Коли поляки нарікають, що правила Євросоюзу ускладнюють користування фондами... Коли Німеччина нарікає, що мусить сплачувати борги країн Півдня...
Коли французи скаржаться, що їхнім робочим місцям загрожують сантехніки з Польщі… Коли іспанці нарікають, що Європейський Центральний Банк не хоче скуповувати без обмежень їхні облігації, оскільки Німеччина проти цього… Коли болгари нарікають на Брюссель, який надто жорстко карає їх за корупцію… Коли румуни скаржаться, що голландці не хочуть погодитися з прийняттям їх в Шенгенську зону… Коли британці нарікають, що брюссельська бюрократія поглинає занадто багато грошей і виробляє занадто багато директив і розпоряджень… Коли угорці нарікають, що Євросоюз забагато втручається у їх внутрішні конституційні суперечки… Коли чехи нарікають, що мусять в дорогий спосіб пристосовувати свою економіку до спільної кліматичної політики... Коли греки нарікають, що "диктат Брюсселю" змушує їх до заощаджень, на які вони не мають вже бажання...
Фото: Evgeniy Maloletka / inphotoua.livejournal.com
Є в Європі народ, який готовий маніфестувати на вулицях, стояти на морозі, вступати в сутички із озброєною до зубів жорстокою міліцією, протестувати проти влади, щоб можна було хоча б до цього Союзу наблизитися.
Для українців Угода про асоціацію – це не звичайний міжнародний договір про полегшення торгівлі та інвестиції. Для них це історичний вибір, рух, який віддаляє їх від багатовікової опіки Росії і наближає їх до Заходу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У ситуації з Україною все вирішила Росія, - Павел Коваль
Проблема в тому, що в Європі мало хто розуміє про що саме йдеться для українців. Дуже швидко ми призвичаїлися бачити в Євросоюзі в основному великий ринок (або, гарніше кажучи, спільний ринок), на якому кожен старається досягти максимальних економічних вигод.
Сьогодні всі крутять носами, бо вигоди не такі великі як колись, а кошти - болючий залишок по скоєних у минулому помилках - дуже болючі.
Ми самі є відносно задоволеними, бо у "кризовому" бюджеті на наступні сім років нам вдалося вибороти дуже великі гроші. Але і у нас не бракує рішучих противників Євросоюзу, які бачать у ньому або "євроколгосп", або "євросатану", що зазіхає на наш народ.
Українцям треба нагадати, що так не є. Що Євросоюз – це великий історичний успіх Європи, який забезпечив континентові період миру, співробітництва і зростання добробуту, якого ще не було в історії.
Двадцять років тому ми були там, де сьогодні є українці. І ми мріяли про вхід до Євросоюзу, який повинен був вирішити наше повернення до сім'ї вільних країн, європейських, демократичних, вільних ринків, а у довшій перспективі і заможних.
Так як тоді для нас дорога до Євросоюзу здавалася трудною і далекою, але єдино мислимою, так сьогодні може здаватися українцям, які прагнуть, щоб і їх країна увійшла до цієї сім'ї.
Економіка України сьогодні слабка, країна знищена корупцією і нездібністю влади, національна свідомість роздерта на лінії Схід-Захід. Але, якщо хтось дуже хоче цю ситуацію змінити і скерувати країну до Європи, треба зробити все, щоб йому допомогти.
Може навіть за рахунок якихось "польських мільярдів", хоч би частини цих грошей, які самі ми одержуємо з Євросоюзу. І яких надміру, напевно, ми не маємо.
Вітольд М. Орловський головний економіст PwC в Польщі
Джерело: Rzeczpospolita
