Курська наступальна операція України спростувала наратив про те, що війна зайшла в глухий кут. За умови належної підтримки Захід може допомогти Україні здобути стратегічну перемогу.
путін став першим російським лідером з часів Другої світової війни, який спровокував вторгнення у власну країну і втратив суверенну територію. Якщо раніше путін порівнював себе з Пєтром і Єкатєріной II, то тепер він може стати схожим на останнього царя Ніколая II.
Курська наступальна операція України вже досягла кількох цілей:
- продемонструвала, що російські сили розтягнуті до максимуму своїх можливостей, не здатні одночасно нападати на Україну і захищати росію, а також не здатні до ескалації своїх військових зусиль;
- довела, що побоювання Заходу щодо російської ескалації є безпідставними: кремль не здатен до ескалації;
- змусила росію вивести частину сил з України для захисту всередині росії;
- зруйнувала наратив путіна про те, що агресивна війна росії є лише "спеціальною військовою операцією" без реальних витрат для рф (понад 200 000 російських цивільних осіб довелося евакуювати);
- продемонструвала, що мільярди доларів західної військової та фінансової допомоги використовуються з користю;
- дала вкрай необхідний моральний стимул українському народу;
- підірвала припущення, що майбутні мирні переговори стосуватимуться лише того, скільки території Україна віддасть росії (тепер йдеться про взаємне виведення військ).
Однак, незважаючи на ці тактичні досягнення, ми все ще далекі від припинення бойових дій, не кажучи вже про справедливий і тривалий мир. росія щодня бомбардує українські міста та цивільну інфраструктуру, атакує вздовж лінії фронту на сході України, окупувала значну частину української території (близько 20%) і наполягає на знищенні України як народу і як незалежної держави.
Американське обладнання та боєприпаси знову прибувають у достатній кількості, а західні F-16 тепер розширюють можливості України зі збору розвідданих та проєкції сили далеко за лінію фронту, змушуючи росію відступати.
Водночас США та інші союзники продовжують обмежувати свою військову допомогу Україні, а невійськова підтримка продовжує відставати. Якщо нові рішення не будуть прийняті пізніше цього року, західна військова допомога Україні наштовхнеться на ще одну стіну на початку 2025-го.
Те, що мало стати літом рішень самітів – усі вони стосувалися певних аспектів допомоги Україні у перемозі над російською агресією – натомість стало літом розчарувань.
- Конференція з відновлення України, що відбулася в Берліні (третя з часу повномасштабного вторгнення росії), попри змістовні нетворкінгові дискусії, не мала помітних результатів. Італія прийматиме наступну конференцію у 2025 році і має шанс досягти більшого.
- Саміт G7 в Італії створив фонд допомоги Україні у розмірі $50 млрд, який базується на доходах від заморожених російських активів, але не зміг конфіскувати $300 млрд основної суми боргу.
- На "мирному саміті" у Швейцарії було зареєстровано менше 90 країн, які підтримали декларацію про суверенітет і територіальну цілісність України, а такі країни, як Бразилія, Китай, Індія, Саудівська Аравія та Південна Африка, не приєдналися до неї.
- Вашингтонський саміт НАТО не зміг просунути графік надання Україні членства в Альянсі. Він також подвоїв існуючі зобов'язання з надання допомоги Україні, замість того, щоб створити новий спільний фонд для країни, як пропонував генеральний секретар Єнс Столтенберг.
- Лише саміт ЄС у червні 2024 року зробив великий крок уперед, розпочавши переговори про вступ з Україною, що є значним досягненням, навіть якщо для його реалізації знадобляться роки.
Наступний рік може і повинен бути кращим. Україна повною мірою використовує переваги далекобійної вогневої сили (переважно власної розробки), посиленої військово-повітряної сили і протиповітряної оборони, а також кращого керівництва, командування і контролю. Вона зміцнює свої позиції перед обличчям можливого значного політичного тиску у 2025 році, який може бути спрямований на укладення угоди з росією.
Захід також повинен працювати краще. Ось кілька пропозицій.
Італія повинна взяти на себе керівництво процесом Конференції з відновлення України і негайно розпочати кроки, спрямовані на забезпечення реальних результатів, коли конференція буде скликана влітку 2025 року. Зрештою, процвітаюча українська економіка, на відміну від економіки росії, що базується на видобутку та перебуває під санкціями, є найважливішою гарантією довгострокової перемоги України.
Що може зробити Італія? Найважливіше – модернізувати так звану "мультидонорську координаційну платформу", створивши постійний виконавчий орган, який ставитиме цілі, порядок денний і старанно реалізовуватиме їх протягом року. Залучення приватного сектору до економічного відновлення України також має відбуватися на значно вищому рівні та бути "підключеним".
За підтримки уряду Мелоні італійський приватний сектор (у сфері інфраструктури, фінансів, житлового будівництва тощо) міг би зайняти вигідну позицію. І ніхто не міг би краще очолити міжнародну організацію такого високого рівня та надихнути приватний сектор, ніж колишній прем'єр-міністр Маріо Драгі.
Новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте має продовжити справу, на якій зупинився Єнс Столтенберг, – підштовхнути Альянс до створення фонду військової допомоги Україні у розмірі $100 млрд, які сплачуватимуться країнами-членами відповідно до існуючих формул розподілу витрат, щоб згладити неминучі вибоїни на шляху американського та європейського фінансування, зумовлені нашими нормальними демократичними процесами.
Він також має розпочати консультації в Раді Україна-НАТО про те, як стаття 5 може бути застосована до України, і на цій основі запросити Україну до вступу в НАТО на саміті Альянсу, який відбудеться в Нідерландах у 2025 році.
Канада має використати своє головування у G7 для досягнення згоди щодо правової бази для арешту вже заморожених російських активів (те, що Канада вже зробила на національному рівні). Це унікальна і необхідна компенсація Україні за шкоду, заподіяну російською агресією та іншими військовими злочинами, і на неї не потрібно чекати до саміту G7 у Канаді 2025 року.
Мирний саміт у Швейцарії повинен твердо стояти на принципах поваги до суверенітету і територіальної цілісності України та неприйняття злочину агресії, що ґрунтуються на засадах ООН. Не слід вживати жодних дій, що виходять за рамки підтримки цих принципів.
ЄС має надати пріоритет у переговорах про вступ України до Євросоюзу розділам, що стосуються енергетики та верховенства права. Це два найбільш стратегічні виміри, які зв'яжуть Україну та Європу і закладуть основи для прямого залучення європейського та іншого бізнесу в Україну.
Україна продовжує грати в складних умовах дуже, дуже добре, в той час як застаріла російська система управління продовжує зводити нанівець всі інші переваги, які росія могла б мати з точки зору розміру, населення та ресурсів.
Захід повинен активізувати свою гру, як це зробила Україна. Ми повинні набагато більше турбуватися про наслідки перемоги росії через виснаження, ніж про ризики ескалації, які зараз відчуваємо.
Джерело: CEPA
