Націоналістична книгарня у Донецьку
Про проблеми української патріотичної літератури та її просування розповідає Олександр Безніс у своєму блозі:
Чесно кажучи, я поспішав, але пройти повз не міг, тому що магазин був наповнений проукраїнською літературою. Я завжди любив і буду любити свою країну і позитивно ставлюся до ініціатив щодо поширення інформації присвяченої історії України, її розвитку. Саме книги з історії України складають традиційний асортимент магазину. До слова сказати, я купив одну з них, присвячену визвольній боротьбі Українців.
Книга хороша, але дозвольте пару фактів про Донецьк і націоналізм.
Націоналізм, особливо соціал націоналізм, це справа хороша, в правильному його розвитку (не плутати з гітлерівською Німеччиною), така ідеологічна система дає можливість жити краще і добротніше. Погодьтеся, адже приємніше жити в країні, якою пишаєшся. Тепер факти:
Бізнес - продаж патріотичної літератури в Україні і в окремо взятому магазині подані дуже погано. Настільки погано, що хотілося не те що книгу купити, а вибігти з магазину і більше туди не повертатися (і це при симпатії до процесу)!
Книги видаються переважно за кордоном діаспорою. Тут претензії до продавця немає, він і так РОБИТЬ, на відміну від нас, багато чого, але далеко не все, і далеко не все правильно. Якщо чесно то саме від його манери спілкуватися з КЛІЄНТАМИ нудило, але повага до людини який робить корисну справу перевищувала багато почуттів. І я почав спілкуватися з ним рідною мовою, Українською. Таке відчуття, що якби я не відповів Українською, він би зі мною спілкувався ще гірше. Чи то від того що дідусь втомився, чи то від того, що його вже задрали шовіністи, на мої запитання від відповідав так, як ніби перебував під допитом в камері НКВС. Жарти-жартами, і хто його знає, дід опинився "ідейним" це відразу було видно. Попри всю мою повагу до справи, якою він займається - він приносить більше шкоди ніж користі. і переконати таких людей НЕМОЖЛИВО. Ну як йому, довести, що клієнти (читай прихильники ідей патріотизму) хочуть бачити: людське ставлення до себе, незалежно від того купив ти книгу чи ні, а не погляд, як на хробака.
Клієнти (читай прихильники ідей патріотизму) хочуть бачити: людське ставлення до себе, незалежно від того купив ти книгу чи ні, а не погляд, як на хробака
Також вони хочуть бачити сучасні методи пропаганди (диски, пісні, музику патріотичну). Я можу і хочу помилятися, що дідусь від того такий не привітний, що йому подобається бути одинаком, цапатись з українофобами, подобається бичування його як маргінала і кайфує він від того, що він бореться за праву ідею. Так ось моя думка:
БОРОТИСЯ треба правильно, не тільки старими книгами і профанаційним Тягнибоком, а сучасними методами і засобами пропаганди, привітністю і особистим прикладом успішності. І тоді можливо Україні пощастить і вона буде країною, якою пишаються мільйони її громадян. Кожен патріот повинен зробити вибір, чи йому просто подобається бути патріотом і робити все для галочки, чи почати працювати на результат. Друге вимагає жертовності, яка найчастіше залишається невідомою, перше вимагає тільки присутності на мітингах партії СВОБОДА. Вибір за вами, панове патріоти.
Оригінал: beznisman.livejournal.com
