Про програму дій Об'єднаної опозиції
На закінчення теми про економічні погляди об’єднаних опозиціонерів торкнуся окремих положень їхньої програми.
Взагалі, читати там нічого. Багато правильних гасел. Багато гасел стандартних та заяложених. Багато спірних та популістських. Знов ключовими фігурами, як і в усіх інших, стають Лікар, Вчитель, Пенсіонер. Тим, хто працює, обіцяють гідну зарплату. Багато чого про принципи справедливої оплати праці написано вірно, але є й таке диво:
"затвердимо новий прожитковий мінімум, який гарантуватиме повноцінне життя громадянина – не лише можливість виживання, але й задоволення соціально-культурних потреб, – на рівні 2400 грн (300 доларів США)";
От же ж задовольнили культурні потреби!
Пенсії вони хочуть встановити як певний відсоток від середньомісячної заробітної праці: 65% - для всіх, 80% - для тих, чия робота пов’язано з ризиком для життя та здоров’я. Зрозуміло, що пропонується пенсії і зарплати підвищувати. Забувають тільки назвати, звідки братимуть кошти, та як, в принципі, можливо підвищити зарплату у приватному секторі економіки без адміністративного втручання та репресивного апарату.
Втім, щоб авторам програми не дорікали, що вони не передбачають практичних кроків, програма перенасичена фразами за формулою "ми внесемо зміни у Закон про…" або "ми приймемо Закон про…". Що саме вони збираються вносити у ті закони, замовчується, хіба що промовляється щось на зразок "знизимо податкове навантаження", "спростимо процедури", "приймемо Кодекс економічного зростання". Хотілося б побачити конкретні проекти документів, і для цього не копирсатися по якихось їхніх розпорошених матеріалах та інтерв’ю, а щоб опозиціонери самі їх просували, доносили до зацікавленої публіки через соцмережі.
Є в програмі і абсолютно антиекономічні положення – розділ "Ціни і тарифи". Опозиціонери збираються скасувати пеню за несплату комунальних послуг. Я маю досвід у цій сфері, оскільки мешкаю в кооперативному будинку. Не сплачують за комунальні послуги здебільшого не малозабезпечені, а асоціальні (алкоголіки, психічно хворі, яких до лікарень не беруть, щоб не псувати статистику та не нести витрат), а також "особливо обдаровані", тобто різне жлобйо: купив в кредит "Ланос", за тиждень вщент розбив, і відчуває несправедливість, що "тачіли" немає, а платити треба, а тут ще якісь комунальні, вода, газ, ще б за повітря брали… Таких поменшало, коли розповзлися плітки, що "донецькі для себе силоміць квартири в неплатників забиратимуть", але тепер переляк пройшов, і знов починають нахабніти.
Проблема комунального господарства значно складніша, і з популізмом до неї краще не наближатися, бо точно сидітимемо без води, тепла, електрики, ліфтів вже дуже скоро. А опозиціонери ще й пропонують мораторій на підвищення тарифів.
У цьому ж розділі знов про повернення вкладів Сбербанку СРСР!
Про бізнес та розвиток народного господарства згадано чомусь у розділі "Робота для кожного", в якому чимало декларацій, за які не варто голосувати, якщо не має впевненості, що автори знають, як їх втілювати у життя. Опозиція збирається компенсувати новоутвореному бізнесу відсоткові витрати по кредитах. Цікаво було б подивитися на фінансову модель цього принципу: скільки мусить утворюватися бізнесів, скільки вони та старі бізнесу мусять платити податків, щоб ці компенсації не привели державний бюджет до банкрутства. І як запобігти шахрайству у банках з компенсаціями по відсотках за фіктивними кредитами, при тому не утворюючи нових контрольних органів, кількість яких опозиціонери збираються радикально скоротити.
Ось ще одна дурниця: "Ми зробимо сімейне підприємництво основою, головною рушійною силою відродження українського малого бізнесу. Для цього буде запроваджено спеціальний (стимулюючий) режим його оподаткування, націлений не на стягнення податків, а на заохочення, підтримку і збереження сімейних підприємств, створення соціально-економічної основи української родини, відродження національних традицій сімейного бізнесу, забезпечення трудового виховання і навчання дітей та молоді".
По-перше, для мене відкриття, що для трудового виховання та навчання необхідно обов’язково брати участь у бізнесі. По-друге, фізична особа – підприємець зараз користується пільговим режимом з копійчаним фіксованим податком, і легко може залучити до своєї діяльності родину. Краще створити в цілому в економіці сприятливі умови для самореалізації людських талантів, а не вигадувати нову пільгову категорію "сімейний бізнес".
