Дехто каже, що січень має тенденцію бути "нескінченним". Напевно, через холод. Мушу визнати, що цього року навіть я схильний погодитися з цим враженням: це вже п'ятий тижневик Дона за цей місяць.
Що стосується ситуації в Україні: вона, м'яко кажучи, напружена. Так, з протиповітряною обороною Києва та Одеси переважно все гаразд, а от на схід від Дніпра – не дуже, про що свідчать "результати" російського ракетного наступу, який, між тим, націлений найперше на Харків, Дніпро та Запоріжжя, і спричинив чимало руйнувань і жертв. Херсон, Нікополь та Суми також страждають від постійних російських ракетних й артилерійських обстрілів: складається враження, що вже нікого не цікавить, як часто і по чому влучили...
Ситуація на місцях теж далека від "задовільної": росіяни тиснуть майже скрізь. Звичайно, в більшості місць вони все ще перевершують у тому, що зазнають втрат, нічого не отримуючи взамін, але деякі їхні зусилля є, м'яко кажучи, "неприємними", а результат боїв, про які йдеться, насправді не можна назвати "певним".
Особливо це стосується Авдіївки, де ніхто вже не наважується прогнозувати результат. По суті, позицію "Зеніт" росіяни потіснили з обох флангів. Вони відновили частину своїх позицій на підступах до Степового, а також досягли певних тактичних успіхів на південь і захід від Кам'янки. Ситуація в районі Первомайського і на південь від Авдіївки теж не є "райдужною". Перш за все, вони зберігають значну перевагу в кількості артилерійських боєприпасів, які можуть тут використовувати, і значну кількісну перевагу в особовому складі.
Західна Луганщина. На захід від Сватового українські воїни з нерухомого танка зняли башту за допомогою безпілотника (так, останні стають все більш потужними!)...
Минулого тижня Україна втратила Крохмальне в районі Куп'янська. За 2,5 км на північний захід від цього села росія завдала авіаударів...
Про нічний штурм російськими військами Синьківки (який відбили хлопці з 30-ї мехбригади) свідчить їхній тепловий слід. Вранці ті, хто вижив, збирають боєприпаси з тіл загиблих...
Авідіївка. Знову ж таки, із застереженням, що не всі атаки реєструються, здається, що існує величезна кількість атак українських безпілотників порівняно із зафіксованими атаками російських БПЛА. Українські безпілотники, як правило, націлені на техніку та особовий склад. російські БПЛА також роблять це, але Ендрю Перпетуа зауважив, що вони також витрачають багато дронів на деградацію і знищення українських оборонних позицій. Невідомо, скільки безпілотників рф використовує в такий спосіб, оскільки дуже мало таких дій фіксується та оприлюднюється.
Авдіївка сильно постраждала від авіаударів. Фактично, вперше з початку цієї битви авіаударів зазнали навіть українські позиції на південь від Кам'янки. В Авдіївці все ще залишаються цивільні особи, більшість з яких розташовані в південно-західній частині міста. Саме туди ж припадає більшість російських артилерійських та авіаударів.
На північному фланзі, біля Степового, відбулося кілька невеликих російських штурмів, які були зустрінуті українськими безпілотниками та вогнем з артилерії. Зафіксовано мало випадків обстрілів з боку України, ймовірно, через нестачу артилерійських боєприпасів та можливість відбивати ці атаки іншими засобами. росія не здобула жодних додаткових плацдармів, а українські танки на схід від залізничних колій обстріляли Красногорівку.
На південному фланзі росія не змогла просунутися вперед, але втратила 7 МТЛБ і 3 БМП за один день.
Найбільше просування за останній тиждень відбулося на південний схід від Авдіївки, де Україна утримує лінію фронту з 2014 року. Однією з причин, чому ця позиція утримується так довго, є те, що між трасою і лісом є щонайменше 2 кілометри рівного, відкритого простору, який тримають українські сили...
За 1500 метрів за цими лісами, вздовж дороги, що веде на південь Авдіївки, знаходиться ресторан "Царська охота". На довгі роки він перетворився на опорний пункт української оборони. Ось тут український репортер розповідає про свій візит на цю позицію у 2017 році...
