Під час протестів, які на минулому тижні пройшли у десятках міст на трьох континентах, з’являлося знайоме обличчя: маска Гая Фокса з його шахрайською посмішкою та тонкими вусами. Ця маска належить "V", головному образу із графічного роману 1980-х. Цей головний герой став символом для групи комп'ютерних хакерів, що називають себе Анонімус. Презирство цього персонажу до влади резонує з настроями людей в усьому світі.
Ці протести мають різне походження. У Бразилії люди повстали проти підвищення оплати за проїзд в автобусі, в Туреччині - проти будівництва в парку. Індонезійці виступили проти підвищення цін на паливо, болгари – проти корупції в уряді. В єврозоні протестувальники виступають проти політики жорсткої економії. Натомість Арабська весна перетворилася на постійний так званий Perma-протест проти майже всього, що відбувається в цих країнах. Кожна сердита демонстрація сердита по-своєму.
Протести у Туреччині. Фото: AFP
Знову, як і в 1848, 1968 і 1989 роках, коли народ також знаходив у собі колективний голос, демонстранти мають багато спільного. За останні кілька тижнів то в одній країні, то в іншій з приголомшливою швидкістю піднімаються незадоволені протестувальники. В умовах демократій вони проявляють себе більш активно, ніж в лещатах диктатур. Як правило, це звичайні люди, що належать до представників середнього класу, а не лобісти зі списками своїх чергових вимог. У своєму поєднанні радості і люті вони знаходять слова для засудження корупції, неефективності і зарозумілості тих, що при владі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому середній клас не при владі
Ніхто не може знати, як зміниться світ за цей 2013 рік. Якщо взагалі стануться якісь зміни. У 1989 році впала радянська імперія. Переконання Маркса, що 1848 рік був лише першою хвилею пролетарської революції, були заперечені десятиліттями розквіту капіталізму, і 1968 рік, який здавався таким приємно радикальним на той час, зробив більше для того, щоб змінити стать, ніж політику. Проте, навіть зараз відчувається невизначеність і особливе значення 2013 року. Не дуже добрими є новини для політиків, які хочуть пропагувати народам ті ж самі старі речі.
Інтернет і вулиця
Фото: leagueofdeadfilms.com
Ритм протестів прискорюють технології. Обличчя V з’являється у Сан-Паулу і Стамбулі, адже ці протести організовуються через соціальні мережі, які поширюють інформацію, заохочують імітацію і роблять загальні причини невдоволення популярними і модними.
Кожен, у кого є смартфон, долучається до поширення різних подій та історій, які не завжди є перевіреними і правдивими. Після того, як поліцейські 31 травня підпалили табір у парку Gezi в Стамбулі, ці події миттєво з'явилися у Twitter. Після того, як турки вийшли на вулиці, щоб висловити своє обурення, полум'я їх протестів розбурхали розповіді про те, що протестувальники загинули через жорстоке поводження з ними тієї ж поліції. Незважаючи на те, що ці перші розповіді виявилися не зовсім правдивими, вони все одно стали популярними та посприяли наростанню протестного руху.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український бунт. Осмислений, але нещадний
Протести вже більше не організовують профспілки або інші лобістські групи, як це було раніше. Окремі з них ініційовані невеликими групами цілеспрямованих людей. Наприклад, протести, що виникли проти збільшення тарифу на проїзд в Сан-Паулу. Проте, новини про події поширюються так швидко, що незабаром організаційна група втрачає свою центральну роль. Спонтанність надає цим протестам п'янкого почуття всемогутності. Але неминучим є те, що відсутність організації також розмиває порядок денний протесту. Тарифні протести в Бразилії перетворилися на загальне засудження усього - починаючи від корупції, закінчуючи державною службою. У Болгарії уряд поступився вимогам натовпу і звільнив новопризначеного керівника державної безпеки. До того часу натовп вже перестав слухати.
Протести в Бразилії. Фото: AFP
Цей широкий щирий протестний активізм має особливість зникати так само швидко, як з'являтися. Такою ж була доля демонстрантів руху Occupy, які розбивали свої табори в західних містах у 2011 році. Однак, на цей раз протести розвиваються на грунті глибокого невдоволення. Єгипет страждає від катастрофічного провалу уряду на всіх рівнях. Протести там замінили опозицію. У Європі боротьба точиться навколо питання, як зменшити обсяги держави. Щоразу, як нові скорочення торкаються нової цільової групи - зовсім недавно національного мовника Греції – вони викликають нові протести.
