Ще одне "коротеньке" оновлення на сьогодні, в перервах між (якщо комусь цікаві "подробиці" професійного життя військового аналітика та історика) завершенням роботи над книжкою та створенням ілюстрацій до неї.
Бахмут... Так, бої в районі Бахмута, безумовно, "повернулися" – насамперед тому, що росіяни зрозуміли: якщо вони не відновлять свої (витратні) контратаки, то українці можуть вільно просуватися на північ і схід від залізничної лінії на південь від міста. У такому випадку всрф не матимуть часу на мінування та будівництво лінії укріплень вздовж траси від Бахмута через Опитне до Одрадівки і далі на південь. Це може бути вкрай необхідним, враховуючи активність артилерії ЗСУ в цьому районі: за повідомленнями, лише за останні 24 години вона вивела з ладу понад 20 російських артилерійських установок на південний схід від Бахмута. Більше того, завдяки стриманості росіян, останні кілька днів 28-а мехбригада могла вільно знищити більшу частину 57-ї ОМСБр, "гарнізону" Курдюмівки: цього разу я зроблю "прогноз", що так, якщо росіяни не почнуть масштабну контратаку в цьому районі, руїни цього місця, швидше за все, будуть звільнені протягом тижня або близько того.
Наразі очевидно, що росіяни перегрупували свої сили на південь від Бахмута навколо 31-ї та 83-ї бригад ВДВ, а також 88-ї мотострілецької бригади. Можливо, вони додали до них – це чутки – щось на кшталт "штурмового корпусу" колишньої ПВК "Вагнер". І вони швидко повернулися до практики майже постійних невеликих контратак – поки що з таким успіхом, що вже втратили низку позицій уздовж східного боку залізничного валу.
Зараз можна з упевненістю стверджувати, що ще в період з 25 по 27 вересня ЗСУ прорвали першу лінію російської оборони на схід від залізничного валу в районі Андріївки і значно просунулися вперед у напрямку Одрадівки.
Новопрокопівка-Вербове... Зізнаюся, мені поки що не хочеться вдаватися в подробиці – не лише тому, що детальної та достовірної інформації наразі обмаль, але й тому, що дуже багато "туди-сюди" рухів. Дивіться: атаки, контратаки, обстріли, удари безпілотників, атаки, контратаки, обстріли, удари безпілотників... Тож майте на увазі, що все, що може статися "зараз", може змінитися – і, швидше за все, зміниться – протягом наступних 15 хвилин...
Що є безсумнівним, так це те, що запеклі бої від хати до хати точаться по всій Новопрокопівці, від великого комплексу російських укріплень на північний захід і північ від села (багато з них – під землею): на зачистку одного лише цього комплексу знадобиться "ще кілька днів", до центру зруйнованого села, коли 46-а повітряно-десантна за підтримки щонайменше одного додаткового батальйону військ, навчених міським боям (на додаток до одного загону БПЛА і більшої частини артилерії ЗСУ, розгорнутої в цьому районі), проривається крізь те, що залишилося від трьох різних російських полків. За даними чуток, передові українські підрозділи вже "пройшли центр" (села), але я не впевнений, чи це було тимчасове просування, чи щось більш постійне.
Деякі лісосмуги на північний захід від Новопрокопівки все ще залишаються "відносно неушкодженими". Спроби просунутися через них – і це в умовах, коли місцевість сильно замінована (росіяни мали достатньо часу для встановлення додаткових мінних полів), і проти позицій, не всі з яких відомі ЗСУ.... – часто нагадують "нічний кошмар". В інших районах місцевість не лише рівнинна, але й не має жодного прикриття, що також робить будь-яке просування "кошмаром" (так, навіть вночі).
Тим не менш, у мене склалося враження, що після кількаденної перерви росіяни повернулися до контратак у фланги українського наступу. Так, за підтримки ударів МПК/УМПК (КАБів) по району Малої Токмачки, а також безпілотників "Ланцет" і ударних гелікоптерів Ка-52 (так, і ті, і інші повернулися на цю ділянку поля бою) 234-а бригада ВДВ витіснила українську 65-ту механізовану бригаду, посилену частинами 116-ї мехбригади, з Копанів і знову просувається в напрямку Роботиного.
