путін не відмовився від своїх планів. Він вважає, що союзники України втратять до неї інтерес, пише Енн Епплбом у своїй статті для The Atlantic. Вона вчергове нагадує, що кремль планував взяти Київ за три дні, а решту України – за шість тижнів. Натомість за 21 місяць війни російські війська залишили половину території, яку вони окупували в лютому минулого року. Загинули десятки тисяч росіян, а ще більше було поранено. Було знищено зброї та обладнання на мільярди доларів: російські танки, літаки, артилерію, гелікоптери, бронетехніку і військові кораблі.
"Якби ви спрогнозували такий результат до війни, хоча ніхто не спрогнозував, це здавалося б фантастикою. Ніхто б не повірив, що український президент Володимир Зеленський, професійний комік, може очолити країну, яка перебуває у стані війни, що демократичний світ буде достатньо об'єднаний, щоб допомогти йому, або що президент росії владімір путін витримає таке приниження", – пише авторка.
На думку Енн Епплбом, Україна, США та Європейський Союз досягли чогось надзвичайного: спільними зусиллями вони не лише зберегли Українську державу, але й протистояли зловмиснику, чий нігілізм шкодить усьому світу. Вона нагадує, що путін підтримує ультраправі та екстремістські рухи в Європі, надає головорізів для підтримки африканських диктатур і вступає у змову з Китаєм, Іраном, Венесуелою та іншими автократіями. Від самого початку путін сподівався, що війна продемонструє, що американську силу та американські альянси можна перемогти, і не лише в Україні, а й будь-де. І він на це сподівається і досі, зауважує авторка, тож війна залишається корисною для нього.
Експертка наголошує, що російська війна створює дефіцит продовольства в Африці, яке зі свого боку породжує нові заворушення і попит на російських найманців. Війна розпалює невдоволення і в Європі, надаючи поштовх проросійським партіям. Відома журналістка зауважує, що американці та європейці помилково розглядають заворушення в одній країні за іншою як серію ізольованих конфліктів, але путін не вважає, що Україна і Близький Схід належать до різних, конкуруючих сфер. Навпаки, після початку конфлікту в Газі він активізував свої відносини з Іраном, запросив лідерів Хамасу до москви і напав на Ізраїль через його зв'язки зі США, сподіваючись, що поширення насильства зменшить підтримку України з боку Заходу. Іранські безпілотники тероризують українські міста; Іран, зі свого боку, постачає російську зброю своїм маріонеткам. Вважається, що "Хезболла" має російські протикорабельні ракети, які вона може використати проти американських військових кораблів у Середземному морі в будь-яку хвилину.
Боротьба союзників проти росії в Україні підірвала здатність кремля проєціювати негативну силу на Європу, Близький Схід та Африку. Але, незважаючи на свої надзвичайні втрати, путін все ще вірить, що час на його боці.
Адже якщо він не може перемогти на полі бою, він переможе за допомогою політичних інтриг та економічного тиску, попереджає Енн Епплбом. путін чекатиме, поки демократичний світ розколеться, і заохочуватиме цей розкол. Він дочекається, коли українці втомляться, і спробує зробити так, щоб це сталося. Він чекатиме на перемогу Дональда Трампа на президентських виборах у США 2024 року і зробить усе можливе, щоб це сталося.
Авторка небезпідставно стверджує, що зараз путін робить ставку на республіканців, які ретранслюють російську пропаганду. Вона наводить приклад, як сенатор Джей Д. Венс повторює російські тези про війну в Україні, яка призводить до "глобального безладу" та "ескалації"; представник Метт Ґаєц послався на китайське державне ЗМІ як на доказ, запитуючи на слуханнях у Конгресі про ймовірних українських неонацистів; кандидат у президенти від Республіканської партії Вівек Рамасвамі також назвав єврея Зеленського нацистом. путіна підбадьорює новий спікер Палати представників Майк Джонсон, який свідомо затримує військову та фінансову допомогу, необхідну Україні для продовження боротьби. Додатковий законопроєкт, який він відмовляється прийняти, включає гроші, які забезпечать українців системами протиповітряної оборони, необхідними для захисту їхніх міст, а також фіскальну підтримку, необхідну для підтримки їхньої економіки та критично важливої інфраструктури в найближчі місяці.
