Павел Коваль розповідає в інтерв’ю Gazecie Wyborczej подробиці переговорів ЄС з Україною перед самітом у Вільнюсі. Інтерв'ю записав журналіст Міхал Колянко.
Міхал Колянко: Коли Ви дізналися, що надій немає, що угоду не підпишуть?
Павел Коваль: Два з половиною тижні тому я був з візитом у Києві разом з делегацією консерваторів. Тоді з’явилася риторика, що ЄС "не допомагає Україні", президент сказав, що ЄС "не надає моральної підтримки". Я подумав: вони замислюють щось нове, тому що політична підтримка була, і всі про це знають. Інша справа: підтримка на різних площинах. Я бачив по Януковичу, що він перебуває під величезним тиском.
Віктор Янукович. Фото: kyiv.comments.ua
В нас була зустріч у вузькому колі. Президент Янукович виглядав дуже змученим, в мене було враження, що хтось його дотискає. Я бачив у його очах, що є проблеми. Це було дуже дивно, тому що люди, що знають спосіб функціонування влади в Україні, стверджували, що якщо президент прийме рішення, то так воно і буде. Наприкінці літа в мене не було жодного сумніву, що він налаштований рішуче. Ми зробили помилку, бо думали, що все залежить від ключових держав ЄС. А нікому не прийшло до голови, що саме Янукович може змінити думку.
Щo було вирішальним?
Один з відомих українських політиків сказав мені у вівторок: "гроші та Росія". Проте, через мить додав: "Росія".
Скільки часу Ви спостерігаєте за цими переговорами?
Я був членом так званої Вільнюської групи. Протягом року цю групу – по одному депутату Європарламенту (ЄП) з кожної фракції – на кожному засіданні ЄП у Страсбурзі детально інформував комісар Штефан Фюле про те, як відбуваються переговори. Додам, що роль комісара Фюле – чеського політика та дипломата, що розуміє ЄС, але водночас і відчуває нюанси Сходу – у цьому цілому процесі недооцінюють. Я очолюю делегацію ЄП у Парламентському комітеті співробітництва Україна-ЄС і в мене є партнери з українського боку. Спочатку це був Борис Тарасюк, а пізніше Петро Порошенко та Сергій Тигіпко – це ще один елемент політичної обгортки процесу переговорів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лестница в небо
Але головні переговори відбувалися відповідно до права ЄС іншими каналами – через структури Європейської Комісії: Службу зовнішніх дій, комісара з розширення Фюле та комісара з торгівлі де Ґюхта. Це головний канал переговорів. Парламентський канал стосувався лише того, що належить до компетенції ЄП, тобто політичної обгортки переговорів.
Але у польських медіа найбільш видиму, центральну роль виконувала місія Квасьнєвського-Кокса.
Ця місія виникла з ініціативи соціалістів у ЄП, а особливо їхнього лідера Мартіна Шульца. Вона була винятковою в історії ЄП – єдиною, у якій парламент представляли не депутати, а відомі європейські політики. Її підтримувала канцелярія голови ЄП Шульца і вона займалася справою Тимошенко у широкому значенні цього слова.
Її метою було привести до якого-небудь компромісного виходу. Місія не вела переговорів щодо підписання угоди про асоціацію, вона мала на меті лише полегшення становища Тимошенко та заспокоєння її оточення, щоб її справа не була проблемою у момент підписання угоди. ЄС передбачав, що проблема з’явиться з європейського боку, а не українського.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Янукович сказав Європі "ні"
Але це не все. Окрім своєї формальної місії Квасьнєвскі через свої візити налагоджував весь процес, його робота полягала теж трішки у виконуванні ролі громовідводу у ситуаціях, коли уряд Януковича та Азарова знаходився у вогні критики. Він захищав їх від блискавок, і весь процес від пожежі. Він виконав багато роботи. Це була місія не у мелоні [парадному капелюсі], а у куртці та светрі по дорозі з Києва до Харкова. У відносинах з української владою Квасьнєвскі був більше дипломатом, ніж політиком: Кокс та Квасьнєвскі майже не давали інтерв’ю та проводили багатогодинні розмови з політикою Партії Регіонів.
Олександр Кваснєвський, Пет Кокс. Фото: AFP
У певний момент переговорів Ви заявили на Твіттері, що місія Квасьнєвського-Кокса буде продовжена до "останніх секунд". Це твердження було першим серйозним сигналом, що підписання угоди про асоціацію під питанням...
Це було у кабінеті засідань президії ЄП. Там були люди, заангажовані з боку ЄС в українське питання, голови політичних груп Європейського Парламенту. Я зрозумів дві речі.
