"Сезони тайфунів подарували знижку на літак"
Я шукала за місяць до поїздки рейси відомих компаній за акціями. Пощастило: у серпні були перельоти з суттєвими знижками через початок сезону тайфунів. Летіла з Emirates – це переліт, який досі згадую із захопленням - від інтер’єру літака, обов’язкових панчіх, пов’язки на очі, ковдри та подушечки під спину, а також кухні.
Фото: nuclear-wallpapers.ru.com
Раджу летіти до Осаки: аеропорт побудований на величезному штучному острові і приземлення просто захоплює! Та й сама дорога до міста від аеропорту через довгий міст, побудований в океані, приємна та цікава.
До Токіо рейси дорожчі через величезний потік туристів, тому, якщо прилітаєте до Токіо, в аеропорту Наріта на вас чекають додаткові витрати.
Дуже важливо мати картку VISA, бо я поїхала із Mastercard і мала великі проблеми з отриманням готівки та з оплатою в магазинах.
"Ночувати найкраще в класичній японській кімнаті"
Найкраще серед готелів обирати традиційні японські рьокани: ночівля у класичній японській кімнаті з циновками, паперовими розсувними стінами, маленьким чайним столиком та філігранно викладеною юкатою (літнє кімоно) на ложі. Вартість ночі в такому раю не вища, ніж в європейських хостелах.
Класична японська кімната. Фото: Євгенія Дядько.
Важливо взяти з собою перехідник на японський стандарт електроенергії.
Must see: метро і природа, палаци і торгові квартали
Якщо ж ви потрапите до Токіо, обов’язково спустіться у місцеве метро, а також відвідайте торгівельний район Асакса з рікшами, прогуляйтеся місцевими парками.
У Кіото раджу відвідати храми, особливо відомий Золотий павільйон. Серед інших must see: славнозвісні парки з бонсай та круглими деревцями, озера з карпами.
ВІдома засновниця гірського села на о. Кюсю, письменниця та шаманка, з якою товаришує навіть Імператор Японії. Фото: Євгенія Дядько.
У місті Нара обов’язково подивіться на місцевих оленів. Не оминіть увагою також храми, ставки і парки, знайдіть кам’яні ліхтарі.
В Осаці відвідайте Імператорський палац і торгівельний квартал.
На острові Кюсю зачаровують гори, а також гірські смарагдові озера. Не меншу симпатію викликають місцеві мешканці гірських сіл.
"Японія – це суцільні труднощі перекладу"
Найбільша прикрість – відсутність перекладу на адекватну англійську мову табличок у музеях, а також переклад екскурсій гідами на англійську за принципом з фільму "Труднощі перекладу" зі Скарлет Йохансон. Експонати чудові, а от зрозуміти, що це, можна тільки при наявності японського друга-історика з класною англійською… Така вже вона АЗІЯ!
Вуличні вистави у Токіо. Фото: Євгенія Дядько.
Не варто витрачати час на Сад каміння – це просто поле з камінцями різної форми та величини, які розставлені таким чином, що одного камінця завжди не видно. Це по-своєму цікаво, однак не повинно коштувати стільки ж, як квиток до імператорського замку!
"Вирушайте в заклад, де самі собі приготуєте їсти"
У Японії кожне місто славиться своєю фірмовою стравою. Я сумую за гарячими кульками з восьминога з Осаки.
Окономі-які у Токіо. Фото: Євгенія Дядько.
Цікаво сходити на окономі-які – місце, де стоять столи з вбудованими сковорідками і ти сам можеш готувати страви з сирих інгредієнтів на свій смак. Такий собі хот-спот.
