Про напругу на найвищих щаблях влади в Україні після чуток про можливе звільнення Валерія Залужного пише британський тижневик The Economist. Видання вважає, що звільнення однієї з найпопулярніших особистостей в Україні було б дуже суперечливим і стало б поворотним моментом у конфлікті України з росією. Поки що Зеленський не оголосив про заміну генерала. Але це не означає, що Залужному нічого не загрожує. Можливо, ще не визначено, хто замінить його на посаді.
The Economist зазначає, що звільнення генерала обговорювалося не вперше, але останній раз випадок був найбільш переконливим. Видання відтворює ланцюжок подій того дня: драматичний день почався з витоку інформації від народних депутатів. Пізніше джерела в Генеральному штабі та близькі до генерала Залужного підтвердили, що готуються кадрові перестановки. The Economist зміг підтвердити, що відбулася зустріч, на якій президент повідомив генералу, що вирішив його звільнити. Залужному запропонували іншу посаду: секретаря Ради національної безпеки і оборони, але він відмовився.
Британське видання зауважує, що після того, як новина просочилася в українські ЗМІ, Міністерство оборони і ОП заперечували факт звільнення генерала, що формально відповідало дійсності. Втім, наголошує The Economist, дисфункціональні відносини між президентом і генералом, а також підозри в президентському офісі, що генерал Залужний має політичні амбіції, нікуди не поділися. Як зазначає видання, суперечки між політичним керівництвом України та її військовим командуванням викликають занепокоєння у головних союзників України.
The Economist серед претендентів на місце Залужного називає 58-річного Олександра Сирського та 38-річного Кирила Буданова. Обидва вважаються близькими до президентської команди. Генерал Сирський, один із найдосвідченіших офіцерів армії, був оперативним мозком двох найвизначніших перемог України над росією 2022 року: навколо Києва та на Харківщині. Але жорсткий підхід до ведення бойових дій зробив його непопулярним серед військових. Торік він пожертвував загартованими в боях командирами під час, можливо, безглуздої оборони невеликого міста Бахмут.
"Генерал Буданов – загадковий і амбітний керівник української військової розвідки, застосовує набагато більш нетрадиційний і неперевірений підхід до командування. Він ніколи раніше не керував звичайними збройними силами, або організацією, подібною до української армії, яка зараз налічує близько 1 мільйона осіб. Дехто припускає, що він відмовився від цієї посади в останню хвилину. Близький товариш по службі наполягає на тому, що генерал Буданов не претендував на посаду генерала Залужного, але він також не мав права відмовлятися від військової посади", – пише видання.
Як зауважує The Economist, ці чутки з'явилися у критичний момент, коли після провального літнього наступу Україна зіштовхується з невизначеністю щодо рівня іноземної підтримки, на яку може розраховувати. Видання зазначає, що боротьба за майбутнє генерала Залужного навряд чи зробить відновлення фінансування більш імовірним, оскільки командувача високо цінують на Заході.
Британський тижневик звертає увагу, що російські пропагандисти радісно виливають презирство на Україну і радіють можливому хаосу.
The Economist нагадує, що оборона Києва та північного сходу України на початку війни зробила генерала Залужного культовою фігурою. Опитування неодноразово показували його більшу популярність, аніж президента, що створило напругу між ними двома. Зокрема, підтримка генералом благодійного фонду, створеного на його ім'я у квітні 2022 року, була сприйнята деким як надто політична. Генерал Залужний стверджував, що не має політичних амбіцій, але після скандалу звільнив кількох радників.
"Популярність Залужного тривожить не тільки Зеленського, але й опозиційних політиків, які почали висловлювати підтримку Залужному наперекір Зеленському. Зокрема, згадується, що експрезидент України Петро Порошенко відразу ж скористався цим безладом і прокоментував, що звільнення Залужного, якщо це підтвердиться, вдарить в саме серце національної єдності", – констатує видання.
Джерело британського тижневика в українській розвідці прогнозує, що спроби використати генерала Залужного триватимуть доти, доки Україна залишається демократичною державою. "Ми прокидаємося вранці і хочемо їсти, – каже це джерело. – Інші люди прокидаються вранці і можуть думати лише про те, як стати президентом".