Як це сталося? Наскільки мені відомо, штаб 58-ї армії вже навіть не контролює битву на російському боці: його військам наказано залишатися на місці і не відступати, що б не відбувалося навколо. Іноді вперед надсилають підкріплення, щоб окремі позиції залишалися "забитими" росіянами. Але надійного зв'язку між штабом армії та штабами різних підрозділів не залишилося. російські війська роблять саме те, що їм наказано: сидять у своїх бункерах і час від часу ведуть бої доти, доки їх не вб'ють (або, в дуже рідкісних випадках, не візьмуть у полон).
Проте, ВДВ має кращий зв'язок, а отже, може проводити контратаки.
Звісно, це призвело до більших російських втрат БМП, але, тим не менш, це мало (і досі має) свої наслідки. Причина полягає в тому, що "Таврія" просто не може ігнорувати загрозу "стискання" її флангів росіянами, і їй доводиться "перенаправляти" значну частину вогню своєї артилерії на такі контратаки. Якщо вона перенаправляє вогонь своєї артилерії на російські контратаки, вона зменшує обсяг вогню, який надає підрозділам, що атакують у південному напрямку. Більше того, не можна заперечувати, що деякі з десятків "дрібних" російських контратак, а також атаки з використанням безпілотників (а вони зараз "масово" застосовуються), також призвели до втрат з українського боку...
Схоже, що саме з цих причин ЗСУ направили 71-й єгерський полк на схід, де він допомагає 118-й мехбригаді придушувати росіян на північ/північний захід від Вербового (об'єднання 22-го спецназу і відновленого 108-го полку ВДВ), вздовж дороги Н-08 в загальному напрямку на Павлівське. Це необхідно для того, щоб 82-а повітряно-десантна бригада могла продовжити знищення залишків 417-го розвідувального батальйону 247-го полку ВДВ і БАРС-11 у Вербовому.
На південний схід від Новопрокопівки 47-а мехбригада продовжує форсувати перший протитанковий рів, 116-а – другий протитанковий рів – обидві в південно-західному напрямку, причому останній також не вистачає 50-100 метрів до вершини висоти 166 (ось чому з'являються відео, подібні до цього, на яких українські безпілотники ведуть розвідку російських позицій перед і/або за "лінією Тоблерона" з драконових зубів). Очевидною метою є просування в горбисту місцевість між Солодкою Балкою, Пшеничним і Новим. Ці зусилля просуваються повільно через майже постійні атаки російських БПЛА; через те, що місцевість сильно замінована; через постійні контратаки з боку ДРГ – і з причин, згаданих вище: через те, що українська артилерія раз у раз "потрібна в іншому місці".
росіяни відстрілюються з артилерії та "Ланцетів", і раз у раз їм вдається вивести з ладу ту чи іншу українську артилерійську установку. Тим не менш, вся наявна інформація свідчить про те, що обстріли 44-ї та 148-ї артилерійських бригад залишаються "вбивчими", "масованими" та "безперервними", і що вони продовжують наносити удари в глибокий російський тил, завдаючи шкоди і російській артилерії теж. Наприклад, кілька днів тому 44-а артилерійська бригада (ЗСУ) і один український безпілотник знищили цю "Мста-Б" на південний схід від Вербового.
Проблема: чим довше ЗСУ пробиватимуться сюди, тим більше часу матимуть росіяни на розгортання додаткових мінних полів і спорудження додаткових польових укріплень...
...все в ім'я путінського "плану S": "стратегії", яку ми навіть бачимо, як вона "починає діяти" у США та Словаччині. Читай: "протриматися за будь-яку ціну, поки не закінчаться боєприпаси, надані США/НАТО, або фінансова підтримка США/ЄС"...
