У листопаді 2011 року, після того, як я приєдналася до акції протесту на вулиці Мохамеда Махмуда у Каїрі разом зі своїм другом, єгипетська поліція побила мене - зламавши мені ліве плече та праву руку - а потім сексуально домагалася мене. Мене також заарештували міністерство внутрішніх справ і військова розвідка на 12 годин.
Після того як мене звільнили, мені довелося стримувати себе з усіх сил, щоб не заплакати, коли я побачила вираз обличчя дуже доброї жінки, яку я ніколи та ніде раніше не зустрічала, окрім як на Twitter'і, що приїхала, щоб забрати мене та відвезти до відділення швидкої допомоги. (Зараз вона моя дорога подруга).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як дешевий бензин привів до перевороту в Єгипті
Коли я описувала свою історію медсестрі, що вирішувала, до якого фахівця мене скерувати, вона запитала мене відразу після фрази "і вони сексуально домагалися мене": "Як ви могли дозволити їм зробити це з вами? Чому ви не чинили опору?".
Минуло близько 14 або 15 годин з того часу, як мене побили: я просто хотіла зробити рентген рук, щоб побачити, чи вони не зламали кісток. Обидві мої руки були схожі на кінцівки Людини-слона. Я пояснила медсестрі, що якщо вас оточують четверо або п'ятеро поліцейських, б'ючи вас своїми палицями, "опиратися" дуже непросто.
Мона Ельтахаві. Фото: cbsnews.com
Я багато думала про цю розмову з медсестрою. Щоразу, коли я дізнаюся про кількість жінок, що постраждали від сексуального насильства під час протестів минулого тижня проти Мохамеда Мурсі на площі Тахрір, я замислююся про причини такої жорстокості.
Активісти самоорганізованих груп, що рятують жінок від сексуального насильства на площі Тахрір, заявили, що вони задокументували понад 100 таких випадків; у декількох з них жінок атакували цілі групи, у декількох їм потрібна була медична допомога. Одну жінку зґвалтували гострим предметом. Я сподіваюся, що ніхто в них не запитував: "Чому Ви не чинили опору?".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гендерне питання в українській боротьбі. Суперечка блогерів
Ця стаття не про те, як єгипетські режими, як-от режим Мубарака, переслідували жінок-активістів та журналістів. І вона не про те, як режими, такі як режим Мурсі, переважно ігнорують сексуальне насильство, і навіть, якщо вони визнають його, то звинувачують самих жінок у його провокуванні. І це не стаття про те, як такі напади і відмови у притягненні будь-кого до відповідальності дають змогу нашим кривдникам вважати, що жіночі тіла є дозволеною здобиччю. І я не казатиму вам, що - якби не замовчування та заперечення, якими оточене сексуальне насильство у Єгипті - такі домагання та зґвалтування не ставалися б так часто на єгипетських вулицях.
Я не знаю, хто стоїть за цими груповими нападами на жінок на площі Тахрір, але знаю, що вони не нападали б на жінок, якби не знали, що залишаться безкарними і що жінок завжди запитуватимуть: "Чому ви не чинили опору?".
Поліцейські затримують дівчину на площі Тахрір. Фото: theweek.co.uk
Нам потрібна національна кампанія проти сексуального насильства у Єгипті. Вона повинна змусити будь-кого, кого ми наступного разу оберемо керувати Єгиптом, а також наших законодавців, сприймати сексуальне насильство більш серйозно.
Якщо наш наступний президент вирішить - як це зробив Мурсі - звернутися до народу зі сцени на площі Тахрір після інавгурації, нехай він (або вона) привітають жінок, що тисячами виходили на ту саму площу, і знали, що їм загрожує насильство, але все одно не бажали миритися з тим, що їх витісняють з публічного простору. Назва площі буквально означає "визволення", і саме ці жінки, незважаючи на ризик сексуального насильства, допоможуть уможливити його (або її) присутність там у ролі нового президента Єгипту.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: 15 винаходів жінок, без яких ми не уявляємо сучасне життя
Безперечно, міністерство внутрішніх справ Єгипту потребує реформ, особливо у тому, як воно реагує на повідомлення про сексуальне насильство. Поліція рідко, якщо взагалі коли-небудь, втручається, проводить арешти чи висуває звинувачення. Зрештою, саме спецзагін поліції побив мене. Їхній командир навіть погрожував мені груповим зґвалтуванням, поки його підлеглі продовжували обмацувати мене просто перед ним.
