Частково проблеми в розвитку в дітей відбувається не лише через сам аутизм, а й від незнання оточуючих як поводитись з людьми-аутистами. Мати 6-річного Ярослава Олена Заярська розповіла, що часто в транспорті стикається з проблемою, коли син починає плакати, кричати через шум чи велике скупчення людей. Погіршують ситуацію жінки поважного віку, що одразу повчають маму, як виховувати дитину й починають власноруч заспокоювати малечу…Тоді мати опиняється в безвихідній ситуації, адже в сина починається паніка від тієї чужої бабусі, а далі й від того, що мати намагається її відсторонити.
Щодо цієї проблеми ми поспілкувались з лікарем, психотерапевтом Центру денного перебування "Справи Кольпінга в Україні" Лілею Дробіт. Пропонуємо Вам топ хибних думок звичайних людей про аутизм, дізнавшись про які, ви справді зможете допомогти людям з аутизмом.
1. Аутизм – хвороба, що не лікується. Це помилкове судження, адже аутизм – це розлад розвитку,а не хвороба. Діти з аутизмом можуть бути геніями, але в них є проблеми в комунікації. Це не свідчить про те, що дитина хвора, вона просто мислить та сприймає все по-іншому. В таких ситуаціях дуже важко батькам, адже малеча може не реагувати на усмішку матері чи її обійми взаємністю, тому матерям доводиться ламати себе та звикати до інших дій, що викличуть в дитини позитивні емоції.
2. Викликається соціальними чинниками. Тут йде мова про причину розладу через недогляд батьків, теорія так званої "прохолодної мами". Це абсурд, оскільки розлади розвитку починаються внутрішньо і на ранньому періоді після народження, але побачити їх можна через рік, два.
3. Виникає внаслідок вакцинації. В цьому питанні думки лікарів розділились, оскільки частина вважає, що вакцинація дитини – це сильний стрес для організму, який може спричинити до появу аутизму, який міг й не проявлятись, але з іншого боку існує думка серед неврологів, що таким збудником може бути й будь-який інший стресовий чинник. Проте сама вакцина не є причиною проблеми. В цьому випадку батькам не потрібно поспішати з вакцинацією до повного обстеження здоров’я новонародженого.
4. Психічне захворювання. Це міф, сформований історично, адже на початку аутизм медики діагностували як "дитячу шизофренію", хоча не могли фактажно пояснити ні її причини, ні симптомів. Ніхто вже зараз не пам’ятає чому так визначили, але міф залишився.
5. Всі люди з аутизмом генії. Ми очікуємо від таких дітей подібної реакції як і в інших, але навіть звичайний дзвінок на урок може викликати в дитини з аутизмом паніку. Ми очікуємо від них чогось особливого, але не всі мають якісь унікальні здібності. Проте справді є діти з надзвичайними талантами. До прикладу, створювати картини від звуків музики.
6. Особи з аутизмом агресивні. Діти з аутизмом є імпульсивними. Якщо вони проявляють агресію, на це є причини. В деяких випадках цей стан може бути захисною реакцією, дитина може боятись вас чи шуму навколо, також різкого світла чи звуку. Інколи негативні емоції може викликати навіть ваша нав’язливість, адже часто трапляються ситуації, коли в дитини допитуються "а чому ти нічого не говориш?"
7. Аутисти не мають емоцій. Я теж довгий час так вважала, - зізнається Лілія Дробіт,- але змінила мене дитина з якою я працювала. Вона весь сеанс була спокійною, не виражала емоцій, а вкінці заняття підійшла і обійняла мене. Тоді я зрозуміла, що діти з аутизмом відчувають емоції, але виявляють їх коли їм цього хочеться, а не коли хтось цього очікує. В нас соціально прийнятним є усміхнутись до чужої людини, а вони не розуміють для чого це, якщо вони нічого до цієї людини не відчувають.
8. Існує універсальний метод корекції. Всі діти з аутизмом різні. Деякі, поряд з аутизмом, мають ще інші порушення, до прикладу, епілепсію. Тому треба підходити до розробки методики індивідуально, зважати на зміни розвитку від тих чи інших вправ. Також не слід схилятись до думки, що перебування дитини в традиційному середовищі зробить її здоровою. Дитина просто не знатиме як заговорити з однолітками, з неї можуть насміхатись, що ще більше ускладнить розвиток малюка.
9. Діти з аутизмом асоціальні та не потребують спілкування. Часто аутисти сидять на самоті та самі себе розважають. Це не від того, що вони не люблять бути в компанії. Діти з порушенням розвитку потребують зразка. Якщо показати як спілкуватись, то вони з задоволенням це роблять. Знаю про випадок дівчинки, з якою працював лікар з 3 до 15 років. Вона була розумна, самодостатня, але не знала як подружитись з дівчатами в школі. Тоді вони почали пропрацьовувати різні ситуації, де і як вона може з ними познайомитись та розпочати дружбу. І це допомогло, адже вона вивчила зразок.
Роксолана Мудрак для iPress.ua
