Так звані "шахтарські протести" навіть не варто докладно розбирати: хто, кому, за що тощо. Навчені досвідом двох майданів і безлічі проплачених акцій журналісти навіть найбільш заангажованих газет і каналів миттєво "врубилися": а протест, либонь, як модно зараз казати, фейковий. Про це красномовно свідчать виконані на професійному обладнанні транспаранти, прапорці. Учасники не особливо приховували: підробляють. В пресі лунали цифри, які вражали мізерністю: чи то 50, чи 70 гривень. Опоненти з "опоблоку" сказали б: влада довела людей, які погоджуються навіть на копійки. Ні, це не влада довела, це відсутність совісті. Серед учасників було доволі багато молоді – можливо, студенти. Їм важко, як усім. Хтось скаже: ну, подумаєш, заробили хлопці копійчину… Але ж вони заробили створенням картинки для путінської пропаганди - і це за ціну чотирьох літрів пива.
Фото: Reuters
До речі, те, що так звані (знову ж таки) "обвинувачення Гордієнка" - це не більше ніж зойки злодія, що його тільки-но спіймали на базарі з чужим гаманцем, ясно вже усім. Але "булькнуло" так, що круги досі гуляють по воді. І деякі, з дозволу сказати, народні депутати продовжують відпрацьовувати замовлення своїх підпільних босів. Знову як завжди нудне ток-шоу "Чорне дзеркало" на "Інтері" присвячує левову частку ефіру цьому фарсу і весь вечір на арені заслужений клоун України Каплін, якому асистували уламки колись гордої парламентської партії "Свобода"…
Сергій Каплін. Фото: 5.ua
До речі, про уламки. 2012 року вся країна переживала про долю мажоритарних виборів в київському Святошині, де аксакалу і гуру комунального дерибану Пилипишину виклик кинув молодий правник зі "Свободи" Юрій Левченко. Переможцем система призначила аксакала, а Левченко потрапив до парламенту тільки минулої осені, де розгублено озирнувся і помітив, що фракції нема, грошей нема, офіційна депутатська зарплата така, що в буфеті ридає Лещенко. Але, у повній відповідності до дамбаського гімну, "паренька приметили, руку дружбы подали, повели с собой" - і були це не "девушки пригожие" а представники системи, за повалення якої десятки побратимів Левченка заплатили на Майдані власним життям.
Юрій Левченко. Фото: svoboda.org.ua
І зараз народний депутат Левченко, у повній відповідності зі стратегічними планами Путіна, працює на розвалення парламентської коаліції, паплюження іміджу уряду і особисто прем’єра. При цьому у виконавському ражі він навіть не помічає, що іноді стає просто смішним. Почувши десь краєм вуха інформацію, що мешканці будинку, в якому живе прем’єр, багато заборгували за комуналку, він, не довго думаючи, волає в сесійному залі щось на кшталт "ганьба Яценюку, який за свій особняк на десятки тисяч компослуг не оплатив!". Причому чомусь здається, що Левченко чудово знає, як виглядає цей "особняк", його реальні розмірі (заступнику районного прокурора було б ніяково – "пацани" поважати перестали б). Але кричить. Нічого особистого. А скажи йому, що він допомагає Путіну, – кинеться на тебе з кулаками. Але ж допомагає! Як і багато інших депутатів.
Сергій Рудик. Фото: dzvin.org
До речі, про останніх. Є такий собі Сергій Рудик, колись заступник мера Черновецького – тобто, людина, що має "особливі заслуги" перед киянами. На останньому дні запитів до уряду він вирішив не ходити кругами, а запитати Яценюка в лоба: мовляв, коли вже ти підеш у відставку, бо страждають же люди! Про відповідь прем’єра знають всі телеглядачі, один цнотливий канал навіть образився за Рудика: що це за неподобство, прямо Азаров якийсь, той також казав опозиції "Дапашліви!" Депутатові Рудику хочеться зробити пару зауважень. Шановний пане депутате, люди страждають передусім від того, що всі представники попередньої влади в країні, в тому числі й ви, вважали себе за крутих пацанів, нову еліту, задля забезпечення ситого життя якої, власне, існують всі інші лохи, тобто біомаса, тобто "люди, які зараз страждають". Повірте, шановний депутат, те, що ви одягаєте вишиванку завширшки з Дніпро, аж ніяк не робить з Вас захисника згаданих лохів. Одягніть Ви бодай вишивані труси, сутність Ваша від цього не зміниться. Слова, що їх казав колись британець Джонсон: "Патріотизм – це останній прихисток негідника", залишаються актуальними й досі. Принаймні, у вашому випадку – вже точно.
Юлія Тимошенко. Фото: iPress.ua
Першим же прихистком українського негідника був і залишається популізм. До речі про популістів. Незламна пані Тимошенко знову отримала карт-бланш на проросійських каналах з полум’яними спічами на захист "біомаси" - тобто, вибачте, "людей, що страждають" із закликами знизити тарифи. Ця пані хоча б в силу власного досвіду не може не розуміти: не можна на вільному ринку примусити когось продавати власний товар вдвічі дешевше за конкурентів, принаймні, квитки на порнуху в її відеосалони в Дніпропетровську на початку 90-х такими не були. А значить знову ж таки: хочу повернутися до влади, знову панувати і не гребую жодними пропозиціями і засобами. Навіть від Володі.
Деякі члени коаліції ображаються: за будь-яке слово критики на нас вішають ярлик агентів Путіна! Вибачте, критика обов’язково повинна бути! Але для цього існує Рада коаліції, погоджувальна рада, безліч інших механізмів для досягнення консенсусу. Але серед цих механізмів студії каналу "Інтер" нема. Там хазяйнують вороги. Крапка.
