Як зазначає Макс Бут у Washington Post, на перший погляд, війни в Україні та Газі не мають багато спільного. Він наголошує, що боротьба в Україні – це звичайний конфлікт, в якому дві держави протистоять одна одній, у той час як війна в Газі – протистояння звичайної армії терористичній організації. Проте, поспілкувавшись протягом останніх тижнів з нинішніми і відставними американськими генералами і цивільними аналітиками, які вивчають обидва конфлікти, колумніст дійшов висновку, що вони фактично підтверджують багато однакових уроків. Це уроки, які, на його думку, треба терміново засвоїти американським військовим.
"Зрештою, Хамас – це не просто терористична організація. Це квазідержавне утворення, яке вступило у війну з приблизно 30 тисячами бійців і, як і російська армія в Україні, здійснює жахливі воєнні злочини. В обох випадках жорстоке насильство спрямоване на те, щоб залякати своїх ворогів і змусити їх здатися. Лідери Хамасу, схоже, не переймаються жахливими втратами, яких зазнає цивільне населення і навіть їхні власні бійці. Так само кремль продемонстрував шокуючу готовність вбивати не лише українських цивільних, але й власних солдатів, які стають жертвами "м'ясорубок" заради кількох метрів землі", – констатує Макс Бут.
Війни в Газі та Україні, за словами експерта, повинні нагадати самовдоволеним західним лідерам, що супротивники не поділяють наших ліберальних цінностей, а отже, набагато менше переймаються втратами, ніж західні військові. Це дає їм значну військову перевагу.
"Командувач української армії генерал Валерій Залужний нещодавно зізнався в інтерв'ю, що він помилявся, коли вважав, що зможе зупинити російський наступ, завдавши окупантам значних втрат. Але навіть незважаючи на те, що, за оцінками американської розвідки, 315 тисяч російських солдатів були вбиті або поранені, путін продовжує наступати. Так само й ізраїльське командування помиляється, якщо думає, що заподіяння болю і страждань палестинському цивільному населенню змусить Хамас припинити бойові дії. Аналітики розвідки називають це "дзеркальним відображенням", і це критично важлива помилка, якої слід уникати", – наголошує автор колонки WP.
Він нагадує, що керівник Командування модернізації Сухопутних військ США Генерал Джеймс Рейні нещодавно зазначив, що конфлікти в Україні й у Газі повинні нагадати, "що війна залишається насамперед людською справою, територія має вирішальне значення, міські конфлікти настільки ж неминучі, наскільки і небажані, а навички ведення ближнього бою на рівні невеликих підрозділів є необхідними й вирішальними".
"Такі висновки можуть здатися очевидними, але вони суперечать сучасній тенденції на Заході, зокрема в ізраїльських і американських збройних силах, де намагаються звести війну до вправ з прицільного стрільби на великі відстані із застосуванням високоточних ударних систем. Ці можливості залишаються важливими, але й Україна, й Ізраїль заново усвідомлюють потребу в сухопутних військах, здатних зблизитися з ворожими силами та знищити їх у ближньому бою", – зазначає Макс Бут.
Особливо важко, за його словами, атакувати в містах, де будівлі слугують укриттям для захисників, а цивільне населення перебуває на лінії вогню. В Україні відбулася низка кровопролитних боїв у таких містах, як Маріуполь, Бахмут, Авдіївка та Херсон, а також навколо них. Зараз у Секторі Гази ізраїльські війська ведуть бойові дії одночасно у двох великих міських районах – Газа-Сіті та Хан-Юніс, де розгалужена мережа тунелів Хамасу становить ще один вимір загрози. Як наголошує автор, враховуючи, що до 2050 року близько 68 відсотків населення світу житиме в містах, життєво важливо опанувати те, що американські військові називають MOUT: військові операції на урбанізованій місцевості.
За останні десятиліття американські війська мають досвід бойових дій у Фаллуджі і Рамаді та підтримки місцевих сил, які борються з Ісламською державою в Мосулі й Ракці, але перед ними не стояли ті виклики, з якими Армія оборони Ізраїлю стикається в більш густонаселених міських кварталах. "Коли востаннє американський піхотний батальйон зачищав лікарню чи хмарочос?" – запитують генерал-лейтенант армії США у відставці Девід В. Барно і військовий аналітик Нора Бенсахел на сторінці War on the Rocks. На їхню думку, американські військові не зможуть покладатися виключно на тактику протистояння і точних ударів під час міських операцій у великому місті. Це означає, що сухопутні війська США повинні бути краще організовані, підготовлені й оснащені для ведення інтенсивних міських боїв.
Ще один урок, отриманий в Україні і закріплений в Газі, полягає в тому, що "ми повинні вступити в інформаційну війну і виграти її", – цитує Макс Бут адмірала ВМС США у відставці Джеймса Ставрідіса, колишнього верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. За його словами, це означає домінування в новинному циклі, створення переконливого візуального контенту (наприклад, відео в стилі TikTok) і висунення компетентних, гідних довіри речників.
