 3-тя штурмова зуміла повністю... е-е-е... "обійняти" всіх 100+ росіян, які увійшли туди. Мало хто потрапив у полон. (І так, 3-тя штурмова має там ще й батальйон: я ж казав, що це велика бригада).
Здається, я вже згадував, що кілька днів тому ЗСУ повернулися до Побєди: поки що росіяни утримують лише її східну частину. Далі на південь 79-та механізована розважалася.., "обіймаючись" з новими російськими штурмовими групами, які намагалися наблизитися до Новомихайлівки протягом останніх двох днів. Після всіх "обіймів" минулого тижня, російський маршрут підходу до цього села зараз виглядає як "Шосе де...."... е-е-е... вибачте... Регенбогенпарад на Рінгштрассе у Відні, що відбувається щороку в червні...
Якщо я не помиляюся (майте на увазі: минуло понад 30 років з тих пір, як я вивчав математику в школі), лише на цьому кадрі з відео 79-ї мехбригади видно уламки близько 20 російських бронемашин.
Роботине... Насправді, немає новин. Після катастрофічної поразки та відходу російських військ, ЗСУ зачищають поле бою.
Користуючись нагодою, хочу принести свої вибачення 128-й гірсько-піхотній бригаді за те, що не згадав про їхній внесок в успішне... "обіймання"... всіх російських атак на Роботине за останні кілька днів.
Вибачте, хлопці: я думав, що ви далі на північ... і далі на захід... але, схоже, командир російської 42-ї мотострілецької дивізії думав так само, що, поклавши руку на серце, зіграло вам на руку.
Південь Херсонщини. Кринки... росіяни настільки "знищили" тамтешній плацдарм ЗСУ, що українська морська піхота просунулася в західну частину села.
Трагічно... Сьогодні ввечері стало відомо, що під час спроби висадки десанту операторами 73-го Центру спеціального призначення на Тендерівській косі загинуло (щонайменше) шестеро українських операторів, які перебували у своєму катері. Пам'ятайте: це дуже маленька громада, люди працюють дуже тісно протягом багатьох років, і кожна втрата відчувається дуже болісно.
Читайте: будьте готові почути гіркі звинувачення і контрзвинувачення щодо цього інциденту.
Човен із загиблими операторами 73-го Центру спеціального призначення, знайдений військовослужбовцями ЗСУ біля Тендерівської коси...
...іноді неможливо закінчити "оптимістично", як би цього не хотілося...
