"Напередодні саміту росія-Африка у Санкт-Петербурзі 27 липня путін опублікував на сайті кремля статтю, в якій пояснив, чому він відмовився від "зернової угоди". Він написав, що "так звана" угода збагатила лише західний бізнес, а обіцянки звільнити російський експорт від санкцій були порушені. Практично кожне слово в статті путіна є неправдою", – пише The Economist.
Видання наводить аргументи, чому путін бреше. Зокрема, російський експорт продовольства та добрив, якого уникає західний бізнес, не перебуває під санкціями, як стверджує путін. Тоді як Чорноморська зернова ініціатива дозволила Україні експортувати понад 32 млн тонн зернових культур і від цього виграли всі країни-імпортери. Це допомогло знизити ціни на світовому ринку, які миттєво зросли після того, як росія відмовилася від угоди і почала знищувати українські зернові запаси та порти.
Справжньою причиною відмови путіна від угоди The Economist вважає прагнення подальшого руйнування перспектив української економіки. Відтоді, як вторгнення зайшло в глухий кут, стратегія росії полягала в тому, щоб переконати Захід, що Україна не може виграти тривалу війну, і що російським ворогам краще зменшити свої втрати. Однак після заколоту найманців "Вагнера" у червні та скорочень у регулярній армії рф стало зрозуміло, що час працює і проти путіна. Відмова від "зернової угоди" – це його спроба завдати удару у відповідь. Тому, наголошує видання, путін повинен зазнати невдачі.
Редактори британського видання зауважують, що якщо Україна не зможе експортувати зерно, її економіка постраждає. У 2021 році продовольство становило приблизно 40% від загального обсягу експорту в 68 мільярдів доларів. Фермери все ще можуть відправляти обмежену кількість зерна залізницею та суднами через Дунай у румунські води, хоча обидва шляхи є значно дорожчими. Втім, як зазначає The Economist, путін почав атакувати і ці альтернативні експортні маршрути. Якщо українські фермери не зможуть заробити достатньо за свій врожай, вони, відповідно, не зможуть засіяти свої поля, що призведе до відсутності наступного врожаю.
The Economist наголошує, що удар по українській економіці наноситься на тлі повільного контрнаступу. путін дає зрозуміти, що він готовий завдати будь-якого болю, аби продовжувати війну – чи то Україні, чи то світу, чи то власному народу. Цей заклик знаходить аудиторію на глобальному Півдні. Деякі країни симпатизують росії, інші страждають від війни і обурюються, що Захід відкладає її нібито неминуче розв'язання.
Британське видання радить Заходу викрити брехню росії і переконати світ, що примус України до невигідного і нерівноправного припинення вогню не принесе тривалого миру. Ба більше, відсутність рішучості Заходу, яку він продемонстрував, стала б для путіна запрошенням до нового нападу після того, як збереться з новими силами та переозброїться. Тим часом він, безсумнівно, продовжуватиме намагатися завдати шкоди українській економіці підривом її експорту.
Втім, The Economist пропонує якесь нереальне вирішення проблеми: замість того, щоб надати Україні необхідні далекобійні засоби, аби потопити російський флот чи організувати конвої НАТО в Чорному морі для забезпечення вільного судноплавства, видання вважає достатнім "натиснути на росію, щоб вона відновила "зернову угоду". Редакція чомусь вірить, що африканські лідери, які не зацікавлені в зростанні цін на зерно чи турецький президент Ердоган можуть натиснути на путіна, щоб він погодився відновити дію угоди.
І лише після цього The Economist радить західним прихильникам України дати зрозуміти кремлю, що якщо дипломатія не спрацює, вони застосують силу, щоб прорвати незаконну блокаду міжнародних вод. Озброєння України ракетами дальнього радіусу дії було б першим кроком, а забезпечення страхування конвоїв – другим. Крайнім заходом було б надання кораблям військового супроводу. Якщо Туреччина скористається своїм правом відмовити військовим кораблям у доступі до Чорного моря через Босфор, деякі країни-члени НАТО могли б забезпечити прикриття з повітря. "Вийшовши з Чорноморської зернової ініціативи, путін може вважати, що він продемонстрував, що має перевагу. Але все, що він показав – це те, що у нього закінчуються варіанти", – завершує публікацію видання.
Джерело: The Economist
