При нагоді Аравія зможе знищити економіку свого головного конкурента – Ірану.
"Це більше ніж теорія змови. Саудівці і американці це вже колись зробили. Збільшували пропозицію нафти і занижували її ціну, щоб зашкодити Росії; знижували також ціну до $10 за барель, щоб заблокувати видобуток сировини у Північному морі. "Угода між Вашингтоном і Ер-Ріядом є дуже ймовірною, оскільки служить інтересам обоз сторін", - каже експерт ринку нафти Філіпс Прінгерс.
"Саудівці можуть дуже довго вести політику заниження цін нафти, збільшуючи разом з тим видобуток навіть у п'ять разів. Таким чином їхній сукупний дохід залишається більш-менш таким самим. У довгостроковій перспективі ці інвестиції їм оплатяться. Ер-Ріяд не постраждає також від утримання впродовж певного часу низьких цін на сировину завдяки колосальним валютним резервам та низьким витратам на видобуток", - додав Прінгерс.
Про змову, яка має на меті зниження ціни на нафту для політичних цілей США і Саудівської Аравії говорить віддавна близький союзник Росії Венесуела.
ЧИТАЙТЕ: Америка готує Росії "контрольний" газовий постріл
Московська "Правда" ще у квітні написала, що Барак Обама "хоче з допомогою Саудівської Аравії знищити російську економіку".
"Така спільна акція має свій прецедент, який викликав крах Радянського Союзу. У 1985 році Королівство збільшило продукцію з 2 млн до 10 млн барелів щодня, знижуючи ціну з $32 до $10", - нагадала "Правда".
Це змусило СРСР до відчайдушних дій – періодичного розпродажу нафти по $6 за барель.
Фрідман наводить слова колишнього прем’єра Росії Єгора Гайдара, який в 2006 році сказав, що крива падіння Радянського Союзу почалася "13 вересня 1985 р. Того дня шейх Ахмед Закі Ямані, саудівський міністр нафти оголосив зміну політики у справі цін нафти. Впродовж шести місяців видобуток збільшився чотирикратно. Радянський Союз втрачав близько $20 млрд щороку, а без цих грошей країна просто не могла вижити".
Співвласник російської нафтової фірми Lukoil Леонід Федун заявив у жовтні, що президент Барак Обама відразу після анексії Криму здійснив візит до короля Саудівської Аравії, щоб схилити його до зниження цін на нафту.
"У такі нафтовій війні Росія не могла і досі не може нічого зробити. Не має технічних можливостей обмеження добування ані збільшення резервів сировини. Єдине, що могло б стримати Саудівську Аравію - це конфлікт в самому Королівстві, напад на низку або ключові нафтові вишки", - каже Прінгерс.
Reuters цитує аналітика ринку нафти з фірми RusEnergy Михайла Крутіхіна, який каже ще конкретніше: "Росія не може вплинути на ціни нафти. Найбільше, що вона може – це організувати революцію у якійсь державі, яка видобуває нафту".
Саудівська Аравія оголосила тим часом, що може утримувати ціни сировини на рівні $70-80 за барель протягом року або довше. Прінгерс оцінює, що нафтова війна може тривати декілька років.
Reuters звертає увагу, що перед наступним самітом OPEC 27 листопада, на якому прийматимуть рішення, що стосуються рівня видобування нафти, теорії змов стають ще більш популярними.
США вже прогнозують падіння ціни нафти до $50 за барель.
Що більше, саудівський міністр нафти, шейх Алі аль Наімі і міністр закордонних справ, шейх Сауд ібн Файсал заперечуватимуть, що зниженням цін на нафту вони хочуть досягти певних політичних цілей, то більше будуть неправдоподібними.
Фрідман аргументує:
"Подумайте про це: чотири країни, що видобувають нафту - Лівія, Ірак, Нігерія і Сирія – занурились у конфлікти. 10 років тому це спричинило б дуже високе підвищення цін на нафти. Сьогодні є зовсім навпаки – ціни падають".
Послідовна політика поставок і ціни нафти Саудівської Аравії легшою з огляду на те, що нафтодобувний концерн Aramco є у державній власності.
"Від низьких цін на нафту постраждають американські нафтові концерни, але це приватні компанії і це питання не хвилює американську адміністрацію", - стверджу Прінгерс.
Очевидно, Саудівська Аравія добивається також збереження своєї участі в ринку і боротьба за допомогою нафти з Росією і Іраном має для неї очевидний бізнесовий сенс. Має також та боротьба й політичний сенс: по-перше, Москва і Тегеран підтримують режим в Сирії, який Ер-Ріяд вважає головним своїм ворогом; по-друге, подейкують, що американці, щоб поставити на коліна Росію в обмін на можливість залити ринок нафтою, дали гарантії безпеки для Саудівської Аравії.
На думку Фрідмана, тепер, так як і в роки холодної війни, "спад цін нафти служить стратегічним справам США і Саудівської Аравії".
В оцінці "The Economist", Росія може через якийсь час пережити нафтову війну. "Коли ціна нафти падає, падає також рубль, що спричиняє те, що отримані доходи з експорту, які розраховуються в рублях, зостаються більш-менш на тому ж рівні. Але ослаблена валюта сприяє зростанню інфляції і спричиняється до того, що обслуговування зарубіжних боргів стає щораз дорожчим. Економіка Росії сповільнилась і їй загрожує рецесія".
Кремль потребує вищих цін нафти, щоб зрівноважити фінанси. На 2015 рік у бюджеті записано ціну $100 за барель. Тепер аналітики ринку оцінюють, щоб зрівноважити бюджет, Москва потребувала б нафти по $115 за барель.
"В ситуації надлишкової пропозиції нафти розвинені економіки зменшують її споживання, шукаючи альтернативних джерел енергії, впроваджують енергоощадні технології, (які можуть бути початком однаково значущих змін (у енергетиці) як сланцевий газ, - пише Фрідман і додає: Найбільш важливий висновок: ця тенденція не є сприятливою для нафтових диктаторів".
За матерілами Wyborcza.pl
