Зіткнувшись із російською ворожістю та китайським шпигунством, Бельгія посилила контррозвідувальну гру, але Брюссель все ще лишається ігровим майданчиком для шпигунів.
Брюссель кишить шпигунами. Адже на відміну від США чи Австралії, Бельгія не змушує реєструватися тих, хто працює на іноземні інтереси
Майже усім відомо, що у Брюсселі повно шпигунів.
Вони крутяться біля бару на нетворкінгових заходах аналітичних центрів. Вони піднімають руку в залі для преси на брифінгах Європейського Союзу.
Вони підслуховують – якщо вірити попередженню Європейської служби зовнішньої діяльності від 2019 року – в барах і ресторанах поблизу штаб-квартири Європейської комісії.
Те, що стіни мають вуха, вже давно стало фактом брюссельського життя. Але боротьбі зі шпигунством приділяється підвищена увага, оскільки ловці шпигунів ЄС подвоюють свої зусилля перед загрозою російської ворожості, китайського шпигунства і повернення геополітики великих держав.
Проблема для тих, кому доручено вирішувати цю проблему, полягає лише в тому, як багато можна для цього зробити. І поки що відповідь, схоже, така: недостатньо.
Почнемо з того, що ніхто насправді не знає, скільки шпигунів діє в столиці Європейського союзу. Коли від бельгійських силовиків вимагають назвати цифру, вони жартують – були б раді дізнатися від тих, хто знає.
Сполучені Штати і Австралія вимагають, щоб люди, які працюють на іноземні інтереси, реєструвалися, що дозволяло хоча б побіжно вловити вплив на політичний процес. Бельгія цього не робить.
Крім того, кількість мішеней і потенціал для прикриття надають міжнародні посади міста.
У Брюсселі розташовані не лише інституції ЄС і НАТО, але й близько 100 інших міжнародних організацій і 300 іноземних дипломатичних місій. За даними бельгійського міністерства закордонних справ, разом у них працюють близько 26 000 зареєстрованих дипломатів, кожен з яких може бути шпигуном.
Для шпигуна дипломатичний паспорт – найкраще прикриття. Крім того, що спілкування з вищими посадовими особами і розвідка інформації є частиною посадових обов'язків, дипломати також захищені від судового переслідування відповідно до Віденської конвенції. За оцінками бельгійських служб безпеки, у деяких посольствах від 10 до 20 відсотків дипломатів є співробітниками розвідки.
Робота в академічних установах або аналітичних центрах – місцях, де людям платять за отримання та аналіз інформації – також є привабливим прикриттям.
Вільний університет Брюсселя закрив у 2019 році Інститут Конфуція, після того, як директора інституту звинуватили у шпигунстві на користь Пекіна. Бельгія також відрахувала китайського докторанта у 2021 році, оскільки, за даними бельгійських ЗМІ, його академічна робота була прикриттям для розвідувальної діяльності.
Журналістика – ще одне чудове прикриття, яке надає доступ до подій та можливостей для преси, а також гарний привід для інтересу та підлабузництва до ключових посадовців. За даними бельгійських спецслужб, кожен п'ятий китайський журналіст, який працює в Брюсселі, підозрюється як співробітник розвідки.
Дійсно, так багато китайських шпигунів підозрюється в роботі у Брюсселі. Дехто сприймає це як своєрідний жарт.
"Це трохи схоже на гейдар (здатність геїв визначати інших як геїв за найменшими ознаками), – пожартував один ексдипломат ЄС з приводу розвитку здібностей до виявлення китайських шпигунів. – Важко пояснити. Але коли розумієш, стає легше".
Ловля шпигунів по-бельгійськи. Єврокомісію чи НАТО охороняє від шпигунів лише уряд Бельгії
Здебільшого завдання ловити шпигунів, які полюють на міжнародне співтовариство Брюсселя, покладено на бельгійський уряд.
Європейська комісія, Європейська рада, Європейський парламент і НАТО мають свої служби безпеки, які працюють над тим, щоб запобігти проникненню шпигунів до їхніх будівель і доступу до секретних документів.
Але не існує офіційного розвідувального агентства ЄС або навіть парасолькової організації, яка б координувала роботу 27-ми національних шпигунських служб блоку, на відміну, скажімо, від національної поліції, де координуючу роль відіграє Європол. Дехто закликав Європу створити аналог ЦРУ – єдиний орган, який координував би шпигунські зусилля блоку. Але це залишається в кращому випадку відстроченою можливістю.
