"Якби Європа не дозволила росії продавати нафту й купувати запчастини для зброї, кремль зараз не диктував би умов", – пише Метью Саєд у колонці для The Times.
Колишній спортсмен зазначає, що приблизно раз на два тижні, починаючи з 2022 року, він заходить на сайт Sport Angels, який розповідає про українських спортсменів – чоловіків і жінок, хлопців і дівчат, які загинули від початку війни. Метью Саєд робить це для того, щоб хоч трохи побачити людські історії, що стоять за холодною статистикою, яку показують у новинах, і яка може притупити чутливість до масштабів страждань, що розгортаються на нашому континенті.
Наводячи приклади жахливих звірств росіян в Україні, він зауважує, що робить це заради певної моральної виразності на противагу тому, як світ намагається розшифрувати останній безладний твіт Дональда Трампа. Дехто сподівається, що його критика путіна може означати більш жорстку лінію щодо росії, але Білий дім вже дав зрозуміти, що Америка погодиться на угоду лише за умови привілейованого доступу до мінеральних багатств України й визнання (явно) суверенітету росії над Кримом і (неявно) над регіонами на сході, які вона незаконно окупувала.
"Але це не угода, чи не так?" – риторично запитує автор. Він звертає увагу, наскільки все далеко відійшло від здорового глузду з дня інавгурації. Наприклад, просте прохання до путіна прийняти такі поступки, як миротворці на місцях після розчленування України, вважається "позитивним", як висловився один дипломат. На думку Метью Саєда, це все одно дає зелене світло іншим тиранам для порушення кордонів, впевненим, що вони можуть робити це безкарно – навіть, можливо, за потурання провідної наддержави світу, якщо вони включать Америку Трампа в угоду.
Проте, вважає колумніст The Times, чи не найбільше має турбувати наратив, який продовжує лунати в Європі: що Україна опинилася на межі зради через Трампа й лише через нього. Мовляв, шкода, що Америка не обрала когось, хто поділяв би інстинкти Європи, щоб запропонувати їй тверду підтримку. "Це історія, яку розкручують від початку війни, історія, в якій лідери від Лондона до Парижа, від Берліна до Брюсселя говорять про "рішучість" і "солідарність", "єдність" і "самопожертву". Боюся, що це маячня і нісенітниця", – пише Метью Саєд.
На його думку, вину не можна покладати виключно на Трампа, враховуючи, що західне лицемірство переслідувало цей конфлікт з першого дня. Метью Саєд переконаний: якщо Європа була серйозно налаштована протистояти путіну, то чому вона ніколи не застосовувала належно санкції, які мали б "покалічити" російську економіку? Чому відмита російська нафта продається у величезних обсягах – одна з причин того, що росія мала одну з найбільш швидкозростаючих економік у 2024 році? Він нагадує, що у звіті Global Witness підраховано, що 35 мільйонів барелів російської нафти потрапили до ЄС у вигляді нафтопродуктів лише 2023 року. Також було виявлено, що один із кожних 20-ти рейсів у Великій Британії здійснюється на авіаційному паливі, виготовленому з російської нафти, що забезпечує путіну величезні доходи для купівлі смертоносного озброєння.
Автор ставить питання: "А звідки росія отримує цю зброю, окрім своїх союзників у Північній Кореї, Китаї та Ірані?" І відповідає: "Британський уряд не схильний оприлюднювати інформацію про те, що "високопріоритетні військові товари" і деталі для безпілотників гуртом продаються колишнім радянським сателітам для подальшого транспортування до москви, незважаючи на широко розрекламовану заборону на експорт. Інакше кажучи, зброя, що використовується для вбивства українських невинних людей, містить тисячі західних компонентів, як виявили слідчі, що вивчають російські боєприпаси на українській землі. Зокрема з Великої Британії, чиї компанії буквально заробляють на цій торгівлі, як задокументував економічний редактор Sky News Ед Конвей".
Цей контекст, на думку Метью Саєда, має вирішальне значення тоді, як Трампа роблять цапом-відбувайлом у всіх гріхах світу, виконуючи роль громовідводу для лідерів, які не бажають нести відповідальність за власну слабодухість. Разом із тим, зараз Велика Британія не збирається збільшувати оборонні витрати більше, ніж на одну п'яту від 1% ВВП (і то не раніше 2027 року), незважаючи на попередження військових експертів про те, що вона не здатна адекватно підтримувати союзників, не кажучи вже про те, щоб захистити себе самих. "Трамп є морально неприйнятним лідером, але хіба це його провина? Чи наша?" – запитує автор.
"Пізнай самого себе" – цей вислів був написаний на храмі Аполлона в давньогрецькому окрузі Дельфи, і, за словами публіциста, настав час Європі прислухатися до цього застереження. На його думку, британці та й європейці загалом ніколи не ставилися серйозно до України: ні з початку цієї тотальної війни, ні відтоді як дозволили путіну анексувати Крим у 2014 році. "Чи серйозно витрачати більше (набагато більше) на вуглеводні з росії, ніж надається в якості допомоги Україні? – запитує він. – Чи серйозно чинити опір наданню Україні достатньої кількості зброї для перемоги, як це робилося за Байдена, засліпленого страхом, що путіна це може "спровокувати", коли ризик ескалації набагато вищий, якщо цей задирака відчує слабкість?"
Експерт наводить просту статистику: "ВВП ЄС і Великої Британії разом узятих в 11 разів більший за російський, населення майже в чотири рази більше. На папері це найбільша невідповідність відтоді, як радянські танки увійшли до Фінляндії в 1939 році. Але проблема в тому, що, як казав Сенека, успіх у війні полягає не лише в тому, скільки ти маєш, але й у тому, скільки ти готовий віддати. Це ахіллесова п'ята західного світу, цивілізації, якою є чим захоплюватися, але яка виявилася нездатною узгодити свої можливості з, можливо, ще більш важливим імперативом: волею. Зверніть увагу на плач, який здійнявся, коли соціальний бюджет Великої Британії був урізаний заради цього мізерного збільшення оборонних видатків. Насправді це було навіть не скорочення масштабу пільг, а лише незначне зменшення їхнього нестримного зростання".
Звертаючись до політиків, колумніст The Times пише: "Ви можете турбуватися про підвищення оборонних витрат до 4 або 5 відсотків ВВП за рахунок пропорційного скорочення інших відомств, побоюючись розплати на наступних виборах, але ви принаймні матимете самоповагу. Переозброєння – це не розпалювання війни, а стримування і мир. Це найстаріший урок на землі, і сьогодні, коли Європа наближається до пожежі, він є найменш зрозумілим".
"Україна перебуває на передовій цивілізаційної битви проти росії та осі тиранів, в яку вона дедалі міцніше вплутується. З Трампом у Білому домі ми більше не можемо покладатися на Америку і повинні стояти на власних ногах. Британцям та європейцям це до снаги зробити. Справжнє питання в іншому: чи є на це воля?" – завершує колонку Метью Саєд.
Джерело: The Times