Іноді, - наприклад під час заворушень молодих іммігрантів в передмістях Швеції в травні або британської молоді в 2011 році, - цілі групи людей почуваються усунутими від процвітання, яке є довкола них. Швеція має найвищий серед країн ОЕСР показник безробіття серед молоді порівняно із загальним рівнем безробіття.
Надто багато молодих британців страждають від поганої освіти і відчувають себе позбавленими перспектив. У країнах з економікою, що розвивається, швидке реальне зростання економіки навчило людей очікувати постійного покращення свого рівня життя. Це зростання оплачувало послуги, і у нерівному суспільстві, наприклад Бразилії, допомогло скоротити розрив між багатими і бідними. Проте, ці зміни під загрозою. У Бразилії зростання ВВП сповільнилося з 7,5% в 2010 році до всього лиш 0,9% минулого року. В Індонезії, де ВВП продовжує залишатися на рівні нижче ніж $ 5тис на особу, звичайні сім'ї гостро відчують втрату субсидій на паливо.
Протести в Індії. Фото: AFP
Водночас, у країнах, що розвиваються, більш важливими є політичні очікування середнього класу, який швидко зростає. Наприкінці минулого року, після випадку групового згвалтування 23-річної студентки, на вулиці кількох міст Індії вийшли молоді освічені індійці. Вони протестували проти відсутності у країні захисту для жінок. Ще більші протести прокотилися по всій країні в 2011 році: середній клас повстав проти корупції, з якою вони стикаються практично на кожній зустрічі з урядовцями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Середній бізнес витрачає не на те: гроші потрібно вкладати в боротьбу з корупцією
У Туреччині кількість випускників університетів збільшувалася на 8% у рік з 1995 року. Цей молодий середній клас дратує релігійний консерватизм прем'єр-міністра Реджепа Тайіпа Ердогана, який хоче більше багатодітних сімей та контроль за алкоголем. 40 млн бразильців, які викарапкалися з бідності за останні вісім років, нарешті вперше отримали можливість уважно подивитися на суспільство, розвиток якого фінансується також за їхні податки. Вони хочуть гідної системи державних послуг, а замість цього отримують спортивні стадіони, споруджені за завищеними цінами.
Проблеми для Брюсселя та Пекіну
Мітинг у Парижі проти легалізації одностатевих шлюбів. Фото: АFP
Як же будуть розгортатися протести цього року? Одним із невтішних висновків є такий, що демократія стала складнішим мистецтвом: розподіл ресурсів між конкуруючими групами став жорсткішим, адже сьогодні мільйони людей можуть негайно вийти на вулиці. Це передбачає, що літо для єврозони, безсумнівно, буде спекотнішим. Політики європейського континенту відбулися наразі легким переляком (найбільші демонстрації в Парижі, наприклад, це похід "Frigide Barjot" та французьких католиків у спробі зупинити легалізацію одностатевих шлюбів).
Проте, рівень соціальної нестабільності зростає вдвічі швидше, як тільки державні витрати падають щонайменше на 5% від ВВП. У якийсь момент європейським лідерам доведеться братися за приборкання проблеми хронічних перевитрат коштів на соціальне забезпечення і починати боротися з інституційною слабкістю євро – за цим, безсумнівно, будуть соціальні невдоволення.
Антипутінські протести в Росії. Фото: m-strana.com
На щастя, демократії мають здатність до швидкої адаптації. Коли політики визнають, що люди заслуговують кращого, а вибори лежать в основі задоволення їх очікувань, - все може змінитися. Антикорупційні протести в Індії не призвели до негайних змін, але вони підняли цю тему на вершину національного порядку денного, а люди отримали обіцянку поступових реформ у майбутньому. До її честі, президент Бразилії Ділма Руссефф хоче національних дебатів з питання оновлення національної політики. Це не буде ні легким, ні швидким. Однак, протести здатні поліпшувати демократію в країнах, що розвиваються, і зрештою, навіть в ЄС.
Демократи можуть позаздрити можливостям диктаторів розганяти демонстрації. Китай вдало запобігає переростанню численних місцевих протестів в країні в один загальнонаціональний рух. Саудівська Аравія "купує" тишу у своїх дисидентів, а Росія залякує своїх опозиціонерів погрозами штрафів і тюремного ув'язнення. Але в довгостроковій перспективі диктатори можуть заплатити більш високу ціну. Застосування сили для прибирання людей з вулиці може фатально послабити уряд - Султан Ердоган може про це незабаром дізнатися, а арабські уряди з’ясували ще два роки тому, що диктатури не мають інститутів, через які можна управляти гнівом протестувальників і зменшувати його. Спостерігаючи за проблемами демократій в 2013 році, лідери в Пекіні, Москві та Ер-Ріяді мають почуватися незручно.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