"Я знаю, що це дражливе питання для деяких країн-членів, але мало б сенс мати розвідувальне агентство на європейському рівні для захисту стратегічних інтересів Європи", – сказав Самуель Коголаті, бельгійський парламентарій від партії "зелених", який неодноразово висловлювався про ризики китайського впливу в Бельгії.
"Ризик шпигунства присутній, і його не можна ігнорувати", – додав він.
Координація на рівні ЄС навряд чи відбудеться найближчим часом, сказав бельгійський чиновник, який часто контактує з розвідувальними службами. "Це просто занадто делікатне питання", – підкреслив він, зазначивши, що уряди країн ЄС неохоче діляться інформацією.
Замість цього, основна частина відповідальності лягає на бельгійську Службу державної безпеки та військових колег з Генеральної служби розвідки і безпеки, які працюють зі 120 службами з 80 країн у своїх полюваннях на шпигунів.
Бельгія має довгу історію переслідування шпигунів.
У 1960-х роках президент Шарль де Голль вивів Францію зі структури військового командування НАТО, що змусило Північноатлантичний оборонний альянс перенести свою штаб-квартиру до Брюсселя. Побоюючись радянського впливу, США наполягали на посиленні контррозвідувальних зусиль Бельгії.
Бельгійська державна безпека збільшила свій особовий склад у шість разів, а бельгійський кабінет міністрів заявив тоді, що не хоче перетворення Брюсселя на "важливий шпигунський центр".
Незважаючи на це, Брюссель все ще вважався ігровим майданчиком для шпигунів – особливо після закінчення Холодної війни, коли контррозвідка стала не така пріоритетна. Це зробило Бельгію непідготовленою, коли вона зіткнулася з великим шпигунським скандалом у 2003 році, після того, як в будівлі Європейської ради на вулиці Юстуса Ліпсіуса виявили пристрої для підслуховування.
Згідно із засекреченими даними бельгійського уряду, з якими ознайомилося видання POLITICO, 2016 року розвідувальне відомство країни було вдвічі меншим, ніж у його колег з ЄС.
З того часу почастішали заклики до додаткових інвестицій: від самої служби державної безпеки, бельгійської судової влади, Європарламенту та кількох бельгійських політиків. І на контррозвідувальну діяльність знайшли нові гроші.
Підвищення ставок у грі. Кількість контррозвідників збільшать
Десятиліттями лідери ЄС і бельгійські політики відкидали думку про те, що нечисті на руку діячі в Пекіні, москві чи Тегерані можуть насправді цікавитися технічною документацією, що крутиться в коридорах сірих будівель в Європейському кварталі. Але останні події привернули увагу, принаймні деяких із них, до ризиків.
"Європейці ніколи не були по-справжньому сильними у контррозвідці, – розповів колишній високопоставлений співробітник американської розвідки. – Вони були дуже залежні від США. Зараз відбувається певна зміна менталітету".
"Це дуже небезпечний світ, – додав американський чиновник, озираючись через плече у популярній брюссельській кав'ярні. – Ви просто не усвідомлюєте, наскільки обережними маєте бути".
Агресія росії з 2014 року підвищила обізнаність про небезпеку, і витрати у відповідь зросли. Представники бельгійських служб безпеки заявили, що після періоду, коли унаслідок терактів у Парижі й Брюсселі в 2015 і 2016 роках пріоритетним напрямком діяльності відомства була боротьба з тероризмом, тепер увага знову зосереджена на контррозвідці.
"Бельгія активізувала свою гру і стала більш проактивною", – повідомив високопоставлений чиновник ЄС.
Бельгійський уряд заявив, що має на меті зробити Брюссель "ворожим операційним середовищем" для іноземних шпигунів, згідно з його нещодавньою стратегією національної безпеки.
На початку цього року Бельгія ухвалила закон, який надає співробітникам служб безпеки більше свободи дій під час проведення розслідувань. Міністр юстиції Вінсент Ван Квікенборн, відповідальний за державну безпеку, заявив, що закон надасть їм "більше повноважень для проведення інтерв'ю, більш інтрузивних методів, але завжди в рамках закону". Він дозволить, наприклад, джерелам служби держбезпеки брати участь у заборонених демонстраціях, щоб стежити за своїми цілями.
Бельгійська служба державної безпеки подвоїть свій штат до 1 000 осіб до 2024 року, що є інвестицією, яку уряд назвав "історичною". Скільки з них працюватимуть над контррозвідкою, не розголошується, – повідомили бельгійські силовики, – але їхня кількість зростає.