The Economist не вбачає нічого дивного у тому, що цивільні лідери змінюють командирів, навіть найвищого рангу. Іноді це відбувається через непокору, як у випадку з рішенням Гаррі Трумена відсторонити Дугласа Макартура від командування під час Корейської війни після того, як генерал публічно підірвав американську політику і не підкорився наказам президента. 2010 року Барак Обама звільнив головнокомандувача в Афганістані Стенлі Маккрістала після того, як він і його підлеглі зробили зневажливі зауваження на адресу президента у статті журналу Rolling Stone.
В інших випадках генералів звільняють за погану роботу. Авраам Лінкольн звільнив Джорджа Макклеллана під час громадянської війни в США за військові прорахунки. Сер Джон Френч був звільнений з посади голови Британських експедиційних сил у 1915 році після того, як не зміг пристосуватися до траншейної війни. Обама звільнив генерала Девіда Маккірнана з посади в Афганістані лише через 11 місяців на підставі того, що йому не вистачало сміливих інстинктів, необхідних для того, щоб переломити хід війни.
Як зауважує The Economist, військова історія також рясніє випадками, коли командирів звільняли з менш шляхетних причин. Генерали часто є героїчними і відважними постатями, які затьмарюють своїх політичних господарів або успіхами на полі бою, або саморекламою, або і тим, і іншим, як у випадку з Аріелем Шароном, молодим ізраїльським офіцером і майбутнім прем'єр-міністром, який давав інтерв'ю іноземній пресі після своїх зухвалих подвигів у війні Судного дня.
Це породжує заздрість і обурення. У 1940-х роках генерал Макартур вважався ймовірним кандидатом на президентську номінацію від республіканців. Девід Петреус, наступник генерала Маккрістала, а згодом директор ЦРУ, викликав постійні чутки про політичні амбіції, що спонукало помічників Обами шукати гарантії того, що генерал не балотуватиметься проти президента у 2012 році.
Схожа динаміка, можливо, на думку The Economist, вплинула на рішення Зеленського щодо Залужного. Щоправда, у цьому випадку є розбіжності у військових питаннях і поглядах. Генерал публічно тиснув на Зеленського, щоб той розпочав широкомасштабну мобілізацію чоловіків; президент опирався цьому, знаючи, що це непопулярне рішення. Між президентським офісом і Генеральним штабом також точилися запеклі дебати щодо військової стратегії, включно з суперечкою навколо Бахмута. Але врешті-решт, ймовірно, саме постійно зростаючий політичний профіль генерала Залужного викликав занепокоєння Зеленського та його оточення.
Видання наголошує, що президент має право змінити командувача, якому він більше не довіряє: підпорядкування військових цивільному керівництву є наріжним каменем демократії. І якщо буде призначена заміна генералу Залужному, його наступник, безсумнівно, буде служити ефективно. Але, усунення людини, настільки популярної серед солдатів і громадськості, як генерал Залужний, несе в собі політичні та військові ризики.
"Невідомо, чим закінчиться ця історія. Але якщо Зеленський залишить свого головнокомандувача на посаді, він виглядатиме слабким. Якщо ж він звільнить його, то незграбний спосіб, у який це було зроблено, лише зашкодить довірі до керівництва. Як часто буває в цьому конфлікті, легких перемог не буває", – завершує статтю The Economist.
Джерело: The Economist
Що, якщо Зеленський звільнить Залужного? Швидка оцінка потенційних наслідків – Мік Раян
За останні 48 годин було багато розмов про те, що президент України Зеленський вирішив відсторонити генерала Залужного від виконання обов'язків головнокомандувача Збройних сил України.
Звичайно, це не нова історія. Напруженість у цих відносинах була очевидною вже деякий час. Під час мого першого візиту до України у 2023 році на початку минулого року мені повідомили, що Залужний не зміг дати інтерв'ю, оскільки йому було заборонено спілкуватися з пресою без дозволу президента.
Відсутність успіху в контрнаступі 2023 року та інтерв'ю генерала Залужного журналу The Economist наприкінці 2023-го спричинили певну напруженість у відносинах між президентом і головнокомандувачем. Крім того, приватне та публічне сприйняття президентських прагнень Залужного (і це лише припущення), схоже, призвело до цивільно-військової кризи в останні кілька днів.
