Кримські гроти. Качі-Кальон (фото)
У минулому році я вперше побував в Качі-Кальон, але не пройшов його до самого кінця, тому що після
першого ж гроту стежка мені видалася надто небезпечною. Думка про те, що я так і не побачив самого
головного тиснула мій мозок цілий рік і вимагала виходу. Я підозрював, що повинен бути інший шлях у
четвертий грот, там де знаходиться джерело св. Анастасії і під вівторок, 25 вересня відправився на його
пошуки.
Від автобусної зупинки довелося пройти з півкілометра вздовж Качі-Кальон у напрямку до Баштанівки.
Схили гір вже розмальовані червоними і жовтими відтінками, осінній бал розпочався!
Хоча ще по-літньому тепло, але ночі стоять холодні, і дерева не обдуриш, вони відчувають наближення
осені за коротким днем.
Та й засуха допомогла на два тижні раніше розфарбувати ліс, зазвичай така палітра характерна для середини
жовтня.
Качинську долину можна назвати рідною сестрою Бельбекської, настільки вони схожі. І ворота такі ж і
назви однакові - мис Бурун-Кая, наприклад.
Тут також як і на Бельбеку знайшли стоянку стародавньої людини часів пізнього палеоліту. Цікаво,
що ці стоянки знаходяться внизу гірських масивів. Схоже, що кроманьйонцям не було від кого ховатись,
на відміну від людей більш пізнього часу.
До гроту вирішив спробувати піднятися зі сторони дороги. Знизу підйомчик начебто переборним
видався.
І правда, спочатку ухил був відносно невеликий і можна було йти вільно, майже не
напружуючись. Але з середини підйому стало ясно, що без палиці не обійдешся.
Довелося підбирати собі імпровізований посох. Я вже помітив, що в разі гострої необхідності
підходяща палиця завжди знаходиться :)
Але навіть палиця не вберегла мене від наслідків важкого підйому - на наступний день м'язи боліли від
сильної крепатури.
Хоча що таке м'язовий біль в порівнянні з захватом від того, що ти зробив це!
Перший ярус печер у відокремлених від основного масиву скель говорить про те, що мета подорожі близька.
Грунт під ногами пухкий і сипучий, стежка дуже крута і останні метри долаю як попало -
де поповзом, де на четвереньках.
Поверхня скель покрита дивним орнаментом, утвореним у результаті вивітрювання гірської породи.
Вражає багатство рельєфів, малюнків і візерунків на стінах Качі-Кальон. Просто не вкладається в голові,
що вся ця кам'яна пишнота створена вітром і водою, а не рукою скульптора.
На протилежному боці долини здіймаються величні куести Алімової балки. Мрію потрапити туди,
давно вже задаюся питанням: чи можна пройти через цю ущелину в Білокам'янку ...
Ось я вже й нагорі біля самого підніжжя обривів Качі-Кальон. Піднімався хвилин 40, хоча відстань
подолав всього лише з кілометр.
Знайомий по фотографіях в інеті трикутний контур четвертого гроту впізнав одразу. Навряд чи знайдеться
в горах Криму настільки знакове місце, здатне вразити найрозкутішу уяву своєю грандіозністю.
Підходячи до гроту я почув шум падаючого тіла і різкий хлопок парашута. Добре, що
у мене фотоапарат завжди напоготові!
Через кілька хвилин і другий полетів! Виявляється, тут зі скелі Зуб хлопці стрибають з парашутами і
мотузками. Бейсджампінг і роупджампінг так сказати :)
Оригінал: igorsamusenko.livejournal.com
