Ще один чорний четвер в Україні
Ендрю Вілсон, старший аналітик Європейської ради зовнішніх відносин, у блозі на сайті цього аналітичного центру вважає події у Верховній Раді 16 січня спробою української влади покласти край протестам, що тривають вже майже два місця – "якщо не фізичною силою, яка підвела її у минулому, так новим законом, який забороняє більш-менш усе".
Аналітик називає процедуру, за якою був прийнятий закон "фарсом", з огляду на те, що "справжнього голосування не було". Нові норми, протягнуті владою, на його думку, мають на меті запровадити кримінальну відповідальність за все, що робила опозиція за останні два місяці. Він вважає, що влада вирішила ризикнути та поставити на те, що Майдан втратив свою енергію, а реакція світу буде слабшою, ніж у випадку брутальної зачистки, яка потрапить на телевізійні екрани.
Фото: ukrainian foto
Вілсон припускає, що прийняття нових норм буде "справжнім випробуванням для Заходу". У листопаді та грудні минулого року реакція ЄС та США, хоч і запізніла, але допомогла запобігти справжньому кровопролиттю. Невідомо, як вони зможуть відреагувати на останні події.
Менше свободи в Україні
Пьотр Косьціньскі, координатор програми "Східна та Південно-Східна Європа" у Польському інституті міжнародних відносин, у блозі на сайті цього аналітичного центру, називає 16 січня 2014 року "важливою датою" для України, адже саме у цей день її парламент вирішив "у значний спосіб обмежити громадянські свободи".
На перший погляд, запровадження покарань за певні дії може прозвучати як жарт, але це не так – переконує Косьціньскі. Насправді вони мають на меті завдати ударів по Автомайдану, Євромайдану, опозиційних медіа та загонах самооборони.
Особливу тривогу в нього викликають нові норми, що копіюють російські ідеї про реєстрацію "іноземних агентів". Очевидно, що вони можуть зачепити навіть численні організації польської меншини, що працюють завдяки підтримці з Польщі. Без неї вони, найімовірніше, перестануть існувати, тому що Україна їх не фінансує, і, мабуть, не дасть жодної копійки.
Так чи інакше – влада у Києві явно близька до застосування силового рішення. Наразі вона зробила перший крок – створила відповідні правові підстави. Питання, чи буде другий крок – арешти, суди, ув’язнення. Ситуація дуже тривожна. "Справді, існує серйозна загроза, що наш східний сусід почне перетворюватися на диктатуру", - робить висновок Косьціньскі.
Вихолощування демократії в Україні
Джордж Вайґель, старший науковий співробітник Центру етики та державної політики у Вашингтоні, називає у статті в National Review Online події у Верховній Раді 16 січня "парламентським фарсом". Якщо закони, прийняті тоді з порушенням процедури, будуть підписані Януковичем та наберуть сили, вони "вихолостять українську демократію, знищуючи структуру нового, живого, але ще незміцнілого українського громадянського суспільства, що народжується у всій країні під час різноманітних протестів Євромайдану".
Фото: Олег Хаврук/facebook.com
Вайґель зауважує, що визначення "іноземних агентів", тобто громадських організацій, що займаються "політичною діяльністю на території України" і отримують гроші із закордонних джерел, є дуже широким, а тому режим Януковича може вважати таким, що відповідає йому, що завгодно. Закон може зачепити навіть Український католицький університет, що отримує підтримку з власної фундації у США, якщо він, наприклад, проводитиме відкритий семінар про морально-культурні основи демократії.
Янукович, як вважає Джордж Вайґель, не виявив за усі тижні, що тривають протести, жодного бажання йти на компроміс з тими, хто бажає реформ. Схоже, що він перейняв тактику боротьби з громадянським суспільством, яку виробив Володимир Путін, що надає зараз українському уряду фінансову підтримку і реалізує, якщо не де-юре, то хоча б де-факто свій проект перебудови пострадянського простору.
Янукович, звісно, зацікавлений лише в одному: у владі та її збереження після президентських виборів у березні 2015 року. Перестрашений перспективою опинитися у в’язниці, якщо він програє (і залишиться у країні), він та його сатрапи у парламенті, очевидно, скористалися тривалими різдвяними святами, щоб підготувати пакет законопроектів, який й був протягнутий через Верховну Раду 16 січня. Янукович, як і Путін, збирається реалізувати довгострокову стратегію, відповідно до якої новонароджене громадянське суспільство слід задушити у колисці, за допомогою драконівських правил, які будуть впроваджувати прокурори і які будуть маскувати під верховенство закону та захист національного суверенітету від "іноземних агентів".
