Ігор Вільдман про "Зелену економіку"
"Для кращого розуміння можливостей застосування методів та інструментів "зеленої" економіки, спочатку згадаємо курс загальної економіки, стосовно податків, які платимо ми, прості громадяни України, а також підприємства в яких ми працюємо.
До 70-80% податкових надходжень в Україні складають наступні податки: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість та акцизні збори. З них найголовніші – це оподаткування праці й капіталу. Водночас, так звані податки на використання природних ресурсів, а також екологічний податок складає в загальному прибутковому балансі України не більше 1 %.
Таким чином ми спостерігаємо парадокс державного управління у сфері оподаткування, адже найбільш прибутковими та рентабельними підприємствами в Україні будуть ті, які за рахунок оптимізації виробничого процесу звільнять з роботи якомога більшу кількість людей, та/або зменшать до мінімуму зарплату працюючих (заховають її більшу частину в тінь) . Водночас, для збільшення прибутковості вони мають якомога більше використовувати (по суті безоплатні) природні ресурси та якомога активніше забруднювати довкілля, що також для них нічого не вартує.
Найбільш прибутковими та рентабельними підприємствами в Україні будуть ті, які за рахунок оптимізації виробничого процесу звільнять з роботи якомога більшу кількість людей, та/або зменшать до мінімуму зарплату працюючих (заховають її більшу частину в тінь)
І дійсно, найкращі покажчики рентабельності в Україні мають гірничодобувна, нафтохімічна та металургійна галузі, і вони ж є найбільш енергомісткими, ресурсномісткими, а також є лідерами щодо забруднення довкілля. Виходить цікава зворотна залежність у формі гіперболи: все те, що є цінним для громадян України (наявність роботи, гарної зарплати, чисте довкілля, природні ресурси гарної якості) не є цінним для держави і державного управління. Адже підприємства, що дають нам робочі місця та наша з Вами зарплата і доходи є об’єктом пильної уваги держави та її податкових органів, тоді ж як державу в принципі не цікавлять оптимізація та раціональне використання природних ресурсів і охорона навколишнього природного середовища.
А що трапиться, якщо усе це перевернути з голови та поставити на ноги, як це зараз робиться у всіх розвинених країнах світу (США, Німеччина, Данія, Японія, Південна Корея та ін.) та змістити акцент оподаткування від податку на працю-капітал на природоресурсно-екологічний податок. В цьому випадку підприємці перестануть думати про те як звільнити побільше людей та як зрізати у них зарплату (або ж як приховати фактичну зарплату перевівши її більшу частину в тінь), але почнуть думати про те як менше забруднювати навколишнє середовище та як раціонально використовувати природні ресурси, в тому числі й засобами енергозбереження.
Ігор Вільдман. Фото: menr.gov.ua
Саме зміщення акцентів оподаткування як один з інструментів "зеленої" економіки розглядався серед інших на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, що відбувся в Ріо-де-Жанейро в червні 2012 року. Всесвітня спільнота погодилася з тим, що це є оптимальним механізмом боротьби з бідністю, адже він дозволяє зберігати існуючі та створювати додаткові робочі місця і при цьому надавати працюючим достойну зарплату.
Найпоказовішим є досвід Німеччини, де введення нових механізмів "зеленої" економіки у 2010 році принесла до бюджету понад 20 мільярдів євро "зелених" податків. При цьому 90% цих коштів було використано для зниження податків на працю та доходи фізичних осіб, наслідком чого стало створення 250 тисяч нових робочих місць. Саме цим шляхом має рухатись і Україна, поетапно змінюючи акценти оподаткування на природо- ресурсно-екологічний напрям".
Оригінал: blogs.ukrinform.gov.ua
