Сила, що береться з труб
Конрад Шуллер та Бен’ямін Трібе пишуть у Frankfurter Allgemeine Zeitung про трубопровідні плани "Газпрому", а також те, як Україна та інші країни Центрально-Східної Європи борються із залежністю від російського газу.
Шуллер та Трібе зауважують, що Україна має досі важливе символічне значення для Кремля, що використовує "Газпром" як інструмент впливу у зовнішній політиці. У відповідь на високі ціни російського газу, що стали наслідком газового контракту 2009 року, Україна почала скорочувати його імпорт, проте, й зараз залишається найбільшим для "Газпрому" ринком поза Росією. Журналісти також вважають, що "Газпрому" може бути цікава українська газотранспортну система, встановлення ним контролю над якою (разом зі вступом до Митного Союзу) є умовою зниження цін на газ для українських споживачів.
Фото: el-murid.livejournal.com
Натомість, ЄС пропонує Україні реформувати свій енергетичний сектор відповідно до європейських норм та правил (Європейського енергетичного співтовариства) й отримати дешеві кредити для модернізації своєї ГТС. Модернізовану ГТС можна було використовувати у майбутньому для експорту власного сланцевого газу або для заробітку на зберіганні газу у величезних українських газосховищах – газ європейських компаній могли б закачувати у них влітку, коли він дешевший, та викачувати взимку, коли він дорожчий. Втім, гроші на модернізацію стануть цілком доступними лише у разі проведенні необхідних реформ, зокрема поділу "Нафтогазу" на кілька незалежних компаній.
У Києві не бачать миттєвих вигод від запровадження "європейської моделі", зате знають, що в разі прийняття умов Путіна, газ може вже невдовзі подешевшати. Януковичу потрібне якомога швидше полегшення цінового тягаря: у 2015 році повинні відбутися президентські вибори, і йому треба перемагати своїх конкурентів, хоча й його рейтинг є нижчим від колишнього боксера Віталія Кличка
Поки що Україна намагається унезалежнити себе від російського газу завдяки реверсу, що став можливий завдяки тому, що європейським імпортерам доступні альтернативи російському дорогому газу, і деякі компанії продають законтрактований ними російський газ "Нафтогазу". Реверс працює на українсько-польському та українсько-угорському кордоні, проте, не на українсько-словацькому. "Нафтогаз" вважає, що у зриві домовленостей винна Братислава, і що "Газпром" має тісні відносини з оператором словацької частини трубопроводу. У Брюсселі, натомість, припускають, що це спрощення, і що Україні варто цілком прийняти "європейську модель".
У Києві не бачать миттєвих вигод від запровадження "європейської моделі", зате знають, що в разі прийняття умов Путіна, газ може вже невдовзі подешевшати. Віктору Януковичу, президенту України, потрібне якомога швидше полегшення цінового тягаря: у 2015 році повинні відбутися президентські вибори, і йому треба перемагати своїх конкурентів, хоча й його рейтинг є нижчим від колишнього боксера Віталія Кличка. Шуллер та Трібе припускають, що подарунки у вигляді низьких цін на газ під час виборчої кампанії Янукович може вважати так само важливими, як і незалежність у довгостроковій перспективі.
Віктор Янукович, Володимир Путін. Фото: kmu.gov.ua
Україна коливається ще з однієї причини: обіцяні Заходом інвестиції у газосховища, трубопроводи та видобуток сланцевого газу можуть відбутися лише якщо правила гри у країні стануть прозорими, і закінчиться субсидування цін на газ. Ці зміни можуть викликати значні втрати в Україні в різних сторін. У ЄС вже помітили це коливання: Київ обіцяв під час вступу до Європейського енергетичного співтовариства відкрити доступ до своєї ГТС іншим компаніям, але ця обіцянка не реалізована на практиці. У Брюсселі побоюються, що росіяни та українці зможуть домовитися між собою, і тоді ЄС програє у важливій грі за гроші та вплив.
Але поки що ЄС не програв. Європейці знають, що Януковичу потрібні гроші, але він не хотів би ставати васалом Путіна. Тому Європа й надалі пропонує привабливі кредити та інвестиції та очікує, що Україна перестане фліртувати з іншою стороною.