Але кілька місяців тому, на південь від траси зі сходу на захід, росія почала копати тунель. Щоб приховати шум від риття і розчищення тунелю, використовувався артилерійський і мінометний вогонь, щоб вхід не був виявлений, і щоб приховати грунт, який вивозили з тунелю. А також, аби активність біля входу не була виявлена дронами і супутниковими знімками.
Трохи більше тижня тому 150 чоловіків вийшли з тунелю за рестораном і зайняли позицію. Щоб вибити їх звідти, довелося провести дуже запеклий бій. Звісно, росіяни поєднали цю атаку з сухопутним механізованим наступом і втратили по дорозі 5 танків, 3 БМП та МТЛБ...
Інші російські війська продовжили рух на північ і зайняли кілька будинків на півдні Авдіївки, поки їх не зустріла пара українських танків.
Потім зі сходу підійшли "Бредлі" та М113 і висадили піхоту, яка відвоювала ресторан і погрожувала відрізати росіян у цій невеликій частині Авдіївки...
Це вже третій тунель, який росіяни вирили і успішно використовують для просування по важкодоступній місцевості. Це росіянин виходить з іншого тунелю в листопаді. Цілком можливо, що будується ще більше тунелів, які залишаються непоміченими...
Боєць 47-ї бригади описує тактику, яку росія застосувала під Бахмутом: "невеликі групи з 2-3 росіян просуваються вперед з одними лопатами. Якщо вони протримаються пару днів і встигнуть окопатися, то потім приїжджають штурмові групи чисельністю близько 15 осіб, які просуваються вперед".
Тим часом в окупованому росією Донецьку командир російської групи безпілотників видав місце розташування їхнього тренувального полігону. Там були присутні 150 операторів безпілотників. Після атаки з HIMARS 24 з них загинули, 4 отримали поранення...
Херсонщина. Район Херсона є, мабуть, "найкращим" (або найгіршим) прикладом безперервної російської кампанії з блокування в цій війні за останні 12-14 місяців. По суті, російські ВКС бомбардують українські позиції та комунікації планерними бомбами "КАБ" (або МПК та УМПК) вже більше року. Звісно, українська ППО сповільнила, навіть "тимчасово перервала", ці зусилля, перевівши частину своїх зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) дальнього радіусу дії в штурмовий режим, і змусила їх поплатитися. Приблизно на місяць кількість російських авіаударів значно зменшилася.
Однак українські ВПС і ППО просто не мають достатньої кількості ЗРК великої дальності, щоб тримати їх поблизу лінії фронту протягом будь-якого тривалого періоду часу. Та й ВКС не дурні, й літаків для радіоелектронної розвідки їм теж не бракує. Отже, приблизно на місяць кількість російських авіаударів зменшилася: лише на стільки, щоб ВКС з'ясували, що ПСУ "повернулося до нормального стану". За останній тиждень було зафіксовано щонайменше 18 авіаударів: насправді, по району на північ від замінованої Новокаховської дамби було зафіксовано не менше 63, і по цьому ж району також було завдано багато артилерійських ударів і ударів з безпілотників.
Не дивно, що, враховуючи російську перевагу в повітрі, а також демонструючи, що трапляється, коли намагаєшся перетнути річку, а потім утримувати плацдарм посеред неї, українці продовжували втрачати катери. Відомо про щонайменше сім катерів, які були уражені за останній тиждень.
Імовірно, ЗСУ також завдають ударів у відповідь за кожної нагоди: на острові в гирлі річки російський катер вночі був знищений безпілотником...
Україна. У листопаді Україна вирішила побудувати серію бетонних бункерів, траншей та інженерних загороджень за 453 мільйони доларів. 965 км оборонних ліній розташовані у кілька шарів на відстані 50 км позаду бойових дій на заході Луганщини, Бахмута та Авдіївки. На північному кордоні України з росією та білоруссю бої майже не ведуться, але він також укріплюється...
За останні два місяці росія атакувала Україну 600 ракетами та 1000 безпілотниками. За одну ніч Харків зазнав трьох хвиль атак, і Київ був серед інших міст-мішеней. Щонайменше 18 людей загинули і 130 були поранені. Було випущено 44 ракети, 22 було збито, 20 з них – навколо Києва, який є найбільш захищеним містом в Україні. Більшість ракет були балістичними, а решта – крилатими.