Очікується, що Ван Квікенборн також представить новий закон, який полегшить кримінальне переслідування, розширивши визначення шпигунства. Шпигунство, як таке, не є злочином у Бельгії. Лише передаючи секретну інформацію, що становить ключовий національний інтерес, ворожій або іноземній державі, шпигуни наражають себе на ризик судового переслідування.
Так, наприклад, колишній бельгійський дипломат Освальд Гантуа перебував під слідством за надання інформації російським спецслужбам, але засудили його лише у 2018 році за незаконне об'єднання з метою підробки документів. Однак є занепокоєні тим, що зусилля Бельгії все ще недостатні.
Ще один бельгійський урядовець наголосив, що, хоча на бельгійську службу державної безпеки, зокрема контррозвідку, виділяється більше коштів, країна не може конкурувати з ресурсами таких іноземних держав, як Китай.
"Давайте будемо чесними, – сказав Кеннет Ласоен, експерт із бельгійської розвідки Антверпенського університету. – Вороже операційне середовище – це москва з ФСБ. Це не Брюссель із бельгійською Службою державної безпеки".
Спіймати і відпустити. Бельгія не повідомляє у пресі про свою контррозвідувальну діяльність
Якщо Бельгія посилює боротьбу зі шпигунами, то чому робота служби державної безпеки не потрапляє в новини?
Вироки за шпигунство часто потрапляють на перші шпальти газет як у США, так і в країнах ЄС. Ось весною в Естонії засудили жінку до більш ніж восьми років ув'язнення, визнавши її винною у шпигунстві на користь Китаю. Німецького солдата запасу засудили за передачу інформації москві. А у Стокгольмі нині судять двох шведів за шпигунство на користь росії.
Бельгія дотримується спокійнішого підходу з різних причин.
По-перше, не маючи можливості переслідувати за законом і все ще маючи обмежене фінансування, бельгійські контррозвідники змушені розставляти пріоритети. Як зазначив бельгійський урядовець: чим більше грошей ви витрачаєте, тим більше шпигунів ви знайдете, і тим більше грошей вам знову доведеться витратити.
Таким чином, у той час, як шпигунство з боку "недружніх" країн, таких як росія, Іран чи Китай, стає більш прискіпливим, бельгійські контррозвідники, як і раніше, закривають очі на шпигунство з боку союзників.
"Це питання пріоритетів, – розповів бельгійський урядовець. – Я б вважав, що краще нехай би американці чи німці підслуховували, ніж китайці чи росіяни".
Бельгійські спецслужби також намагаються не потрапляти в центр уваги. Представники служби безпеки стверджують, що шпигуни, яких спіймали, можуть ніколи про це не дізнатися. Переслідування, навіть якби воно було можливим – це все одно, що скинути бомбу. Це завдає шкоди дипломатичним відносинам.
Замість цього, спійманим шпигунам часто просто пропонують покинути країну. Це відбувається регулярно, але процес здебільшого відбувається непомітно – через посольства країн. Висилка рідко оприлюднюється, як це було у випадку, коли 21-го російського дипломата вислали після вторгнення росії в Україну.
Іноді Бельгія допомагає країнам-союзникам ловити шпигунів на своїй території. У 2018 році бельгійська поліція заарештувала китайця, якого США підозрювали у шпигунстві за General Electric Aviation. "Потім його екстрадували до Сполучених Штатів, і вони дуже вдячні за це", – розповів Ван Квікенборн. Пізніше чоловіка засудили за змову з метою здійснення економічного шпигунства.
В інших випадках Бельгія може доносити на співрозмовників шпигуна, щоб доступ до інформації перекривався.
Підозрюваних у шпигунстві озвучують рідко. 2020 року з'явилася новина про те, що Фрейзер Кемерон, колишній британський дипломат і ексчиновник Європейської комісії, який став аналітиком, перебуває під слідством за підозрою в передачі секретної інформації Китаю. Кемерон заперечує провину і йому не висунули звинувачення.
Коли звинувачення у шпигунстві з'являються в новинах, вони не просто зливають можливих агентів, – стверджують представники служби безпеки, – це підвищує обізнаність про проблему, що корисно для нас.
"Усвідомлення того, що шпигунство – це не наукова фантастика, а відчутний і реальний ризик, є першим кроком до того, щоб захистити себе від нього", – сказав Ніколя Фьєренс Геверт, речник бельгійського міністерства закордонних справ.
Джерело: Politico
Авторка – Барбара Моенс. Якопо Барігацці, Стюарт Лау та Райан Хіт зробили внесок у підготовку матеріалу.
