За останніми даними Держслужби з надзвичайних ситуацій в Україні більше 472 000 внутрішніх переселенців зі Сходу та Криму. Утім, оскільки й досі немає централізованої системи реєстрації, неможливо встановити точну кількість людей, які змушені були виїхати із анексованих та окупованих територій. У кожного з них своя історія, потреби та проблеми: як мінімум, житло, їжа і тепло.
Принаймні частину з них вирішує Закон "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". По-перше, він пояснює, хто такі переселенці. Аби розуміти масштаби проблеми та спробувати допомогти кожному, Уряд створить Єдину інформаційну базу даних про переміщених осіб. Окрім особистої інформації у ній буде також вказівка на колишнє і теперішнє місце проживання громадян та відомості про їхні потреби.
По-друге, Закон гарантує право переселенців на житло та соціальну допомогу. Держава зобов’язана поселити їх на 6 місяців за свій рахунок. Переселенці повинні сплачувати лише комунальні послуги. Також кожен з них отримуватиме фінансову допомогу протягом півроку. Щомісяця працездатним громадянам держава виплачуватиме 884 грн., непрацездатним – вдвічі менше. Проте виділяти гроші будуть лише тим, хто зареєструється у Центрі зайнятості.
Щоб отримати житло, потрібно стати на облік внутрішньо переміщених осіб та мати довідку переселенця. Оформити довідку можна безкоштовно у відділі соцзахисту держадміністрації міста або села, куди людина переїхала. При собі потрібно мати паспорт чи інший документ, що засвідчує особу і підтверджує проживання у Криму або у зоні бойових дій.
Переселенці мають рівні із місцевими права на медичне обслуговування та освіту. Студенти можуть навчатися в інститутах та університетах інших регіонів України. Закон спростив процедуру працевлаштування переселенців: людям більше не потрібно їхати на небезпечні території, щоб звільнитися з роботи або перереєструвати пенсію. Тепер це можна зробити заочно, навіть без трудової книжки.
Представник Харківської правозахисної групи Борис Захаров називає Закон компромісом між суспільством та владою: не все, чого вимагали юристи, вдалося закріпити законодавчо. Його позицію розділяє і голова громадської організації "Кримський центр ділового та культурного співробітництва ”Український Дім”" та координатор громадянського руху "ЄвроМайдан-Крим" Андрій Щекун: "Цей закон сформувала сама громадськість і протягом семи місяців відбувалася реальна боротьба проти бюрократичної державної машини за його прийняття".
Борис Захаров називає великим недоліком те, що не було враховано інтересів іноземців та осіб без громадянства, які мають право жити в Україні. Правозахисні організації фіксують сотні конкретних випадків звернення такої категорії людей. Експерт переконаний, що українська правова політика щодо східняків формується за принципом колективної вини: "Ви на Донбасі просили, щоб Росія вас захистила. Тепер вирішуйте свої питання самостійно". Інтереси сотень тисяч співгромадян, які опинилися в біді, не враховуються. Права людей на окупованих територіях постійно порушуються.
Під час обговорення законопроекту нардепи зменшили суму фінансової допомоги від держави, скасували пункти про право переселенців отримати землю під забудову та кредит на будівництво за ставкою НБУ, відмовилися звільнити від оподаткування внутрішню гуманітарну допомогу. Андрій Щекун говорить, що правозахисники хотіли б включити у документ більше деталей.
Наприклад, "про поняття отримання соціального житла або саме позачергове або цільове отримання земельних ділянок для тих, хто позбувся практично всього; в законі нічого не сказано про підтримку та оздоровлення дітей, їх соціальну адаптацію". Водночас Борис Захаров говорить, що остаточна "версія" Закону – найбільше, чого можна було досягти за даних умов. Андрій Щекун додає, що у документі враховано стратегічно найважливіші пункти.
Закон дозволяє залучати для допомоги переселенцям не лише гроші держбюджету, а й міжнародних організацій та приватних підприємств. Що важливо – документ скасовує податок на гуманітарну допомогу з-за кордону.
За словами представника Управління верховного комісара ООН у справах біженців в Україні, Молдові та Білорусі Ноелі Калхун, міжнародні організації чекали лише підписання закону Президентом, адже "не хотіли виділяти кошти, з яких 18% йшло б на податки".
Борис Захаров вважає, що війна громадянського суспільства із владою ще не закінчена: майбутній Кабмін не захоче брати на себе відповідальність за реалізацію теперішньої редакції Закону. Правозахисник прогнозує, що новий Уряд, сформований за результатами коаліціади, підготує проект змін, який Верховна Рада швидко проголосує. Натомість Андрій Щекун не думає, що Кабміну вдасться змінити якісь положення Закону, "адже там не передбачені конкретні цифри чи якийсь бюджет". Інше питання – як влада буде його виконувати. Уряд повинен представити чіткий план того, як переселенців забезпечити житлом та виплатити їм фіндопомогу. Водночас громадськість має далі моніторити та контролювати цей процес, щоб довести його до логічного завершення.
Правозахисника Бориса Захарова щиро дивує позиція влади у такій складній ситуації. Тим більше бентежить тактика Уряду: "Коли за кордоном відбувається внутрішнє переміщення людей, усі готові бігти і швидко писати закон, навіть перебільшувати проблему, просячи допомоги в інших держав. У нас навпаки: проблему схильні замовчувати або применшувати, із законом не квапляться, а прийнятий (Верховною Радою 19 червня та згодом ветований Президентом) закон не відповідає міжнародним стандартам".
Наразі в Україні зафіксоване найчисельніше переселення людей з часів Другої світової війни.
