"Київ повинен боротися далі, бо путін вірить, що він все ще може перемогти. Наскільки жорстокою буде зима, коли росія знову посилює свою повітряну війну для нанесення ударів по містах та енергетичній інфраструктурі, залежить від США та Європи. На жаль, обидвоє, схоже, втрачають ініціативу після періоду дивовижної рішучості та єдності, і зараз необхідна радикальна корекція того, як ми сприймаємо цю війну", – пише Марк Чемпіон у Bloomberg.
На його думку, занадто багато людей, схоже, випустили з уваги, що це найбільше військове зіткнення, яке Європа бачила з 1945 року, і яке затьмарює навіть жорстку контртерористичну операцію Ізраїлю в Газі. Це загарбницька війна, яку росія розпочала 2014-го, різко посилила майже два роки тому, тож її не можна визначати успіхом чи невдачею наступу однієї зі сторін впродовж одного сезону. За словами Марка Чемпіона, це важливо повторювати, бо надто багато нинішніх роздумів про те, що робити далі, беруть за відправну точку нездатність літнього контрнаступу України забезпечити прорив.
Якщо Україна не може досягти перемоги, виникає питання, який тоді сенс продовжувати війну або продовжувати нести її витрати? Чи не краще було б проявити трохи жорсткої любові, натиснувши на президента Володимира Зеленського, аби він погодився на припинення вогню шляхом переговорів? Такі питання автор вважає хибними, оскільки вони випливають з двох хибних припущень: по-перше, що переговори про мир – це справа лише України; по-друге, що США та Європа згуртувалися навколо Києва з 2022 року, щоб досягти "перемоги" над росією.
Реальність така, що мирні переговори більше залежать від росії – держави-окупанта. Понад те, немає жодних ознак, що путін готовий погодитися на тривале припинення вогню на існуючих лініях бойових дій. Дії росії, не кажучи вже про все ще ескалаційну риторику кремля та оголошені анексії територій, які він ще не контролює, свідчать, на думку колумніста Bloomberg, про протилежне.
Так само США та Європа прийшли на допомогу Києву не для того, щоб він міг перемогти росію, а для того, аби міг захистити себе, запобігти російській експансії, яка обіцяла довгострокову нестабільність для Європи. Ці інтереси залишаються життєво важливими, навіть не торкаючись більш туманних, заснованих на цінностях цілей, як-от захист демократії чи міжнародного права. Вони також є більш досяжними, ніж здавалося одразу після російського вторгнення 2022 року.
Заради справедливості автор зазначає, що було б нелогічно з боку кремля відмовлятися від своїх цілей зараз, коли фінансування і військова підтримка України по обидва боки Атлантики перебувають під загрозою. Цього тижня Білий дім попередив, що у нього закінчаться гроші на підтримку Києва до кінця грудня, якщо республіканці в Конгресі не зупинять спротив затвердженню допомоги, що, за словами представника Байдена, "зламає" здатність України захищатися від російських наступальних дій. Тим часом союзник путіна – прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, чітко дав зрозуміти, що має намір або використати, або зірвати створення фонду Європейського Союзу для України у розмірі 50 мільярдів євро, а також план ЄС запропонувати Києву переговори про членство цього місяця.
Марк Чемпіон нагадує, що найбільш обнадійливим, з точки зору кремля, є те, що Дональд Трамп – людина з глибокими особистими претензіями до України – лідирує в опитуваннях громадської думки напередодні президентських виборів у США, які відбудуться через рік. У путіна теж є свій політичний порядок денний. Наступного року на нього чекають вибори, які, якими б не були невільними і несправедливими, залишаються важливими для підтримки його влади і легітимності. Укладання угоди зараз може спонукати росіян поставити під сумнів величезну ціну, яку їм довелося заплатити.
