Вже кілька місяців не припиняються повідомлення про постачання до Ірану перехоплювачів Су-35 російського виробництва. Навіть вчора у кількох соціальних мережах українська сторона опублікувала фотографію, наведену нижче, зазначивши, що це "два перехоплювачі Су-35 у кольорах ВПС Ірану". Багато хто в Україні негайно відреагував з полегшенням: "Краще б ці літаки опинилися в Ірані, ніж воювали з Україною" та таке інше...
Твердий факт: ці два літаки є будь-чиїми, але не "іранськими". Насправді, і це очевидно як з їхнього камуфляжу, так і з їхніх серійних номерів, вони спочатку були виготовлені для Єгипту.
Як це сталося?
Каїр розмістив замовлення на 24 Су-35 ще у 2019 році, з планом постачання до 2023-го. російський завод розпочав виробництво літаків у травні 2020 року, але після того, як єгиптяни протестували радар Су-35 проти систем радіоелектронної боротьби своїх Рафалів, а також через сильний тиск з боку США, 2022-го Каїр розірвав цей контракт.
Так чи інакше, на той час близько 17 з 24 літаків були готові. Відтоді вони зберігаються: час від часу на деяких літають російські пілоти, і москва намагалася перепродати їх – наприклад, Алжиру або Індонезії. Але ніхто не захотів їх купувати.
Один Су-35, із виготовлених на замовлення Єгипту, після випробувального польоту в росії. Тепер порівняйте камуфляж цього літака і його чотиризначний серійний номер (нанесений чорним кольором на оперенні) з камуфляжем того, що в українських соціальних мережах називають "двома іранськими Су-35", на першому фото, розміщеному в цій статті...
Потім, 2022 року, почали ширитися чутки про те, що Іран вирішив купити ці Су-35 (ті самі літаки, що вироблялися для Єгипту). І справді, дехто (зокрема кілька українців) стверджував, що іранські пілоти вже проходитимуть курси перенавчання на цих літаках. Звичайно, багато хто поспішив зробити висновок, що це логічно, адже москва "повинна платити" Ірану за постачання БПЛА, балістичних ракет, артилерійських боєприпасів і деяких інших "смаколиків".
Однак, ця справа не така проста...
Банди Тегерану... Ісфахану, Ширазу, Кума... і ще кількох місць
Щоб повністю зрозуміти чому, потрібно знати про декілька речей. Перша з них – це те, як функціонує система управління в Ісламській Республіці Іран.
Номінально Іраном керують всенародно обрані уряд і парламент. Однак конституція Ірану закріплює винятковий суверенітет і право законодавчої ініціативи буквально за "Богом", а отже, диктує, що всі демократичні процедури і права підпорядковані Опікунській раді та Верховному лідеру (з 1989 року ним є квазівеликий аятола Саїд Алі Хаменеї).
"Великий аятола" Саїд Алі Хаменеї. Насправді, йому не вистачає кваліфікації для посади Великого аятоли, і він де-факто прийшов до влади в ході внутрішньої боротьби, і залишається (гаряче) обговорюваним в рядах шиїтського духовенства до сьогодні.
Як Верховний лідер, Хаменеї є тимчасовим главою трьох гілок влади (див. "глава держави"), головнокомандувачем збройних сил і керівником засобів масової інформації країни.
Однак це не означає, що Хаменеї править країною як всемогутній автократ. Його влада залежить від підтримки десятків конкуруючих між собою клік, більшість з яких є частиною або принаймні пов'язані з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР, також "Пасдаран"). Зіткнувшись зі зростаючою владою клік, Хаменеї шукав рішення, дозволивши різним групам ("кліки" або навіть "банди" були б кращим описом, тому що більшість із них також надзвичайно корумповані) захопити різні сегменти іранської економіки, включно з банками і страхуванням, судовою системою, будівельною індустрією, сектором нерухомості та оборонним сектором. Наприклад, банда, до якої належав колишній президент Ірану Ахмадінеджад, контролювала банки і страхові компанії... поки її члени не впали в неласку, а потім (що дуже зручно) не були притягнуті до відповідальності за корупцію...
Суть в тому, що результатом є повністю дисфункціональний ланцюг командування й абсолютно непрацездатні процеси прийняття рішень. Іраном керують офіційний уряд і парламент, але останнє слово завжди залишається за верховним лідером, який повинен задовольняти інтереси дуже багатьох різних груп інтересів.
(Якщо це звучить для когось надто знайомо... що ж, поклавши руку на серце: наші славні клепто... еее... демократії не так вже й відрізняються в цьому плані...).