Must visit: Свято предків і високогірна рибалка
Свято предків у місті Нара, коли кожна людина запалює свічку у високій склянці і ставить на полі поряд з іншими. Згодом, коли темніє, величезні території, заставлені свічками, наповнюють місто теплим світлом та утворюють гігантські концентричні кола! Люди з усієї країни приїздять у цей день до Нари та ходять нескінченним потоком між усіма храмами, аби вшанувати пам'ять предків. А поряд гуляють священні олені, які вільно бродять містом разом з оленятками у мерехтливому сяйві свічок.
Олені у місті Нара вільно бродять серед людей. Фото: Євгенія Дядько.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Зимовий фестиваль світла в Японії
Обов'язково відвідайте рибалку у гірських озерах острова Кюсю о 5 годині ранку. Вас вразить неймовірна тиша та смарагдова зелень озер, серед яких народились легенди про ніндзя, дикі ліси з таємничими підземними печерами та вологим повітрям, яке наповнюється мошками у сонячну погоду, височенні гори, верхів’я яких тонуть у важких хмарах, пісні цикад навкруги.
Табі - найзручніше взуття в горах, і не тільки для ніндзя. Фото: Євгенія Дядько.
Тисячолітні храми Кіото – можна там просидіти вічно в повній гармонії та спокої, відчуваючи тепло дерев’яних сходинок босими ногами.
Транспорт: стежте за "дівчатками-бутербродами"
Токійське метро особливе: у момент, коли розумієш логіку руху у цьому велетенському підземному місці, відчуваєш себе Енштейном. Поїзди – павутиння залізних доріг обіймає країну дуже щільно: декілька залізничних компаній, різна цінова політика – усе це дозволяє вільно пересуватися Японією в усі боки!
Автобуси, особливо нічні, зі змінними капцями та пледом, досить комфортно домчать вас, куди завгодно. Однак існує декілька проблем: відсутність автовокзалів, тобто знайти, де стоїть автобус досить важко. Купівля квитка – можна зробити це в Інтернеті у будь-якому магазинчику, але тільки знаючи японську, і, нарешті, коли вже знайшов місце стоянки автобусів, треба слідкувати за "дівчатами-бутербродами". Це працівники автобусної компанії, в яких на жилетках написані японською мовою місто і час відправлення автобусу. То ж іноземці рідко їздять таким чином… Рікші "джинікша" в Токіо – поки вас катають, ще й розказують історії про старий район Токіо, так що потрібен перекладач!!!
Джинікша у старовинному районі Токіо. Фото: Євгенія Дядько.
"Сервіс і продукти - тільки найвищої якості"
Сервіс в Японії унікальний. Японці обожнюють обгортку! Навіть для соку, серветок і простих речей вони запропонують вам гарненький пакетик безкоштовно. Також автоматично кладуть вам ложечку на касі, якщо ви берете йогурт, або трубочку – якщо сік! І, звичайно, ввічливість вражає. Після місяця життя в Японії я ще три місяці дома кланялась усім.
Молоді японці щиро хочуть відродити національні традиції. Фото: Євгенія Дядько.
У японців дуже високі вимоги до їжі, особливо до фруктів. По-перше, фрукти продаються не у кілограмах, а у штуках. По-друге, вони обов’язково зчищають шкірку: з яблук, слив, і, навіть, з винограду! По-третє, продукт повинен ідеально виглядати, тому в Японії фрукти та овочі коштують дуже дорого. Не всі можуть собі їх дозволити, тож у багатьох японців проблеми з зубами та кістками.
Їсти на вулиці вважається ознакою нетерплячості та "свинства". Внутрішній ринок захищений високими стандартами для товарів, тому протекціонізм процвітає.
"Японці не допоможуть, поки ви їх не попросите"
РЕАЛЬНО усі японці надзвичайно ввічливі люди із високими моральними принципами, які витягають із сумки печиво або цукерку, як вдячність за допомогу або як компенсацію за витрачений тобою час.
На фоні Осацької телевежі. Фото: Євгенія Дядько.
