"Фільм я знімав плюс мінус рік. Приїздив на Житомирщину щосезону, брав камеру в руки і знімав",- каже режисер. Історія ця про 82-річну Марію Васянович та її хворого сина Олександра. Вони живуть у глухому житомирському селі, без сторонньої допомоги і цікавості. Сашко після важкої хвороби втратив зір. Стара мати - єдина опора і надія. І найбільше його переживання: що вона помре першою. Тому Марія з усіх сил тримається за життя.
Знятий за невеликі кошти (близько $30 тис) фільм - сильний, глибокий і відвертий. Абсолютно авторський, бо Васянович був і режисером, і оператором, і автором. Інакше зняти таку документальну історію не вийшло б. "Якби був присутній ще хтось, Марія з сином не розкритися б, вони не були б справжніми, не жили б в кадрі",- пояснює Валентин.
Кадр з фільму "Присмерк"
Він починав працювати як режисер-документаліст на поприщі короткого метру, потім зняв дві ігрові повнометражні історії "Звичайна справа"(2012) та "Креденс" (2013), тепер же - повернувся до документалістики. "Із цим жанром все зрозуміло: є герой - є кіно, нема героя - нема кіно. Мені щастить, що в мене багато знайомих із цікавими для зйомки долями",- каже режисер. І продовжує: "В ігровому кіно все трохи інакше. Там ти відчуваєш себе володарем світу. Бо лише від тебе все залежить. Ти можеш змінити все на будь-якому етапі: ще від написання сценарію і аж до роботи на локації. Якщо є якісь проблеми - сам дурак!" А от в документалістиці контроль режисера слабший. Бо головний тут - герой. І якщо спочатку його розслабив, вивів на потрібний настрій, а потім щось зробив не так - і герой закрився... То все пропало. "Вважай, що кіно вже нема",- ставить крапку Васянович.
Мирослава Ульяніна, журналіст каналу 1+1, ведуча, блогер
