Година Києва та Європи
The Financial Times у своєму редакційному коментарі від 24 лютого пояснює читачам, чому Україна та її майбутнє мають таке велике значення для Європи. Видання називає цей час моментом величезних можливостей – та величезної небезпеки – для України, для ЄС та для Росії. Падіння Януковича дає Україні нову можливість стати нормальною демократичною державою. Крім того, революція дає другий шанс усім сторонам переглянути статус України на лінії розлому у Європі – між ЄС та Росією. Якщо її вдасться втягнути у європейську економічну та політичну спільноту, то це буде величезним досягненням для європейських цінностей та міжнародного авторитету ЄС.
Проте, для цього буде потрібна співпраця з Путіним. Кремль може занурити Україну у жорстокоу та руйнівну війну, не погоджуючись зі зміною статусу свого сусіда. Лідери Європи та США повинні переконати Путіна, що це не повинно статися з Україною. Вони повинні довести до нього, що демократична Україна займатиме особливу позицію у Європі, що вона буде цілком незалежною державою і матиме тісні економічні зв’язки як з Росією, так і з ЄС. У довгостроковій перспективі вона зможе стати членом ЄС. Але як і Фінляндія, вона повинна буде залишитися нейтральною і не стане членом НАТО.
Фото: AFP
Західна дипломатія повинна буде також сформувати спільне бачення майбутнього демократичної України, для чого потрібна буде участь найвищого керівництва США. Водночас, колишня українська опозиція повинна зберігати єдність, щоб гарантувати проведення вільних та чесних виборів 25 травня 2014 року.
ЄС, США та МВФ слід, як вважає видання, підготувати пакет фінансової допомоги для Києва для стабілізації ситуації у країні. З огляду на те, що для надання допомоги існують серйозні перешкоди, зокрема, корумпована еліта, фінансування повинно залежати від виконання конкретних умов.
The Financial Times сподівається, що Путін зараз усвідомить обмежений вибір варіантів своїх дій. Якщо Москва вдасться до військового втручання в Україні, щоб придушити революцію у Києві, то їй доведеться боротися з опором по всій країні. Звісно, Путін може вдатися до інших методів, зокрема зупинити постачання газу, запровадити торговельну блокаду або встановити контроль над Кримом. Але Януковичу це ніяк вже не допоможе. Дестабілізація України або пошуки іншого протеже, замість Януковича, не дадуть надійних результатів у майбутньому. Оскільки невідомо, на чому зупиниться Путін, то Захід повинен реагувати єдиним голосом на усі події.
Що повинен зробити Захід для України
Ульріх Шпек, запрошений експерт Центру Карнегі за міжнародний мир у Брюсселі, у The New York Times від 24 лютого висловлює свою думку про те, що повинні зробити США та країни ЄС для того, щоб Україна не занурилася у хаос та опинилася на шляху до нової демократичної стабільності.
По-перше, західні лідери повинні дати однозначно зрозуміти Москві, що будь-яка підтримка Росією спроб південно-східних областей України відколотися від решти країни зіткнеться з рішучим опором та переглядом відносин з Росією на усіх рівнях.
По-друге, вони повинні надати усі власні ресурси та ресурси інституцій ЄС новому керівництву у Києві, щоб полегшити перехід до нового режиму.
По-третє, без фінансової підтримки Україні загрожує дефолт. Оскільки Росія не збирається далі допомагати Україні, європейці та американці повинні швидко разом з МВФ сформувати план порятунку для Києва і підготувати довгострокові програми економічної допомоги. Можливо, і їм самим доведеться надати допомогу у надзвичайній ситуації, якщо така виникне.
Навіть якщо лідери західних країн просто заявлять про свою готовність вдатися до цих кроків, то це буде величезною допомогою для сил, що мають намір змінити Україну.