Історія шантажу і невиконаних замовлень. Чи отримав Іран бодай якісь літаки від москви
Історія збройних угод між москвою і Тегераном тягнеться з кінця 1960-х років, коли шах Мохаммед Реза Пехлеві був близьким союзником Сполучених Штатів. Щоразу, коли Вашингтон демонстрував небажання постачати зброю, яку просили іранці, шах розміщував замовлення на аналогічну російську техніку. Так сталося, що 1969 року, коли Вашингтон відмовився продавати винищувачі McDonnell-Douglas F-4 Phantom, Іран придбав у СРСР не лише 300 самохідних зенітних установок ЗСУ-23-4, а й ПЗРК 9М38 "Ігла" (або "СА-7 Грааль").
Після вторгнення Іраку до Ірану наприкінці вересня 1980 року москва звернулася до Тегерана з пропозицією зброї та співпраці. Іранці відкинули радянську увертюру, і протягом наступних восьми років Радянський Союз продавав Іраку дедалі більші обсяги озброєнь, натомість Іран купував радянську зброю в Лівії та Сирії або китайську зброю, засновану на радянських зразках.
Такий стан речей змінився лише через кілька місяців після того, як Тегеран погодився на перемир'я за підтримки ООН, що поклало край восьмирічній ірано-іракській війні у 1988 році. На той час Радянський Союз перебував у глибокій економічній кризі, і його уряд намагався покращити своє фінансове становище за рахунок експорту зброї. Радянські представники звернулися до Тегерана з пропозицією про продаж 72 літаків МіГ-29, 24 літаків МіГ-31 і 36 літаків Су-24. Іран, який все ще відновлювався після тривалої війни, ледве зміг зібрати достатньо грошей на 18 МіГ-29 і 12 Су-24МК, поставки яких розпочалися в середині 1990 року. Оскільки США та їхні союзники були заклопотані вторгненням Іраку до Кувейту, ця угода минула майже непоміченою, і всі літаки прибули до Ірану в період між 1990 і 1992 роками.
Один зі 24 Су-24МК, придбаних Іраном у СРСР в 1990-1992 роках. Дійсно, чітко видима серія цього літака – 3-6801 – ідентифікує його як перший зі 24 Су-24МК, поставлених до Ірану. Більше того, ця фотографія є доказом того, чому твердження про "два іранських Су-35" на першому фото, розміщеному в статті, є помилковим. Літаки, виготовлені для Єгипту, мають чотиризначні номери єгипетських ВПС. Літаки ВПС Ірану мають п'ятизначні номери. Префікс у них означає призначення літака ("3-" – бойовий літак), а інші чотири – його індивідуальний номер.
1990 року економічні умови Ірану покращилися настільки, що Тегеран розмістив замовлення на 48 додаткових МіГ-29 і 24 МіГ-31. Однак розпад Радянського Союзу і тиск з боку США не дозволили укласти жодного з відповідних контрактів.
1992 року Тегеран замовив 48 МіГ-29, 24 МіГ-27, 24 МіГ-31, 12 бомбардувальників Ту-22 і два літаки А-50 AEW. росіяни були готові продати їх, але шалений тиск з боку Вашингтона, включно з прямою пропозицією купити 24 МіГ-31 за вищою ціною, ніж міг запропонувати Тегеран, змусив москву скасувати цю угоду. Отже, незважаючи на численні повідомлення в ЗМІ, які свідчать про протилежне, Іран так і не отримав ані МіГ-31, ані Ту-22.
2001 року Тегеран пішов на передоплату за 24 літаки МіГ-31, намагаючись запобігти будь-якому втручанню США. Цього разу тиску з боку Вашингтона вистачило лише на те, щоб змусити росіян переглянути замовлення і натомість поставити різні засоби протиповітряної оборони, зокрема 30 зенітно-ракетних комплексів "Панцир-С1".
ЗРК "Панцир S1E" (не зовсім впевнений, що це один зі зразків, що перебувають на озброєнні КВІР, але вони"виглядають приблизно так").
Відтоді не минає й року без чергової заяви про нібито масові закупівлі Іраном російських літаків. 2007-го ходили чутки про купівлю Іраном 250 Су-30МК або 270 Су-27, які були припинені лише після того, як нинішній генеральний директор "Рособоронекспорту" Сєргєй Чємєзов прямо спростував їх. Примітно, що це повідомлення з'явилося приблизно в той самий час, коли Вашингтон вів переговори про продаж винищувачів-невидимок F-35 Ізраїлю і додаткових F-15 Саудівській Аравії.
Саме того року Тегеран розмістив замовлення на зенітно-ракетні комплекси С-300 і заплатив за них авансом – лише для того, щоб цю угоду заблокував російський президент Дмітрій Мєдвєдєв, що спонукало Тегеран подати позов проти москви на суму майже 4 мільярди доларів США. Зрештою, москва повернула частину цих грошей, а на решту поставила додаткове обладнання для протиповітряної оборони (наприклад, ті самі зенітно-ракетні комплекси "Тор М1Е", якими дезорієнтований екіпаж КВІР збив український "Боїнг 737" недалеко від іранської столиці 8 січня 2020 року, вбивши всіх 176 пасажирів на борту).