За словами Миколи Бєлєскова, наукового співробітника Національного інституту стратегічних досліджень у Києві, занадто багато людей на Заході не розуміють, що "росія не піде на примирення з Україною" і все ще вірить, що здатна перемогти силою. Вони "збільшили виробництво зброї, мобілізують нові сили і потребують результату, щоб показати це".
Підсумок, на думку автора, такий: Україна не може припинити боротьбу, незалежно від того, що станеться з її фінансуванням і постачанням зброї від союзників. Єдине питання полягає в тому, скільки додаткових життів і територій буде втрачено, якщо рішення Заходу буде провалене, позбавляючи українців засобів для боротьби з достатньою силою, щоб переконати путіна, що він більше нічого не може виграти.
За словами колумніста, час – це те, що зараз потрібно Україні для ведення такої цілеспрямованої, а не відчайдушної оборони. Її завдання – послабити російські сили і продовжити повітряну кампанію дальнього радіусу дії, щоб зробити Крим, а отже, і шляхи постачання російських військ на півдні, вразливими, та водночас дочекатися поразки Трампа. Така комбінація може змусити путіна переглянути свій аналіз витрат і вигод і почати переговори про життєздатне завершення війни.
Як зазначає автор, завзята оборона пропонує набагато менш надихаючу історію, ніж перемога в контрнаступі, але наразі це кращий шлях для України та її прихильників, ніж будь-яка приречена спроба вести переговори. Війна довела, наскільки важко, якщо взагалі можливо, атакувати добре укріпленого супротивника без переваги у повітрі чи якоїсь іншої значної технологічної переваги, і те саме стосується росії. З осені путінські генерали кинули велику кількість своїх військ у наступ на Авдіївку на сході України, втративши шокуючу кількість солдатів і техніки. Успішна виснажлива оборона такого роду – це перемога і для України. Просто для того, аби вона принесла плоди, потрібно більше часу.
Саме тут Марк Чемпіон не погоджується з двома високоповажними американськими зовнішньополітичними мудрецями, Річардом Хаасом і Чарльзом Купчаном, які також закликають до переосмислення стратегії Заходу щодо України в останньому випуску журналу Foreign Affairs. Ґрунтуючись на провалі українського контрнаступу, відсутності реальної перспективи прориву для повернення всієї окупованої території, втомі Заходу та переважаючих ресурсах росії, ці двоє стверджують, що потрібно переконати українців домовитися про припинення вогню вже зараз. Навіть якщо путін відмовиться, що вони визнають ймовірним, вважають, що Україна здобуде моральну перемогу і, можливо, запобіжить гіршій долі пізніше.
Хаас і Купчан добре описують небезпеку продовження контрнаступу з метою "перемоги", але це виглядає з їхнього боку як боротьба з опудалом. Українське командування визнало необхідність переходу до оборони. Вони вже не просять більше танків, а просять ракети більшої дальності, артилерійські снаряди, зенітні батареї і літаки, необхідні для стратегії виснаження. Крім того, як наголошує колумніст Bloomberg, стаття ігнорує ризики, пов'язані з її власною пропозицією. путін, ймовірно, не відмовиться від припинення вогню прямо, як не робив цього в минулому, і замість цього встановить умови, на які, як він знає, Україна змушена буде відкинути. Це спровокує неминучі дебати серед союзників Києва щодо того, чи варто йому погоджуватися, а якщо ні, то дасть кисень тим (наприклад, Орбану), хто наполягає на припиненні підтримки України.
"Реальність така, що стабільність в Європі все ще залежить від того, чи вдасться показати путіну, що він не зможе досягти своїх історично грандіозних цілей повернення сфери впливу та земель втрачених 1918 року, але згодом відновлених за Сталіна і знову втрачених після розпаду Радянського Союзу 1991-го. кремль аж ніяк не припиняє спроб. Небагато імперій змирилися з розпадом без боротьби, і росія не є винятком", – завершує колонку Марк Чемпіон.
Джерело: Bloomberg