Озброєння. Південнокорейські продажі озброєнь зросли з 7 млрд доларів США у 2021 році до 17 млрд доларів США у 2022-му та склали 14 млрд доларів США у 2023 році: від винищувачів до наземних транспортних засобів і систем протиповітряної оборони до таких країн, як Польща, Єгипет, Австралія і Малайзія. Велика Британія розглядає можливість придбання і самостійного виробництва самохідної гармати K9, яка замінить AS-90, що має бути знята з озброєння наприкінці десятиліття. Дальність стрільби K9 становить 40 км звичайними снарядами. Польський Krab базується на шасі K9, башті AS-90 і гарматі Rheinmetall. Польща купила 152 K9 і отримає їх усі до 2027 року...
Греція отримує винищувачі F-35. Тоді як Україна отримує системи протиповітряної оборони...
Артилерійське виробництво. До 70% втрат в Україні є наслідком артилерійських обстрілів. Для росії цей відсоток може бути вищим (хоча українські снайпери, оператори БПЛА та протитанкових рушниць схильні не погоджуватися з такими оцінками).
У розпал наступу Україна випускала 7 тисяч пострілів з артилерії на день. Якби вона стріляла таку кількість протягом цілого року, то витратила б 2,5 мільйона снарядів. Проте прагнула випускати 10 тисяч пострілів на день (3,6 мільйона пострілів на рік).
Очікується, що до весни цього року США вироблятимуть 57 тисяч снарядів на місяць, або 684 тисячі на рік. До 2025-го вони планують виробляти 1,2 мільйона снарядів на рік. До кінця поточного року Німеччина вироблятиме 600 тисяч снарядів на місяць. Nammo (Норвегія, Швеція, Фінляндія) вироблятиме 80 тисяч снарядів у 2025-му. Франція виробляє 100 тисяч набоїв на рік і не планує збільшувати цей показник (а за часів Верденської битви у 1916 році такої кількості набоїв вистачило б на кілька днів). Усе це, з округленням, дає 2 млн снарядів на рік до 2025 року. Це може забезпечити витрату 5 500 набоїв на день. Але 2025-го.
5 500 пострілів на день було б достатньо, але не оптимально для тривалих оборонних операцій. Україна з усіх сил намагалася провести наступальну операцію, використовуючи 7 тисяч пострілів на день, а потребувала 10 тисяч.
На випадковому відео, знятому сім місяців тому, ви бачите дуже мало вогню української артилерії. Але ось як виглядають 5500 пострілів на день...
Стандарт НАТО полягає в тому, щоб випустити кілька снарядів по цілі, щоб повністю її знищити. У наведеному вище прикладі по колоні з трьох автомобілів буде вести вогонь батарея з шести гармат, яка вестиме його лінійно, ймовірно, зробивши три залпи, або загалом 18 снарядів. НАТО практикує одночасне ураження кількома снарядами (Multiple Round Simultaneous Impact – MRSI) як спосіб ураження цілі за дуже короткий час. Шведська артилерійська система "Арчер" також була розроблена для ведення вогню з одночасним ураженням. Ось як виглядає окрема гармата, що здійснює МРЗВ:
Я показував це раніше і продовжую показувати, щоб підкреслити, наскільки мало боєприпасів має Україна. Низькі темпи стрільби, які ви бачите, не є стандартом НАТО, вони є наслідком зменшення обороноздатності, "мирних дивідендів" після розпаду Радянського Союзу.
Для того, щоб Україна відповідала стандартам НАТО, їй потрібно 50 тисяч пострілів на день, або 18 мільйонів пострілів на рік. Але Альянс може забезпечити лише 5 тисяч пострілів на день. До 2025 року НАТО не зможе підтримувати навіть власну теоретичну швидкість стрільби в умовах тривалої війни з майже рівним за силою супротивником. І все ж таки: через два роки після тотального вторгнення путіна західні законодавці і промисловість все ще "не зовсім впевнені", чи варто їм це робити, чи ні, саме тому темпи виробництва зростають агонізуючими темпами...