ЗРК Tor M1E КВІР, під час навчань наприкінці 2010-х років.
2015 року ізраїльські соціальні мережі повідомили про іранське замовлення на 100 літаків-заправників Іл-78МКИ, а лише через місяць стверджували, що Китай погодився продати Ірану 150 багатоцільових винищувачів Shenyang J-10. Як завжди, ці історії виявилися не більше ніж безпідставними чутками. Тим не менш, 2016-го, наприклад, з'явилося чергове повідомлення про купівлю Тегераном сотень гелікоптерів Мі-17 у росії...
Невдалий стратегічний альянс. КВІР звернувся до Китаю
"Звичайно", нічого з цього не було правдою. Насправді, все, що сталося за ці два роки, полягало в тому, що Хаменеї видав постійний наказ Ірану не купувати жодних видів озброєнь у росії доти, доки москва не поставить С-300. Натомість КВІР розмістив замовлення на 24 основних бойових танки Т-90: замість того, щоб поставити їх на озброєння у себе вдома, Пасдаран роздав ці танки двом приватним військовим компаніям, лояльним до режиму сирійського президента Башара Асада, і двом групам іракських "маріонеток" КВІР в Сирії. Дійсно, коли регулярна армія Ісламської Республіки Іран спробувала слідувати моді і розмістити замовлення на 300 Т-90 в москві, КВІР смикнув за ниточки, щоб Хаменеї скасував це замовлення...
Члени підконтрольної КВІР "Ліва Фатеміюн" (укомплектована афганськими хазарами) біля одного з 24 Т-90, придбаних КВІР для розгортання в Сирії. Фотографія була зроблена в районі Алеппо в грудні 2016 року. Серед інших користувачів Т-90 – "Сили тигра" Асада і "Яструби пустелі": після того, як вони зазнали кількох поразок або були розформовані, КВІР забрав у них Т-90 і перепідпорядкував усе "своїм" Ассаїб Ахль аль-Хак (один із попередників "Катайб Хезболла", тобто іракської Хезболли; див. приклад нижче) і "Ліва Фатемійун". Звичайно, орди путінських гімнопіарщиків та інтернет-фанатів за кордоном, а також усі західні люди, які купилися на їхню (і Пентагону/ЦРУ) історію про "сирійських джихадистів", були більш ніж щасливі "повірити" і оголосити ці Т-90 "сирійськими"...
Т-90 угруповання "Ассаїб Аль-Хак", також десь в районі Алеппо, 2016 рік.
За іронією долі, однією з причин, чому КВІР купує зброю у росії, незважаючи на "заборону" Хаменеї, було бажання іншої впливової кліки в Тегерані: іранці хотіли перекинути кілька власних кораблів для розвідки нафти/газу в Каспійське море. Очевидно, що такі судна є занадто великими для транспортування суходолом. Тому вони звернулися до москви з проханням дозволити їм використовувати її систему річок і каналів (побудовану за сталінських часів). москва категорично відмовила. Ситуація загострилася настільки, що інколи, ще в 2014-2015 роках, групу іранських переговірників, які прямували до росії, просто заарештовували і кидали до в'язниці в Азербайджані, а потім більше року утримували як заручників...
І так тривало далі. Цікаво, що, незважаючи на всі російські шантажі та невдачі, КВІР продовжував прагнути до встановлення стратегічного союзу з росією. Саме так його лідери прийшли до ідеї запросити путіна до військового втручання в Сирію 2015 року (повну історію див. тут і тут). Саме тому в серпні 2016 року КВІР порушив Конституцію Ісламської Республіки Іран (див. десь параграфи 160+..., де йдеться про сувору заборону присутності іноземних військ на іранській землі) і запросив росіян розмістити свої бомбардувальники Су-34 і Ту-22 в Ірані. Ця історія стала відомою лише тоді, коли московські "тупоголові командири" почали публічно вихвалятися фотографіями своїх бомбардувальників Ту-22 на базі тактичної винищувальної авіації 3 (TFB.3) за межами Хамедану в Ірані, що спонукало членів Меджлісу (іранського парламенту) почати ставити неприємні запитання... Після цього росіяни були змушені зібрати речі і полетіти додому.
Квартет російських бомбардувальників Ту-22М-3 на полігоні TFB.3 біля Хамедана в Ірані на початку серпня 2016 року.
Зрештою, навіть КВІР втомився від цього. Дійсно, ситуація дійшла до того, що станом на 2016 рік російські війська, війська КВІР і союзників, а також асадівці вели кожна свою війну в Сирії; Іран отримав свої С-300 лише через роки; а КВІР звернувся до Китайської Народної Республіки за стратегічним партнерством, і саме це врешті-решт призвело не лише до появи цілої низки абсолютно нових, квазіаборигенних іранських систем ППО, але й до появи ударних БПЛА "Шахед" (цю історію я розповім іншим разом).
Далі буде…