По-перше, що справу Юлії Тимошенко може використати як пояснення для непідписання угоди будь-яка зі сторін. Я весь час усвідомлював, що у ЄС є особи скептично налаштовані щодо України, що з боку ЄС хтось може заблокувати підписання, пославшись на справу Тимошенко. А тоді зрозумів, що і президент Янукович може скористатися з твердої позиції ЄС, не запропонувати жодного рішення та перервати весь процес. А по-друге, я був майже упевнений, що це не справа Тимошенко буде вирішальною, що гра ведеться на іншій площині.
На якій?
Нова гра почалася всерйоз вже в середині літа. Це була блокада для українських товарів на російському ринку. І тоді я пропонував підписати угоду негайно, не чекаючи на саміт у Вільнюсі. Зробити це навіть на рівні послів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перемогу" Путіна в битві за Україну оплатять росіяни
Проте, як виявилося, риторика ЄП та інших європейських інституцій була сильно антиросійською, але вона не була підсилена жодними діями. Така інфляція антиросійських філіпік сильно знекровила ЄС. Багатьом політикам у ЄС – в мене було таке враження – здавалося, що якщо вони лише покричать, то Кремль задрижить. А треба почати з економічної допомоги для наших партнерів: відкрити ринок для українських та молдовських товарів, які не пускає до себе Москва. Мою заяву вважали доволі фантастичною, тому що бюрократи у ЄС переконані у значенні затверджених дат. З точки зору процедури підписання було можливе, і це, як видно, був останній момент.
Чому?
Тому що найбагатші українці, що мають вплив на уряд, не зазнали ще великих втрат від неформальної блокади Кремля. Один момент вони були обурені на Москву, а суспільство підтримувало "олігархів", що страждали від російських митників, що в Україні є рідкістю. Настав момент внутрішньої інтеграції у Києві.
Що змінилося потім?
Почалася гра на двох площинах. Для декого у ЄС почало доходити, що починаються проблеми. Відбулися три зустрічі президента Януковича з президентом Путіним, усі поза територією України: Мінськ, Сочі та Ново-Оґарьово. Волочіння Януковича по всьому колишньому СРСР не виглядало добре. Було чітко видно, що Янукович перебуває у складному становищі на переговорах.
Про ці зустрічі мало теж відомо у медіа.
Вони були мало видимими, українська сторона майже про них не інформувала. Україна перебувала під дедалі більшим тиском. І тоді настає цікавий поворот подій. Юлія Тимошенко побоюється, що її справою можуть скористатися як приводом до непідписування угоди. І вона розширює для політиків з ЄС можливості для переговорів у нечуваний спосіб: "Робіть що хочете, але підписуйте. Я можу бути у в’язниці". Відразу після заяв Тимошенко повинен був змінити свою тактику ЄС. Своєю чергою, заява колишнього прем’єр-міністра звужувала поле для маневру президента Януковича.
Який тиск чинив у цей час Кремль?
Він почався вже під час відзначення 1025-ї річниці хрещення Київської Русі. Тоді Путін приїхав в Україну та дуже зухвало поставився до Януковича. Це було точкове бомбардування у багатьох місцях одночасно. Дії Кремля виглядали так: вплив через Кирила – в Україні сильним є православ’я Московського патріархату. Це була єдина Церква в Україні, що не була представлена на найвищому рівні під час зустрічі українських релігійних лідерів у Брюсселі восени цього року. Почалося розкручування тези, що "ЄС – це моральний занепад, геї" і так далі – нарратив, скерований до консервативних православних кіл.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна капітулює, але українці не здаються
Друга річ – енергетика, тобто ціна на газ. Третя: економіка, тиск на уряд та індивідуально на виробників, що продають товари у Росії. Четверта: інформаційна кампанія, спрямована проти ЄС у російських медіа. З’явився ролик, що в ЄС кожен знайде добру роботу, але якщо лише добре вивчить англійську. І звісно ж – політичний тиск.
Який?
Сильний тиск на окремих осіб, начебто навіть з погрозами. Україна полюбляє політичні плітки, тому важко перевірити цю інформацію, але Київ жив розповідями про погрози на адресу олігархів чи політиків. Ці плітки передають атмосферу, але решта – це факти. Почався тиск на кожного з виробників окремо. Українські компанії щодня втрачали дозволи на експорт до Росії. Це була загроза для олігархів, що були загалом налаштовані проєвропейськи. Тоді треба було діяти.
Тобто Ви були прибічником методу доконаних фактів.
Так. Тому що якщо хтось втратив дві партії з автомобілями або не продав 100 вагонів, то це ще не проблема. Але коли його втрати обраховуються мільярдами, то це справді проблема. Росія провела килимове бомбардування: культура, енергетика, експорт, з таргетуванням конкретних осіб.
