росія зазнає поразки під Авдіївкою, але все ж досягає невеликих успіхів у наступі на кількох ділянках фронту. Україна страждає від нестачі ресурсів, але продовжує тиснути на Крим. Яка ситуація і що потрібно зробити?
Великий наступ росіян провалився. Нова стратегія – гнучко відтягувати час і зосередитися на великих втратах – вже працює
Масштабний наступ російських військ, спрямований на повне захоплення Авдіївки, провалився. росія вкотре не змогла досягти однієї з визначених нею військових цілей.
На сьогодні росія втратила близько 20 тисяч солдатів загиблими та пораненими під Авдіївкою. Було знищено близько 500 бойових танків, бойових машин піхоти, гаубиць та іншої техніки. Завдяки таким титанічним зусиллям росіяни здобули близько 12-15 км території, але не змогли взяти місто.
Після того, як росія повернула собі ініціативу вздовж усієї лінії фронту наприкінці 2023 року, її війська все ще продовжують наступати на кількох ділянках фронту.
На північному сході фронту російські сили продовжують високоінтенсивні обстріли українських районів на північ і південь від Куп'янська. Лінія фронту поки що залишається незмінною. Однак Україна евакуює певні населені пункти.
Після невдалої спроби взяти Авдіївку можна очікувати, що наступна велика атака російських військ буде спрямована на Куп'янськ. Напередодні президентських виборів в рф у березні відчувається політичний тиск, який вимагає досягти певного демонстративного успіху за будь-яку ціну.
На захід від Бахмута та на захід від Мар'їнки росія продовжує наступати і щоразу відвойовує по кілька сотень метрів території. росіяни знову зайняли деякі позиції між Вербовим та Роботиним, які українці відвоювали з великими втратами під час контрнаступу.
Втрата окремих позицій є психологічно важкою для України. Однак нова оборонна стратегія, яка полягає в тому, щоб не тримати кожен метр, а гнучко відтягувати час і зосередитися на великих втратах з російського боку, має військовий сенс.
На додаток до наступу на фронті, росія посилює комбіновані авіаудари із застосуванням крилатих ракет, балістичних ракет, аеробалістичних ракет, безпілотників і переобладнаних ракет С-300.
російські повітряні удари спрямовані, з одного боку, на інфраструктуру і терор проти цивільного населення, а з іншого – на продукцію української оборонної промисловості. Атаки також слугують пропагандою на російському телебаченні.
Україна потребує зміни стратегії її ключових союзників. Треба отримати більш сучасне ППО, високоточну зброю для глибоких ударів, а також домогтися суворого дотримання санкцій проти росії
російська стратегія на 2024 рік, схоже, полягає в тому, щоб продовжувати війну щонайменше до президентських виборів у США, захопивши якомога більше територій і захищаючи попередні завоювання, незважаючи на втрати.
Нижче порогу публічно видимої великої мобілізації, росія наразі мобілізує близько 1000 нових солдатів на день. За таких умов, навіть такі екстремальні втрати, як під Авдіївкою, завжди можна компенсувати.
Водночас рф наростила виробництво озброєнь, успішно уникає санкцій і наразі відчуває себе підбадьореною внутрішньополітичною блокадою військової допомоги Україні з боку США.
Після того, як Київ, Вашингтон та інші партнери протягом декількох місяців публічно говорили про збільшення українського оборонного виробництва та спільне виробництво в Україні, москва тепер націлилася ракетами на українські збройові заводи.
Україна продовжує потребувати набагато більше артилерійських боєприпасів і більших потужностей з їхнього виробництва в Європі.
Перші спроби захиститися від російських ракет засобами радіоелектронної боротьби і FrankenSAM, тобто модернізованими за допомогою сучасних технологій пострадянськими системами, були успішними, тому цей досвід слід примножувати і розширювати дуже швидко. Партнери Києва повинні докласти ще більше зусиль для того, щоб надати Україні більш сучасні системи протиповітряної оборони.
Україна потребує поставок високоточної зброї для нанесення глибоких ударів. Франція нещодавно стала лідером у цьому питанні, надавши 40 додаткових крилатих ракет SCALP-EG. ATACMS з моноблочними боєголовками, GLSDB і Taurus мають швидко з'явитися в Україні.
Ремонтні майстерні і технічне обслуговування основних бойових танків і бойових машин піхоти повинні бути ближче до фронту, зокрема завдяки співпраці між західними компаніями й Україною. При цьому необхідно забезпечити протиповітряну оборону галузі.
Винищувачі F-16, Grippen та Mirages мають бути поставлені й використані для боротьби з російськими літаками та модернізованими планерними бомбами, проти яких Україна поки що майже беззахисна.
Києву також дуже допомогло б, якби західні держави краще запобігали використанню сучасних верстатів, компонентів і технологій для російської оборонної промисловості. Відмахуватися від цього – помилка.
Україні потрібно більше засобів захисту від безпілотників і компонентів для успішних українських програм виробництва БПЛА, які наразі можуть хоча б частково компенсувати нестачу боєприпасів і ресурсів.
Україна потребує зміни стратегії її ключових союзників. За підтримки її військової потуги замість просто виживання та довгострокових зобов'язань у сфері безпеки, включно з перспективою членства в НАТО, шлях до миру стане можливим 2024 року.