Проте не чекайте, що японці кинуться вам допомагати: згідно з буддистськими принципами, не слід допомагати людині, доки вона не попросить, аби не відбирати в неї шанс отримати СВІЙ урок у житті! Отож, якщо ви щось просите – обов’язково японці намагатимуться зробити все можливе. Не забудьте щось їм подарувати з українських сувенірів.
"Кожен японець - неймовірно яскрава особистіть"
Кожен японець, що відважиться розкритись перед іноземцем і поділиться частинкою своїх емоцій, баченням світу та розумінням своїх традицій, здається неймовірно яскравим!
Майстер суші - велика рідкість, адже потрібно довго вчитись і отримати сертифікат, щоб мати право готувати. Фото: Євгенія Дядько.
Мені вдалося познайомитися з Наріхісом, лідером одного з волонтерських проектів у Токіо, онуком відомого японського спортсмена та винахідника сучасного складу чорнил для каліграфії. Для мене цей юнак і досі є прикладом мудрості та терпіння.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Весна в Японії: квітучий сад зі 129 сортів сливи (фото)
На моє питання до Нарі, як до майбутнього економіста, що він вважає причиною економічного спаду у Японії у 2009 році, від відповів: "Японці перестали виховувати своїх дітей у традиційній манері працелюбства та терпіння, тому, виростаючи, молоді японці вже не можуть працювати на одну компанію все своє життя, а кожен рік міняють роботу, не принісши успіху ніде". Тому для себе він обрав шлях волонтерства для підвищення рівня прийняття інших людей та терпіння у роботі.
Поворожити на паличках можна у будь-якому храмі. Фото: Євгенія Дядько.
А ще одного разу Анжела, працівник інформаційного центру в містечку Хьюгаші, останньому пункті цивілізації у передгір’ї о. Кюсю, допомогла мені, коли я запізнилась на останній автобус до гірського села. У місті ніхто, крім неї, не говорив англійською, тому я навіть не могла дістати гроші з банкомату… Анжела просто дала мені $100. На мої заперечення і аргументи, що я не зможу перевести їй гроші назад, вона відповіла: "Можливо, я теж колись залишусь в чужій країні без грошей і сподіваюсь, що мені хтось так теж допоможе!".
Золотий павільйон у Кіото. Фото: Євгенія Дядько.
У перший день мого самостійного блукання вулицями Токіо переді мною раптово виник Такафумі, трохи кудлатий та нахабний рок-музикант, і запропонував показати місто разом зі своїм другом. Спочатку я злякалась, з огляду на ситуацію в сучасній Європі, а потім згадала, що це ж ЯПОНІЯ і пішла з ними. Згодом, катаючись на рікшах, фотографуючись і насолоджуючись видами нічного Токіо з величезного оглядового колеса, ми розмовляли про особливості наших країн. Хлопці запитали мене, чи маю хлопця і засмутились, почувши відповідь "так". А на моє питання про дівчину рок-музикант Така відповів: "Якби в мене була дівчина, я б не підійшов до тебе на вулиці".
Ціна подорожі: враховуйте дорогі переїзди
Я їздила у волонтерський проект на місяць, тому витрати були такі: участь у проекті – 1500 грн; проживання та їжа за рахунок організаторів; переїзди в середині країни дорогі, наприклад, поїздка на Шинкансені, чудовому надзвуковому потязі ,коштувала мені більше $100, переліт обійшовся десь 5500 грн у 2009 році з урахуванням серпневих знижок через ризики тайфуну.
Свастика - древній символ будизму. Фото: Євгенія Дядько.
Я привезла з Японії подарунки: меч для кендо, орігамі, сувеніри. Також варто купити чай, віяло, палички, чорнило та кисті для каліграфії.
У Японії все варте уваги - люди, традиції, легенди, культура, кухня... Я вперше плакала, від’їжджаючи з країни, неначе розставалася з рідною мені людиною. Як тільки трапиться нагода, поїду до Японії знову.
Підготувала Галина Чоп