За цих обставин, як вважає Вайґель, протести Заходу проти порушення парламентської процедури прийняття законів, хоч і бажані, є недостатніми. Якщо Вашингтон не чинитиме серйозного політичного тиску [на українську владу], то громадянський рух за реформи в Україні буде з часом ізольований від своїх прибічників у світі, а українська демократія буде вихолощена, "залишивши по собі порожню та гнилу оболонку з демократичних формальностей у країні, якою правлять політичні бандити та їхні олігархи-союзники".
Росія-ЄС: як подолати стагнацію
Ніку Попеску, старший аналітик Інститут досліджень безпеки Європейського Союзу у своїй статті (http://www.iss.europa.eu/uploads/media/Brief_3_EU-Russia.pdf) стверджує, що, незалежно від політики Віктора Януковича, спрямованої на реалізацію його власних інтересів, неспроможність України обрати між Митним та Європейським Союзом є «структурною» проблемою.
Попеску вказує на те, що 33% зовнішньоторговельного обороту України у 2012 році припадали на ЄС, натомість, на Митний Союз – 29%. Якщо дивитися лише на експорт, то 25% припадають на ЄС, і 29% - на Митний Союз. З огляду на те, що ринок ЄС є у декілька разів більшим за ринок Митного Союзу, це є ознакою недостатньо сильних торговельних зв’язків між Україною та ЄС.
Аналітик зазначає, що гра між ЄС та Росією на пострадянському просторі справді є «грою з нульовою сумою», але саме через позицію останньої. Москва наполягає на вступі пострадянських країн до Митного Союзу, для чого їм доведеться відмовитися від права самостійно укладати угоди про вільну торгівлю з третіми країнами, зокрема і з ЄС. Окрім того, членам СОТ, а саме Вірменії, Киргизстану та Україні, доведеться підняти мита на імпорт більшості товарів з ЄС або Китаю, що, у свою чергу, призведе до погіршення умов торгівлі з цими та іншими країнами. Це породжує проблеми, оскільки сам Митний Союз збудований на хитких економічних припущеннях. В усіх пострадянських країн, окрім Білорусі, на Росію припадає не більше ніж 23% зовнішньоторговельного обороту, а найбільшим торговельним партнером є або ЄС, або Китай. Перші наслідки роботи Митного Союзу не є особливо обнадійливими. За даними Євразійської економічної комісії, у січні-жовтні 2013 року зовнішньоторговельний оборот між Росією, Казахстаном та Білоруссю скоротився на 7%, натомість, експорт до ЄС і далі зростав.
П’ять причин, чому Віктор Янукович не встановить диктатуру в Україні
Журналіст Міхал Кацевіч у статті в журналі Newsweek Polska пояснює, чому, на його думку, Віктору Януковичу не вдасться встановити авторитарне правління в Україні.
Віктор Янукович. Фото: AFP
Перша причина – хронічна неефективність державного управління. Кацевіч вважає, що Януковичу не вдасться консолідувати владу у своїх руках до такого ступеню, як у Росії, через наявну «складну мережу регіональних еліт, бюрократичних угруповань та корупційних пірамід». В Україні неефективно працюють навіть правоохоронні органи, зокрема міліція та внутрішні війська, загони яких довелося стягувати до Києва з цілої України. Водночас, стан української армії не дозволяє зробити з неї опору диктатури.
Причина друга – це Росія. На думку Кацевіча, опора Януковича на Росію не є надійною, тому що сама Росія не витримає фінансової підтримки режиму Януковича у довгостроковій перспективі. Крім того, відносини з Росією не будуть аж такими дружніми. На Януковича чекають конфлікти за гроші, за доступ до російських ринків, який будуть закривати російські корпорації, що побоюються українських конкурентів. Водночас, без фінансової допомоги Росії Янукович вже не може керувати Україною ані демократично, ані авторитарно.
Третя причина – розкол країни. Янукович, попри все, має сильні позиції на Сході України. Навіть настільки сильні, що він дозволяє собі дурну політику підігрівання регіональних антагонізмів – засилає російськомовних бандитів проти протестувальників, демонізує «бандерівців», атакує популярну на Заході України УГКЦ. Підігрівання конфлікту Схід-Захід загрожує у найгіршому випадку розпадом України. У кращому – Януковичу не вдасться правити сильною рукою у всій країні.
Причина четверта – «дефіцит преторіанців». Тут Кацевіч має на увазі те, що Янукович вирішив опертися на «сім’ю» та силовиків – міністра внутрішніх справ та голову СБУ. Цього, на його думку, замало, щоб правити сильною рукою цілою країною. У самій Партії Регіонів в Януковича немало недоброзичливців, навіть серед формально лояльних олігархів. Януковичу бракує середовища впливових чекістів, що опанували бізнес, медіа та державна службу і яким може похвалитися Путін.