Шпек бачить дві серйозні загрози для нового політичного ладу, що зараз народжується. Першою є можливий опір з боку сил, що підтримували колишній режим, особливо на півдні та сході країни. Водночас, Кремль може не змиритися з втратою свого впливу в Україні. Другою загрозою є те, що новий режим виглядатиме так, як той, що був встановлений після Помаранчевої революції у 2004 році: роки болісного пату, взаємне блокування політичних інституцій, постійні внутрішні конфлікти та відсутність чіткого поділу між політичною владою та бізнесом.
Фото: AFP
Від українського народу залежить насамперед те, чи виведе він свою досі молоду країну на новий шлях розвитку. Чимало людей демонстрували неймовірну відвагу протягом останніх тижнів. Але Україна після Януковича все одно буде хиткою державою зі слабкими інституціями. Українці бачать стабільні інституції, яким можна довіряти, у своїх західних сусідів, що стали членами ЄС. Минулорічна пропозиція «асоціації» без членства, але із зоною вільної торгівлі, була занадто слабкою, тому що її зміг торпедувати Путін, і відхилити Янукович. Тепер ЄС повинен підготувати кращу пропозицію Україні – не лише асоціацію, а й перспективу членства.
Шпек переконаний, що пропозиція членства надасть новому керівницту у Києві достатній авторитет для проведення болісних, але необхідних, економічних та урядових реформ. Розпочнеться процес трансформації. Підуть так необхідні закордонні інвестиції. Це дасть сигнал усій країні, що можливе краще майбутнє.
На жаль, Ангела Меркель не вирізнялася ентузіазмом щодо прийняття до ЄС нових членів у Східній Європі, побоюючись опору Москви та взагалі уникаючи проведення більш активної зовнішньої політики. Проте, тепер вона повинна проявити відвагу та стратегічну компетентність. Якщо дестабілізується Східна Європа, це також негативно вплине на Німеччину. Лише Берлін має необхідну вагу та зв’язки, щоб зібрати усіх ключових гравців разом і уможливити серйозні зміни. Німеччина може переконати Францію підтримати в межах ЄС новий підхід до України. Більше того, Берлін має сильні економічні зв’язки з Росією, і зможе зберегти нормальними відносини Заходу з Москвою. Водночас, Берлін має достатній вплив, щоб разом з Вашингтоном виробити спільну трансатлантичну стратегію.
Чому Росія не вдасться до втручання
Дмітрій Трєнін, директор московського Центру Карнегі, у статті в The New York Times від 24 лютого висловлює свою впевненість у тому, що Володимир Путін не піде на військове втручання в Україні.
На його думку, Путін дуже розчарований Януковичем, що вирішив втекти з Києва. Водночас, Росія серйозно занепокоєна наявністю озброєних радикальних груп і можливістю відкриття старих політичних, культурних та регіональних поділів в українському суспільств, а також економічною ситуацією.
Трєнін критикує рішення Путіна надати Україні фінансову допомогу у грудні 2013 року, оскільки цей жест ґрунтувався на припущенні, що українці та росіяни є одним народом. Це звісно, не є правдою.
Пропозиція Путіна перейти до тісної економічної інтеграції між Україною та Росією на підставі членства обох у Митному Союзі не є дуже переконливою для багатьох українців. Ця ідея є навіть потенційно небезпечною для Росії. Москві довелося б вкласти ще більше грошей в Україну та дати їй значний вплив спільних органах Союзу, зокрема, Євразійській Економічній Комісії, без жодних гарантій того, що Україна не вийде з МС у будь-який момент, коли вона вийде з внутрішньої кризи.
Тому "Лютнева революція" в Україні може бути навіть подарунком з неба для Москви, тому що вона могла б зламати уявлення, що Росія не може бути великою державою без України, як молодшого партнера. Москві не треба правити більшою кількістю народів. Їй треба підняти стандарти освіти, охорони здоров’я та покращити умови праці власного народу.