Південнокорейське законодавство не дозволяє відправляти обладнання в зони бойових дій, тому торік вони відправили 330 тисяч снарядів до США, які потім відправили 330 тисяч своїх снарядів в Україну. Вони поставили більше снарядів (опосередковано) Києву, ніж усі європейські країни. Цей гамбіт можна використовувати лише доти, доки всі снаряди на американських складах будуть південнокорейськими, інакше доведеться змінювати закон, або Південна Корея більше не зможе надсилати снаряди – або вони просто ігноруватимуть свій власний закон. Я не зміг знайти дані про темпи виробництва їхніх снарядів, але з огляду на постійну готовність до північнокорейської агресії і зростання продажів південнокорейських 155-мм СПГ K9 та іншого обладнання, вони, ймовірно, досить високі.
Передбачається, що НАТО повинно мати стандартизовані боєприпаси і зброю для оперативної сумісності, але існує 14 різних типів 155-мм снарядів. Нідерландський адмірал каже, що вартість виробництва снарядів зросла з 2000 євро до 8000 євро. Представник міністерства оборони Естонії сказав, що для "західної" країни виробництво одного снаряда коштує 5-6 тисяч доларів. Я читав урядові документи США, в яких йдеться про те, що їм це обходиться лише у 800 доларів за снаряд. Ще в липні Болгарія виробляла снаряди по $500 за штуку, хоча ця вартість не включала упаковку і доставку. Частина вартості – це ціна створення обладнання та ланцюгів постачання для збільшення виробництва. Після того, як початкові виробничі витрати будуть сплачені, ціна за снаряд має знизитися. Стандартизація також знизить витрати.
Якщо нічого не зміниться, Україні буде дуже важко перейти в наступ у 2025 році. 5500 снарядів на день недостатньо для проведення наступальної операції на виснаження. 10 тисяч снарядів на день – можливо. Південна Корея є однією з "диких карт" з точки зору її виробничих можливостей і готовності постачати Україні, відкрито чи ні.
Невідомо також, чи зможе Україна коли-небудь провести широкомасштабний скоординований наступ. Для цього все ще потрібно багато боєприпасів, можливо, мільйон снарядів лише для одного сектора за один місяць, але якщо сектор буде ізольований і подрібнений, і Україна зможе просуватися через нього, тоді вони зможуть вести маневрену війну, яка споживає набагато менше боєприпасів, ніж війна на виснаження. Я не бачив жодного прогресу в набутті Україною комбінованих озброєнь, але до потенційного наступу 2025 року залишилося більше року, а за рік багато чого може статися.
Навесні і влітку 2022 року росія випускала непідйомні 20-60 тисяч пострілів на день, спаливши 10 мільйонів зі свого запасу в 15 мільйонів снарядів за рік. 20 тисяч пострілів на день – це 7,3 мільйона снарядів на рік. З того часу росія знизила темпи стрільби до 10 тисяч пострілів на день.
За даними Естонії, у 2023 році вони виробили і відремонтували 3,5 мільйона снарядів. Відновлені снаряди вже були на складах, але їх потрібно було відремонтувати, перш ніж вони могли бути використані. росія випускає 3,6 мільйона снарядів на рік, і Естонія вважає, що вони збільшать виробництво до 4,5 мільйона снарядів на рік цьогоріч. У певний момент не буде більше снарядів для відновлення, і це призведе до зниження темпів виробництва.
2022 року росія отримала невідому кількість снарядів з білорусі, і жодних повідомлень про подальші поставки з цієї країни не надходило. Вони також отримали один мільйон снарядів з Північної Кореї. Ці снаряди низької якості. Деякі з них не спрацювали, деякі підірвали кілька гарматних стволів, але їх достатньо, щоб все ще бути досить ефективними для вбивства і поранення українців.
Невідомо, з якою швидкістю Північна Корея їх виробляє, скільки снарядів у неї на складах, і чи буде Китай коли-небудь допомагати Північній Кореї, яка може передати цю інформацію росії. Було одне окреме повідомлення про те, що Пекін постачає москві порох, багато забороненої електроніки потрапляє з інших країн через Китай до росії, і КНР продає безпілотники аматорської якості як росії, так і Україні. Крім того, не було жодних повідомлень про те, що Китай безпосередньо допомагає росії військовим обладнанням, а також не було жодних повідомлень про те, що використовує Північну Корею як посередника для транзиту.
Скоріш за все, росія зможе підтримувати рівень 10 тисяч пострілів на день і, можливо, зможе досягти 12 тисяч пострілів на день. Без жодних змін не схоже, що вона зможе витримати щось більше.