На думку Бута, Україна провела кращі інформаційні операції, ніж Ізраїль, тому що їй є що розповісти – вона є жертвою неспровокованої агресії, і вона не вбиває російських цивільних осіб. Кількість жертв серед цивільного населення на боці України, що допомагає генерувати народну симпатію до її справи. На противагу цьому, Хамас використовує палестинців як живий щит, що робить неминучим те, що ізраїльські бойові операції призведуть до великої кількості жертв серед цивільного населення.
Автор наголошує, що попри те, що Ізраїль наполягає на тому, що він дотримується законів війни, такі аргументи мало що важать у порівнянні з емоційною силою фотографії вбитої палестинської дитини. У боротьбі з наративами жертв найефективнішою протидією Ізраїлю було викриття розбещеності нападу Хамас 7 жовтня. Наприклад, висвітлення використання бойовиками сексуального насильства проти ізраїльських жінок. Незважаючи на це, мало хто сумнівається, що Ізраїль програє інформаційну війну, і це може призвести до того, що він програє всю війну, – не виключає Макс Бут.
Ще одну важливу думку висловив генерал-лейтенант армії США у відставці Дуглас Лют, який каже, що Сполучені Штати повинні мати "здоровий скептицизм щодо оцінок розвідки". Він вказує на те, що хоча американське розвідувальне співтовариство точно передбачило, що путін вторгнеться в Україну, воно не передбачало, наскільки успішно Україна чинитиме опір цьому вторгненню.
Ізраїльська розвідка і військові структури, зі свого боку, значно недооцінювали можливості Хамасу так само, як Сполучені Штати недооцінювали Аль-Каїду перед 11 вересня 2001 року. Як повідомляє New York Times: "Ізраїльські офіційні особи отримали бойовий план Хамасу для терористичної атаки 7 жовтня більш ніж за рік до того, як це сталося... Але ізраїльські військові і представники розвідки відкинули цей план як амбіційний, вважаючи його занадто складним для виконання Хамасом". "Самозаспокоєність – один із найсмертельніших військових гріхів, і один із тих, яких найважче уникнути, коли маєш справу з менш потужними супротивниками", – пише Макс Бут.
За його словами, покладання на технології має свої вразливості. Хамас здійснив свій давно запланований напад з вражаючим успіхом, використовуючи прості засоби – такі як атака на вишки стільникового зв'язку за допомогою дронів, аби засліпити високотехнологічні системи моніторингу Ізраїлю. росія, тим часом, використовувала більш досконалі системи радіоелектронної боротьби, щоб заглушити GPS-наведення українських ракетних систем американського виробництва. Обидва приклади показують іншим супротивникам, від Китаю до Ірану, як притупити військову перевагу США, засліплюючи американські датчики.
"Мене завжди турбує саботаж технологічних систем (наприклад, GPS), – написав в електронному листі генерал армії США у відставці Джозеф Л. Вотел, колишній голова Центрального командування. – Я також стурбований тим, що повсюдне поширення технологій робить їх дешевим ресурсом для всіх – зокрема і для терористичних організацій".
"Останній урок війни в Україні та секторі Гази – це необхідність потужного оборонно-промислового потенціалу, оскільки конфлікти високої інтенсивності завжди споживають величезну кількість боєприпасів. Поширення ракетних технологій робить особливо важливою підтримку поставок для систем протиракетної оборони, таких як ізраїльський "Залізний купол", "Праща Давида" і "Стріла" та українські Patriot, IRIS-T і батареї NASAMS", – наголошує Макс Бут.
Він нагадує, що Ізраїль і Україна розраховують на поповнення озброєння зі Сполучених Штатів. Але навіть якщо Конгрес збереться і надасть критично необхідну підтримку (що наразі під великим питанням), американська оборонна промисловість не зможе виробляти достатню кількість боєприпасів, щоб задовольнити потреби. "Наша оборонно-промислова база атрофувалася за останні 30 років і зараз стала критично вразливою", – зазначив Лют. Війна в Газі має посилити меседж війни в Україні про необхідність пожвавлення оборонного виробництва США.
"На момент написання цієї статті результати як в Газі, так і в Україні залишаються невизначеними. Ми не знаємо, чи отримає Україна підтримку, якої вона відчайдушно потребує від Вашингтона, враховуючи зростаючий республіканський ізоляціонізм. Якщо ні, то результати можуть бути катастрофічними. Що стосується Ізраїлю, то неясно, чи матиме ЦАХАЛ час, необхідний для знищення Хамасу, на тлі зростаючого глобального обурення кількістю жертв серед цивільного населення, яких він завдає",– зазначає автор.
"Що б не сталося у майбутньому, Ізраїль і Україна вже зазнали великих втрат через те, що були заскочені ворожими атаками зненацька. Це має стати для Пентагону терміновим попередженням, щоб він виніс правильні уроки з поточних конфліктів, готуючи свої війська до воєн майбутнього. Як нагадують нам ці дві країни, ціна неготовності буде сплачена кров'ю", – завершує свою колонку Макс Бут.
Джерело: Washington Post