Енн Епплбом зазначає, що США зараз забезпечують близько третини фінансових потреб України – решта надходить від Європейського Союзу, світових інституцій, а також від сплачених податків та облігацій, придбаних самими українцями, але без цієї допомоги Україні буде важко пережити зиму.
Експертка вважає, що частково опір республіканців допомозі Україні у боротьбі з американським супротивником є просто збоченим бажанням побачити, як президент Джо Байден зазнає поразки. Інша частина опору походить від страху, що Україна не здатна перемогти. Український літній контрнаступ мав певний успіх, особливо в Чорному морі, де комбінація безпілотників і ракет сильно послабила російський флот і змусила деякі з його кораблів покинути кримський порт Севастополь. Але прогрес на суші був повільним. Здатності України завдати величезних втрат росії було недостатньо для того, щоб викликати в москві зворотну реакцію або переосмислення своїх дій. Український головнокомандувач Генерал Валерій Залужний нещодавно говорив про війну як про "патову ситуацію".
Хоча Залужний також детально описав технологію, необхідну для просування своєї армії вперед і виходу з глухого кута, його заява відновила розмови на Заході про перемир'я або припинення вогню, констатує Енн Епплбом. Вона наголошує, що "дехто закликає до припинення вогню зовсім недобросовісно. Насправді вони хочуть перемоги росії або, принаймні, поразки Байдена. Інші ж виступають за перемир'я з найкращими намірами. Вони вважають, що оскільки путін ніколи не здасться, шкода, завдана Україні, має бути обмежена". Останнім часом журналістка чула, як кілька людей з добрими намірами, всі прихильники України, стверджували, що цей конфлікт може закінчитися так, як колись закінчилася Корейська війна, коли кордони будуть заморожені на нинішній лінії фронту, а решта України, подібно до Південної Кореї, буде захищена американськими гарантіями безпеки і навіть американськими базами.
На думку Енн Епплбом, усі ці пропозиції, з добрими намірами чи ні, мають один і той самий недолік: припинення вогню, тимчасове чи інше, означає, що обидві сторони повинні припинити бойові дії. Наразі, навіть якщо Зеленський погодиться на переговори, немає жодних доказів того, що путін хоче вести переговори, що він хоче припинити війну або що він коли-небудь хотів припинити війну. І так, за словами західних чиновників, які періодично спілкуються зі своїми російськими колегами, спроби з'ясувати це були.
Немає також жодних доказів того, що путін хоче розділити Україну, залишивши собі лише ті території, які він зараз окупує, а решті дозволивши процвітати на кшталт Південної Кореї. На думку авторки, його метою залишається знищення України – всієї України – і його союзники та пропагандисти все ще говорять про те, що, досягнувши цієї мети, вони розширять свою імперію далі. Лише минулого тижня Дмітрій Мєдвєдєв, колишній президент росії, опублікував статтю на 8000 слів, в якій назвав Польщу "історичним ворогом росії" і погрожував полякам втратою їхньої держави. Послання було абсолютно чітким: ми вторглися в Польщу раніше, і ми можемо зробити це знову.
Енн Епплбом наголошує, що у цьому сенсі виклик, який путін кидає Європі та решті світу, не змінився з лютого 2022 року. Якщо Захід відмовиться від досягнутого і припинить підтримку Києва, результатом все одно може стати військове або політичне завоювання України.
Завоювання України все ще може посилити Іран, Венесуелу, Сирію та інших союзників путіна. Воно все ще може заохотити Китай до вторгнення на Тайвань. Це все ще може призвести до нового типу Європи, в якій Польща, країни Балтії і навіть Німеччина перебуватимуть під постійною фізичною загрозою, з усіма відповідними наслідками для торгівлі і процвітання. Європа, що постійно перебуває у стані війни, – ідея, яка здається неможливою для більшості людей на Заході, все ще здається надзвичайно правдоподібною для російського президента.
"путін провів пам'ятну частину свого життя як офіцер КДБ, представляючи інтереси радянської імперії в Дрездені. Він пам'ятає, коли східна Німеччина була під владою москви. Якщо це могло статися одного разу, то чому б не повторитися цьому знову?" – запитує відома журналістка.
Сувора правда полягає в тому, що ця війна закінчиться назавжди лише тоді, коли неоімперська мрія росії остаточно помре.