Яку роль у цій грі відігравали американці?
Американці, мабуть, теж не відчули зміни ситуації та наполягали на підписанні угоди про асоціацію лише з огляду на безпеку своїх економічних інтересів, особливо тих, що стосуються сланцевого газу. Важливим у цьому всьому був візит Керрі до Польщі, що зробив дуже сильний сигнал, що розуміє подвійну гру Росії в Україні. Це був один з найважливіших сигналів під час цього візиту. Україну відвідала одна з його радників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перемога хулігана. Кого шантажує Янукович?
Для українців американський сланцевий газ та технологія його видобутку є важливими, якщо вони хочуть реалізувати свою мрію про ліквідацію залежності від Росії у майбутньому. Але для американців угода про асоціацію є гарантією збереження інвестицій в Україні, а якщо йдеться про сланцевий газ – то гарантією як експорту технологій, так і газу. Це елемент, який українці могли не зрозуміти у цій грі.
Чи в останній момент могло відбутися підписання угоди про асоціацію, вже у Вільнюсі?
Українська опозиція поїхала до Вільнюса з месиджем від Тимошенко: "підписувати". Я знаю з кількох джерел, що Баррозу та ван Ромпей були під враженням їхньої декларації. Одночасно тривали залаштункові економічні консультації з ключовими особами в українському уряді, що відповідають за економічну політику та фінанси, і з того, що я знаю, вони йшли добре. Неприйнятною була умова української сторони про тристоронні консультації : ЄС-Україна-Росія. Президент Янукович попри просто таки демонстративну готовність ЄС до підписання парафованої та узгодженої на переговорах з його ж урядом угоди – відмовився її підписати.
Фото: AFP
Чи ЄС міг докласти ще більше зусиль?
У певний момент забракло виразної участі Ангели Меркель, після серпня був ще час на залаштункові переговори, після продовження місії Квасьнєвського "до останньої секунди" треба було також про політичні переговори інформувати громадську думку в Україні, тому що складалося враження, що Україна залишилася на самоті. Але, наприклад, комісар Фюле чудово впорався, добре працював також посол ЄС в Україні Томбіньскі.
В Україні європейське питання викликала величезні емоції. Твіти про матч Україна-Франція, які я писав ("шкода" після першого голу, здобутого Францією), читачі сприймали як політичні коментарі до переговорів, що тривали у той час. Після цього матчу [Україна програла 3:0] президент Олланд начебто підійшов до розчарованого українського посла та сказав: "Ми підтримаємо цю угоду". А це був власне той день, у який видавалося, що переговори Фюле з Януковичем зазнали поразки, і підписання вже не є актуальним – це випливало з витоків, що з’являлися у медіа. Проте, під час матчу Фюле зателефонував мені з інформацією, що є ще шанс, що двері не є закритими. Я написав твіт: "М’яч і далі у грі".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна і Росія. Шанс стати Європою
Це був вівторок, у п’ятницю Фюле мав вилетіти до України з місією останнього шансу. Останній візит Фюле так і не відбувся: після рішучої заяви Азарова, що Україна призупиняє підготовку до підписання угоди, він скасував свій візит.
Що тепер найважливіше, коли йдеться про майбутнє України
Два елементи. По-перше, чи ЄС стане твердішим та почне докладати зусиль для досягнення власних політичних цілей, чи буде як пихата школярка зі школи-пансіону ображатися, що не весь світ її любить. Дехто каже: ЄС повинен грати, як Росія. Але це неможливо. Це так, як сказати лисові, щоб він грав як ведмідь. Але лис може перехитрити ведмедя. Треба зробити демонстрацію ефективності у випадку з Молдовою та Грузією – і ще перед виборами до ЄП. Показати, що візи можна скасувати, а угоди про асоціацію з цими країнами не лише будуть підписані, але й частково імплементовані. Ефективність у цих справах краще подіє на Україну, ніж порожні декларації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суперечка про звільнення Тимошенко: Холодна війна між Європою і Росією
Другий елемент – це молодь, молодий майдан. Треба їм надіслати сигнал, що ЄС їх бачить. Я пропоную створити Університет Східного Партнерства, щоб молода українська еліта здобувала освіту разом з молоддю з ЄС, щоб протягом кільканадцяти років створити сильну мережу зв’язків, а ще потрібен елітарний колегіум, що давав би післядипломну освіту, і розширені стипендійні програми. Але найважливіше ігнорувати нинішній сигнал про "стратегічну паузу" у відносинах з ЄС та зосередитися на молоді.
Переклад: iPress.ua