Будь-яка жінка, що опиняється у приймальному відділенні лікарні, заслуговує на щось краще, ніж "Чому ви не чинили опору?". Медсестри і лікарі потребують навчання щодо того, як найкраще доглядати за жертвами сексуального насильства і як збирати докази.
Кажуть, що жіночі поліцейські підрозділи вже створюють у різних поліцейських відділках, але їм потрібна адекватна професійна підготовка. Вони також потребують спеціальних комплектів для проведення аналізів у випадку зґвалтувань - у тому малоймовірному випадку, коли якась жінка у Єгипті нарешті збереться з силами, щоб повідомити про зґвалтування. Коли я писала про сексуальне насильство у Каїрі у 1990-х роках, деякі психіатри казали мені, що їхні кабінети є найкращим місцем для жінок, що пережили сексуальне насильство, чи вдома, чи на вулиці, тому що вони боялися, що їх зґвалтують знову у поліцейському відділку.
Поліцейські побили жінку під час протестів у Каїрі. Фото: telegraph.co.uk
Хоча й цей страх є досі виправданим, щось почало змінюватися: дедалі більше жінок готові прилюдно розповісти про насильство над ними. Я вітаю мужність цих жінок, але мені цікаво, де вони знаходять втіху та підтримку після того, як розповідають свої історії. Терапія посттравматичних стресових розладів не завжди доступна у Єгипті. Ми повинні підготувати більшу кількість психотерапевтів, щоб запропонувати її тим, хто хоче її отримати.
Нам треба залучити популярних футбольних та музичних зірок до рекламних кампаній: розмістити величезні, у стилі президентської виборчої кампанії білборди на мостах та будинках - наприклад, з чіткими антинасильницькими месиджами до чоловіків - а також рекламні ролики на телебаченні та радіо. Сама культура може відіграти роль у зміні цієї ментальності: ляльковий театр та інші cамобутні види мистецтва Єгипту можуть допомогти зламати табу на публічні заяви про зґвалтування; нам треба більше телевізійних шоу та фільмів, що розповідають про сексуальне насильство у своїх сценаріях та сюжетних лініях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пхулан Деві. Жінка, у якої луснув терпець
У Єгипті панує природне та гостре прагнення до справедливості. Революції принесуть її. Ми повинні координувати зусилля і ставити високі цілі, щоб гарантувати, що така кампанія задовольнятиме потреби дівчат і жінок всієї країни, а не лише Каїру та великих міст.
У січні 2012 року я провела кілька днів з енергійною 13-річною дівчиною, яку ми називаємо Ясмін, під час зйомок документального фільму, сценарій якого написала я, під назвою "Дівчина, що повстає". Над фільмом працювали дев'ятеро письменниць, що описували історії дев'ятьох дівчат з власних країн, щоб продемонструвати важливість жіночої освіти.
За п'ять місяців до того, як ми зустрілися, Ясмін пережила зґвалтування. Мої руки ще не зрослися та були у шинах, коли ми вперше зустрілися, і я наївно планувала зняти їх та зробити вигляд, що я у порядку, для того, щоб "захистити її". Я не хотіла, щоб вона думала, що через 30 років, у моєму віці, вона все одно може стати жертвою такого злочину.
"Жінки заслуговують на справедливість". Фото: mg.co.za
Вона, безперечно, не потребувала мого захисту, і я була рада, що не зняла шини з рук, тому що, щойно ми зустрілися, вона просто та відверто сказала мені: "Я збираюся відкрити тобі своє серце, а ти відкриєш мені своє, ок?".
Потім вона розповіла, що з нею сталося. Я була захоплена її мужністю та її наполяганням на тому, щоб її матір пішла з нею до поліції, щоб повідомити про зґвалтування. Їй пощастило, оскільки вона знайшла співчутливого офіцера поліції, який сприйняв її заяву серйозно.
Коли я розповіла їй, що трапилося зі мною, вона була шокована тим, що саме поліцейські домагалися мене. "Ви написали заяву про те, що трапилося з вами? Ви з ними судилися?" - запитала вона в мене.
Ясмін ані дня не провела у жодній школі. Вона вважала, що заслуговує на справедливість. Як і ми усі.
Оригінал: The Guardian
Переклад: iPress.ua