Взагалі, з цього розділу програми стирчать вуха професури кафедри бухгалтерського обліку, або фінансів, або з якоюсь іншою подібною назвою, скоріш за все, столичного вишу: правильні у дечому гасла, але вочевидь без знання поточного стану законодавства, і як вінець, що мені, як людині, що свого часу отримала сертифікат з міжнародних стандартів фінансового обліку, потішило, фраза: "Бухгалтерський і податковий облік будуть поєднані – як це робиться в розвинутих країнах".
Дійсно, це було б здорово, але по-перше, спочатку все ж таки слід визначитися, яку економічну модель будуємо в Україні, які в неї завдання. Це в свою чергу відповість на питання, яке місце в економічній моделі займає держава, яке займає інвестор та кредитор, і хто вони взагалі. А з цього вже вибігає, хто є первинним споживачем звітності, на кого вона перед усім розрахована. А вже потім приймаємо рішення про її структуру.
По-друге, стосовно розвинених країн автори погарячкували. США невже не розвинена? А в США податковий облік окремий від фінансового. Ніколи не цікавився, навіщо це в США, але в умовах України відокремлений податковий облік дозволяє наймати до податкової інспекції людей нижчої кваліфікації, ніж якщо його не було б. За даних умов найняти висококласних профі на державну службу навряд реально, і ще так буде довго, навіть за умов розвитку у позитивному напрямку. Звісно, з точки зору рядового бухгалтера або не дуже ерудованого викладача, що десятиліттями читає лекції за одним конспектом, податковий облік - однозначний "гемор", але на рівні програми розвитку країни слід все ж таки дивитися глибоко у сутність речей. Не все в існуючій системі, ба більше - меншість, є витівкою злочинного розуму. Більшість викрівлень - це результат логіки процесу. Якщо ви не ідентифікували ці процеси, не знаєте, як їх виправити, на що замінити, як ви можете легко щось різати та рубити?
Потішило і таке: "Ми гарантуємо безумовний захист чесно набутої власності, особливу увагу приділимо захисту". І далі про захист мінорітаріїв. Та ви вже нарешті пропишіть в законах, починаючи від конституції концепцію приватної власності, як наріжного каменя економіки та суспільства, без всіляких совітсько-лівацьких еківоків, а потім вже хай суди вирішують, чесно вона набута або нечесно!
Ще є смішна норма на захист молоді у вигляді квотування 15% робочих місць для молоді на будь-якому підприємстві або установі. На жаль, нічому не вчить досвід ані власний, ані чужий. Така норма призведе до того, що там, де колектив вчора був цілком молодіжний, менеджмент, щоб запобігти втрат від наступного логічного кроку законодавців – надання пільг молодим – зведе кількість молодих працівників таки до 15%. А в галузях, які молодим не дуже цікаві, доведеться оформлювати мертвих душ, щоб запобігти санкціям. Вже ж це все було у вигляді обов’язкового найму інвалідів!
На цьому я закінчую огляд програми, бо в інших розділах там йдуть такі ж декларації, часом правильні, часом спірні, а засобом досягнення називається прийняття певного закону, без натяків на його конкретний зміст або на посилання, де можна ознайомитися з проектом.
Взагалі, програма нагадує новачка-товстуна в атлетичному залі, який хоче одночасно і м’язи наростити і жир спалити. Але не буває такого! Як миленький будеш чергувати програми «сушки» та «маси». Швидкий шлях – тільки до лікарняного ліжка.
Правдива програма мусила б сказати суспільству правду: ніякого розвитку та зростання не буде без перезавантаження. Спочатку буде дефолт по забов’язаннях попереднього режиму. Питання тільки у тому, чи буде це дефолт офіційний, чи, як на початку 90-х, фактичне інфляційне обнуління старих забов’язань. Виходу іншого Україна не має, як почати з самого початку і багато працювати. Щоб це не виглядало, як знов обіцянки "світлого майбутнього" програма мала б визначити певні контрольні точки покращень: буде всім боляче, але до третього ріку маємо змінити оце, щоб ще через три роки отримати оце. Не проголосують кажете? Може, й не проголосують, але опозиція і так не набере більшості. Ось власне без надії набрати більшість і варто починати говорити правду і переставати тримати дорослих людей за малих нерозумних дітей.
Зрозуміло, що для людей маси програма мусить містити прості гасла з трьох слів, але ж другим ешелоном мусить йти й робота з професійними верствами суспільства. Другого ешелону я наразі не бачу. А ще не менщ важливо, щоб з публічними виступами виходили все ж таки люди, бодай трохи обізнані в Програмі та економічних питаннях, щоб не казали такі дурниці, які я викривав у двох попередніх дописах (див. посилання нижче).
Чому перезавантаження-дефолт неминуче тут: Шо дєлать і кто вінават
Жодна програма не варта й паперу, на якому вона написана, якщо вона не враховує того, що написано за посиланням. Бо інакше питання лише у тому, скільки нам ще міжнарождні кредитори будуть гроші давати, і не менш важливе - хто саме буде давати.
Оригінал: kerbasi.livejournal.com