П’ята причина – громадянське суспільство. «Ті, хто нині досі стоять на київському Майдані, ті, яких кожна репресивна дія влади дедалі зміцнює, будуть найбільшою перешкодою у встановленні диктатури». Кацевіч вказує на те, що громадянське суспільство в Україні є цілком іншим, ніж у Білорусі середини 1990-х чи Росії початку 2000-х, а Янукович, схоже, зараз пародіює Лукашенку та Путіна. Намагаючись залякати опозицію, він запроваджує нові, драконівські закони та погрожує остаточним штурмом Майдану. Цим влада показує, що є слабкою. У Білорусі чи Росії міліція розправляється з протестувальниками без попереджень за одну ніч. У Києві влада лише погрожує, підсилюючи енергію протесту.
В Україні страшно
Публіцист Gazety Wyborczej Мирослав Чех у своєму коментарі називає Україну після подій у Верховній Раді 16 січня «авторитарною державою», у якій ліквідована свобода слова, розтоптані права опозиції, а громадянські свободи серйозно обмежені. За його словами, у Києві відбувся «державний переворот» і «було ліквідовано парламентаризм».
Чех зазначає, що Юлія Тимошенко мала рацію, коли стверджувала, що Янукович хоче встановити свою диктатуру в Україні. На його думку, загроза для українців є величезною:
«У зіткненні влади та громадянського суспільства не йдеться виключно про дотримання прав людини та громадянських свобод. Це також боротьба за елементарне існування народу, про що влада нагадала, погрожуючи ліквідацією УКГЦ за те, що її священики правили служби на Майдані».
Фото: AFP
Польський публіцист вважає: що більше Янукович закручує гайки, особливо у релігійних справах, узалежнює свою країну від Росії, ставлячи під загрозу незалежність держави, навіть народу, то твердішає опозиція. Це означає, що протести посилюватимуться. Чех переконаний, що українці ще вийдуть на Майдан та вулиці інших міст.
Водночас, Янукович, очевидно, має намір жити за гроші, позичені у Путіна та тримати свою владу завдяки «Беркуту». Це означає, що він буде готовий пролити кров. Щоб перешкодити йому це зробити, міжнародне демократичне співтовариство повинно дати чітко зрозуміти Януковичу, його найближчому оточенню та олігархам, які його підтримують, що міжнародні санкції є реальною загрозою для їхньої кишені. Українські олігархи, а також чимало політиків, тримають гроші на Кіпрі, мають бізнес у Великобританії чи Австрії – нагадує польський публіцист. Страх перед замороженням активів міг би змусити їх припинити підтримувати Януковича. На думку Чеха, усі демократичні країни, зокрема й Польща, повинні наполягати на застосуванні таких санкцій.
Захід втрачає Україну
Російський журналіст Леонід Бершидський у своій колонці для Bloomberg View, відділу думок та коментарів інформагенції Bloomberg,натякає Заходу про те, що учасники протестів в Україні чекали від Заходу сильнішого тиску на Віктора Януковича. Більше того, вони вважають реакцію Заходу на нові драконівські закони занадто слабкою та нещирою. Втративши Україну через хитрі трюки президента Росії Володимира Путіна, Захід зараз знищує ілюзії тих українців, що хотіли б бачити свою країну частиною Європи.
Бершидський вважає малоймовірним те, що політична опозиція визначить свогоєдиного лідера та прийме план рішучих дій, оскільки вона вже два місяці уникає радикальних дій та закликає інших утриматися від них.
Фото: Reuters
Своєю чергою, рецепти, які застосовує Янукович для придушення протестів, мають російське походження, оскільки сам він залежить тепер від російської допомоги у вигляді купівлі українських урядових облігацій та знижки на газ.У Москві силові методи переважно спрацьовували: російська столиця заспокоїлася після вуличних демонстрацій взимку 2011 року та навесні 2012 р.
Сотні тисяч людей, що виходять на Майдан, нікуди не йдуть, і досі ненавидять Януковича. Питання тепер полягає у тому, які в них є надії на зміни, якщо політичні лідери є пасивними, а Захід не робитиме нічого, окрім як видаватиме заяви, що закликають до «прозорості та підзвітності». У проєвропейських протестувальників є передчуття, що Захід міг би зробити більше у політичній та фінансовій площинах, щоб наблизити до себе Україну. Наприклад, застосувати економічні санкції проти Януковича та вузького кола його бізнес-партнерів. В українців є вибір: або повернутися додому та чекати до президентських виборів 2015 року, або обрати більш рішучого лідера та вдатися до насильства.Для протестувальників – представників середнього класу це складний вибір.