Попри підозри деяких українців, Москва навряд чи спробує призвести до розпаду України, щоб анексувати її південні та східні регіони. Це означатиме громадянську війну на порозі власного дому, а Росію лякає ця думка. Найкращим варіантом дій у Москви є вичікування та висловлювання надії на децентралізацію влади в Україні.
Чому нова Україна є найгіршим нічним жахом Кремля
Ендрю Вілсон, старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин, у статті в The Independent побоюється, що Путін не змириться зі встановленням демократії на кордоні Росії.
Вілсон зауважує, що революціонери перемогли в Україні. Деякі елементи старого режиму ще можуть вижити, і саме тому протестувальники на Майдані не довіряють політикам, які стверджують, що ведуть переговори від їхнього імені.
Коли світ дізнається, хто дав накази стріляти на ураження, правосуддя обезголовить старий режим. Парламентська опозиція буде ще більше радикалізована необхідністю конкурувати з моральним авторитетом Майдану.
Фото: espreso.tv
Це буде найгіршим нічним жахом Кремля. Росія перебувала в екстазі, коли переконала Україну відмовитися від укладення угоди про асоціацію, і сподівалася затягнути її у свій Євразійський Союз. Але те, що сталося, є у 10 разів гіршим, ніж створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Справжня демократія в Україні є екзистенційною загрозою цілій системі, яку Путін будував з 2000 року. Більшість росіян, як і Путін, схильні вважати Україну спорідненою державою, або взагалі не іншою державою. Якщо щось станеться в Україні, то чому б це не повинно відбутися у Росії? Кістка доміно може впасти в іншому напрямку. Інші Майдани можуть з’явитися у сусідніх державах.
Жоден з улюблених російських міфів – що протестувальники є божевільними націоналістами, яких також підтримують американці, що молодь, яка кидає камені, зацікавлена лише у розширенні прав геїв – немає сенсу у довгостроковому періоді.
Росія прив’язала до себе Україну у грудні, пообіцявши позичити $15 млрд. невеликими траншами, щоб максимізувати свій вплив, і скасувала останній транш, коли стало ясно, що опозиція може перемогти. Але справжньою метою Росії було позичити достатньо грошей, щоб зберегти стару напівавторитарну систему, і щоб українське суспільство залишилося пострадянським, тобто залежним від уряду. Новим лідерам України доведеться бути чесними і сказати, що їхньою метою є демонтаж і першого, і другого. Вони не можуть оголосити зараз перемогу, і їм доведеться просити народної підтримки під час двох-трьох складних років реформ.
Якщо Захід хоче зробити Україні альтернативну пропозицію, то її треба сформулювати швидко, оскільки Україні треба багато грошей і швидко. Вілсон сподівається, що ці гроші не зникнуть у чорній дірі, а підтримуватимуть лідера-камікадзе, якого в Україні ще не було. Росія та сили старого режиму підтримуватимуть будь-якого популіста, що пообіцяє зберегти урядові субсидії.
Як вважає Вілсон, Росія може підняти ціни на газ для України, відмовляючись давати їй знижку, або навіть припинити постачання газу з "технічних причин". Крім того, українські продовольчі товари можуть бути визнані "радіоактивними". Українських заробітчан можуть депортувати додому, після того, як вони допомогли збудувати об’єкти у Сочі. Найгірше те, що Росія намагатиметься корумпувати політичну систему. Вона може створити власні партії-маріонетки або купити агентів впливу серед активних політиків. Росія може вкладати гроші у такі групування, як "Український фронт", створений у Харкові два тижні тому.
Але найбільша проблема Росії є такою самою, як і проблема, з якою зіткнувся Янукович. Кремль просто не може зрозуміти, що протестувальників мотивує ідеологія, а не гроші чи іноземна підтримка. В росіян добре вдавалося маніпулювати старою системою, але зі справжніми революціонерами так не вийде.
Переклад: iPress.ua