Перспектива Литви
Брюссельський тижневик European Voice звертає увагу на те, що Литва, головуючи у Раді ЄС, приділяє чимало уваги відносинам ЄС з його східними сусідами, зокрема, Україною.
Даля Ґрібаускайте. Фото: profi-forex.org
Кульмінація головування Литви настане наприкінці листопада, коли воно збере представників країн-членів та країн Східного партнерства у Вільнюсі. У Східному партнерстві є шість країн, але українське питання, очевидно, домінуватиме на саміті. Україна сподівається, що зможе переконати ЄС підписати угоду про асоціацію. Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус є твердим прибічником зближення України з ЄС. Він також вважає, що обом сторонам треба поспішати, поки не утворився вакуум, який може заповнити Росія. Іншими словами, він побоється, що створення Росією противаги до ЄС – Митного Союзу – могло б віддалити Україну та інших країн-сусідів від орбіти ЄС.
Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус є твердим прибічником зближення України з ЄС. Він також вважає, що обом сторонам треба поспішати, поки не утворився вакуум, який може заповнити Росія
Незалежний експерт Витіс Юрконіс з Інституту міжнародних відносин та політичних наук у Вільнюсі побоюється, що Литва бере на себе непосильне завдання: "Литва бере на себе завелике завдання і перенапружується... так неначе після її головування у Раді ЄС в України більше не буде майбутнього". У реальності, схоже, що литовські політики при владі посилюють тиск на Україну. Лінкявічус та Грибаускайте постійно повторюють та пояснюють, чого хочуть від Києва країни-члени ЄС та Європейська Комісія. Однією з поступок Києва має стати звільнення Тимошенко, інакше більшість країн не погодиться на підписання угоди. Непідписання угоди завдасть дуже серйозної шкоди відносинам ЄС та України – вважає Грибаускайте.
Коморовскі сперечається з Сікорським через Україну
Польський тижневик Wprost зауважив різницю в оцінках поступу, досягнутого Україною у виконанні умов, необхідних для підписання угоди про асоціацію, які роблять міністр закордонних справ Радослав Сікорскі та президент Броніслав Коморовскі.
Фото: KAMIL KRZACZYNSKI / newspix.pl
Коморовскі нещодавно заявив, що Україна досягла великого поступу у прийнятті правил, що є умовами підписання ЄС угоди про асоціацію. Радослав Сікорскі перед цим публічно висловив свою скептичну оцінку щодо шансів на підписання угоди, оскільки Україна ще не реформувала свого виборчого законодавства і прокуратуру. Останній, як пише Wprost, втручається не зовсім у свою справу, оскільки усі переговори з переконування Віктора Януковича у необхідності "створити шанс на інтеграцію України з ЄС" - це робота президента Коморовського.
Підлеглі Коморовського стверджують, що він взяв на себе безпрецедентне завдання – перетягнути Україну на Захід "лагідними переконуваннями, впертими зустрічами та розмовами з Януковичем".
Підлеглі Коморовського стверджують, що він взяв на себе безпрецедентне завдання – перетягнути Україну на Захід "лагідними переконуваннями, впертими зустрічами та розмовами з Януковичем". Коморовскі, мабуть, найбільшу кількість разів з усіх лідерів країн-членів ЄС зустрічався з Віктором Януковичем. "Якби не зусилля президента [Коморовського], то Україна вже давно б відмовилася від інтеграції з ЄС", - підсумовує один з його підлеглих. І справді, Коморовскі зустрічався з Януковичем навіть толі, коли решта західних лідерів бойкотувала його, відразу після ув’язнення Юлії Тимошенко. Поки що активність Коморовського принесла певні ефекти – зокрема, звільнення Юрія Луценка.
Відмінності у риториці Сікорського та Коморовського неназване джерело Wprost пояснює тим, що Сікорскі не має доброго контакту з Януковичем та не володією усією інформацією. Натомість, "президент [Коморовскі] має постійний контакт з Віктором Януковичем, і просто знає, що попри усі труднощі президент України щиро хоче досягти підписання угоди про асоціацію".