Але якими можуть бути її наслідки?
Слід одразу зазначити, що і в мирний, і у воєнний час у цивільно-військових відносинах завжди присутня напруженість. Існує достатньо сучасних досліджень на цю тему, які демонструють робочу напругу між національними лідерами і вищим військовим командуванням країн. У зв'язку з цим варто звернути увагу на роботи таких авторів, як Ріса Брукс і Еліот Коен, які досліджували цю тему через призму різних країн.
Але, перш за все, слід пам'ятати одну річ. У демократичних країнах цивільно-військові відносини – це нерівний діалог. Цивільний лідер завжди має першість.
Якщо Залужного справді усунуть (офіційного підтвердження цьому поки що немає), напевно, буде багато експертної аналітики на цю тему. Це буде важливий приклад цивільно-військових відносин у воєнний час, який відточить наше розуміння напруженості у керівництві, розстановці пріоритетів, розробці та виконанні стратегії воєнного часу в сучасних умовах.
Вплив передових технологій змінює характер війни. Неминуче, що це також змінить характер сучасних цивільно-військових відносин.
Сім можливих наслідків звільнення харизматичного, інтелектуального та популярного Залужного. Головна зона небезпеки – сприйняття нестабільності влади
Я не маю наміру проводити тематичне дослідження сучасних цивільно-військових відносин. Натомість зосереджуюсь на швидкій оцінці ключових наслідків звільнення генерала Залужного президентом Зеленським. Я вважаю, що можливі сім ключових наслідків.
Наслідок 1: Командування Збройних сил України. Генерал Залужний був харизматичним і популярним військовим лідером, який передбачив і підготувався за кілька тижнів до широкомасштабного російського вторгнення. Ця майже впевненість дозволила зберегти важливі елементи української армії, які були ключовими для перемоги над російським наступом на Київ. Залужний також є інтелектуальним лідером, який написав впливові статті про траєкторію війни та стратегію України.
Генерал Залужний глибоко дбає про життя своїх солдатів і не є відверто політичним генералом. Це не дуже поширене поєднання. Це те, що відрізняє Залужного від його колег. Таке поєднання професійної компетентності, делегування повноважень, інтелектуальної скромності і допитливості є життєво важливими рисами стратегічного лідерства, і їх буде важко замінити.
Наслідок 2: Послідовні зміни у військовому командуванні. Відставка Залужного припускає, що йому буде знайдена відповідна заміна. Існують припущення про щонайменше двох претендентів на цю посаду. Але кожне призначення на високому рівні супроводжується послідовними кадровими переміщеннями, які відбуваються далеко вниз по командній вертикалі.
Це буде дещо дезорганізуючим для Збройних сил України. Але такі переміщення і перебої – це те, для чого призначені військові організації. Вони створені для того, щоб втрачати людей і згодом закривати ці прогалини. Це стосується і вищого керівництва. Можна також зазначити, що будь-яка зміна головнокомандувача також змінить долю багатьох інших вищих військових керівників. Хтось підніметься, а хтось, хто раніше був на підйомі, застопориться.
Наслідок 3: Консультування президента. Ключова роль головнокомандувача Збройних сил України полягає у військовому консультуванні президента. Очевидно, що це зміниться, якщо буде призначено нового головнокомандувача. Враховуючи глибокий досвід Залужного у цій війні, а також його інші численні якості, описані вище, новому головнокомандувачу знадобиться час, щоб освоїтися на новій посаді. Цей час збільшиться, якщо в українському вищому командуванні відбудеться масова плинність кадрів.
Наслідок 4: Відносини зі союзниками і партнерами з безпеки. Хоча міністр оборони України є основним співрозмовником з іноземними державами з питань військової допомоги, запити на підтримку з боку союзників і партнерів ґрунтуються насамперед на пріоритетах, визначених генералом Залужним та його ключовими співробітниками. Головнокомандувач також підтримує тісні зв'язки з військовим керівництвом США і НАТО, які є чудовим резонатором для обох сторін відносин і є життєво важливими для реалізації військової допомоги, яку отримує український міністр оборони.