Так само, як французи вирішили 1962 року, що Алжир може стати незалежним від Франції, так само, як британці визнали 1921-го, що Ірландія більше не є частиною Сполученого Королівства, росіяни повинні зробити висновок, що Україна – це не росія. Енн Епплбом не може сказати, які політичні зміни в москві необхідні для досягнення цієї мети. Вона не знає, чи потрібен росії інший лідер: можливо, так, а можливо, ні. Але, за її словами, світ розпізнає ці зміни, коли вони відбудуться. Коли це станеться, конфлікт закінчиться, і лише тоді можна буде вести перемовини про остаточне врегулювання.
Щоб досягти цього результату, на думку експертки, потрібно скоригувати мислення Заходу. По-перше, необхідно глибше зрозуміти, що світ вступив в нову еру конфлікту між великими державами. росіяни вже знають це і вже здійснили перехід до повномасштабної економіки війни. Сорок відсотків російського державного бюджету – ще одна консервативна оцінка – зараз щорічно витрачається на військове виробництво, що становить близько 10 відсотків ВВП. Ані США, ані їхні європейські союзники не зробили нічого подібного. Джек Вотлінг з Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI) сказав авторці, що на початку війни боєприпасів, які Велика Британія виробляла за рік, вистачало, щоб забезпечити українську армію на 20 годин. Хоча ситуація покращилася, оскільки виробництво повільно зростає в усьому демократичному світі, швидкість змін не є задовільною.
По-друге, наголошує Енн Епплбом, необхідно почати допомагати Україні вести цю війну так, ніби це союзники самі її ведуть, змінивши свій повільний процес прийняття рішень відповідно до нагальності моменту. "Україна отримала зброю для літніх бойових дій дуже пізно, що дало росіянам час побудувати мінні поля і танкові пастки – чому? Навчання українських солдатів силами НАТО в деяких випадках було поспішним і неповним – чому? Ще є час виправити ці помилки: перелік проривних технологій Залужного, який включає інструменти для здобуття переваги в повітрі і кращого ведення радіоелектронної боротьби, слід сприймати серйозно зараз, а не наступного року", – пише вона.
Але шлях до закінчення цієї війни пролягає не лише через поле бою. Вона вважає, що Захід повинен почати думати не лише про допомогу Україні, але й про перемогу над росією – або про те, як переконати росію піти будь-якими можливими способами.
Як підкреслює експертка, якщо росія вже бореться з Америкою та її союзниками на багатьох фронтах: через політичне фінансування, кампанії впливу, зв'язки з іншими автократіями і терористичними організаціями, то США і Європа також повинні дати відсіч на багатьох фронтах. Захід повинен перевершити росію в конкурентній боротьбі за дефіцитні товари, необхідні для виробництва зброї, блокувати оновлення програмного забезпечення, необхідного для роботи їхніх оборонних заводів, шукати способи саботажу їхніх виробничих потужностей. Цьогоріч росія використала менше зброї та боєприпасів, ніж торік. Завданням Заходу має бути зробити так, щоб наступний рік був ще гіршим.
Захід вже наклав санкції на росію і ввів експортний контроль на електроніку та багато інших компонентів, необхідних для російського міністерства оборони. Парадоксально, але цих санкцій зараз може бути занадто багато, і їх важко відстежувати і виконувати, особливо коли матеріали проходять через треті або четверті країни. Замість цього, на думку авторки, Захід повинен націлитися на найважливіші ланцюги постачання, позбавляючи росіян конкретних верстатів і сировини, необхідних їм для виробництва найсучаснішої зброї. На початку війни США та їхні союзники заморозили валютні депозити росії. Активи багатьох російських олігархів також були заморожені в надії, що це зробить їх більш схильними до опору війні. За деякими винятками, цього не сталося. Тепер настав час забрати ці активи і віддати їх Україні. Вона вважає, що Захід повинен продемонструвати, що його відданість принципу репарацій росії для України є реальною.
"Але частина західних грошей теж потрібна. Витративши їх зараз, Захід заощадить в майбутньому, і не лише тому, що зможе запобігти катастрофі в Україні. Навчившись боротися з росією, витонченою автократією з глобальними амбіціями, Захід буде краще підготовлений до пізніших, більш масштабних конфліктів, з Китаєм чи Іраном. Що ще важливіше, перемігши росію, Захід зможе зупинити ці більші конфлікти в зародку. Метою має бути припинення брутального вторгнення росії, і стримування інших від повторення такого вторгнення деінде", – завершує свою статтю Енн Епплбом.
Джерело: The Atlantic