Ці тісні міжвійськові зв'язки необхідно буде відновити, якщо призначать нового українського головнокомандувача. Це займе певний час. Але розбудові нових відносин сприятиме величезна добра воля до України з боку військових інституцій НАТО.
Наслідок 5: Сприйняття нестабільності влади. Це справжня зона небезпеки для президента Зеленського та його уряду. Дехто, особливо в Конгресі США, може використати зміну головнокомандувача ЗСУ та будь-який публічний резонанс, що виникне після цього, як додатковий доказ того, чому вони не повинні підтримувати подальші пакети американської допомоги Україні.
Це було б стратегічно аморально. І як нещодавно заявив директор ЦРУ в статті для Foreign Affairs, ненадання цієї додаткової військової допомоги Україні може призвести до помилки "історичного масштабу". Щоб запобігти такому розвитку подій після можливої відставки Залужного, український уряд має напрацювати правильний наратив, дипломатію та інформаційну стратегію на випадок відсторонення головнокомандувача від посади.
Наслідок 6: російські інформаційні операції. російський президент, який останнім часом став більш помітним, поводиться так, ніби він на шляху до перемоги в Україні. Це цілеспрямована стратегія впливу на власну внутрішню аудиторію напередодні березневих виборів у рф, на членів Конгресу США та інших політиків по всьому світу, щоб переконати їх у тому, що перемога росії неминуча і що військова підтримка України є марною тратою часу.
Будь-яке усунення генерала Залужного зіграє на руку цьому російському стратегічному наративу. Хоча усунення головнокомандувача є прерогативою цивільного лідера в будь-якій демократичній державі, це все одно матиме політичні та стратегічні інформаційні наслідки. Їх потрібно передбачити і спланувати.
Наслідок 7. Майбутнє генерала Залужного. Останній вплив стосуватиметься найближчого та середньострокового майбутнього Залужного, якщо його звільнять з нинішньої посади. Нинішній головнокомандувач не просто зникне, якщо його справді звільнить президент Зеленський. Хоча повідомляється, що йому запропонували альтернативні призначення на посади у сфері національної безпеки, знайти правильне призначення для генерала Залужного буде складно.
Залужний має досвід, статус, зв'язки та лідерські якості, які буде важко поєднати з кадровими призначеннями. Однак я вважаю, що хоча Залужний не захоче йти, він, перш за все, є солдатом і слугою своєї країни. Він не захоче ускладнювати військові дії України, відтягуючи потенційне усунення його з посади президентом.
Я також не буду торкатися тут президентських амбіцій. Проєктування таких прагнень на Залужного без доказів є несправедливим по відношенню до нього.
Криза цивільно-військових відносин. Ситуація рухається до точки неповернення, і це стане трагедією для України
Насамкінець, цивільно-військові відносини між українським президентом і його головнокомандувачем зараз явно перебувають на межі розриву. Вони досягли або можуть незабаром досягти такого рівня, коли може статися лише одна з двох речей. По-перше, відбудеться суттєве примирення, і Залужний залишиться на своїй посаді (хоча спекуляції на цю тему, безсумнівно, триватимуть). Або, по-друге, хтось має піти. У демократичній державі цим "кимось" під час військово-цивільних криз завжди є вищий військовий керівник. Це важлива норма.
Незалежно від результату нинішньої кризи, українці та іноземні спостерігачі отримають важливі уроки щодо ведення цивільно-військових відносин під сильним тиском війни.
Наразі залишається багато невизначеності щодо того, що може статися в цій ситуації протягом наступних кількох годин і днів.
Як і багато інших, я є великим шанувальником генерала Залужного і його блискучого керівництва українськими військовими під час цієї війни. Він зробив чудову роботу, об'єднавши фізичні, моральні та інтелектуальні аспекти української боєздатності, щоб захистити свій народ і свою батьківщину від великого, жорстокого загарбника. Незалежно від того, що станеться в найближчі дні, він займе своє місце в пантеоні великих полководців історії.
Але, на жаль, якщо нинішні спекуляції навколо відносин між українським президентом і його головнокомандувачем триватимуть, ситуація може наблизитися до точки неповернення. Це було б трагедією для України та її військовослужбовців. Однак, такі кризи є також природою цивільно-військових відносин у демократичних країнах під час миру і війни.
Джерело: Futura Doctrina
